Новаторство Лесі Українки в драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія Лісова пісня. Оригінальність жанру. Фольклорно-міфологічна і філософська основа твору. Авторська рецепція українських міфів. Єдність трьох світів – композиційна особливість Лісової пісні. Єдність трьох світів – композиційна особливість Лісової пісні – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Мета: дати загальну характеристику драматургічної спадщини видатної українки, визначити образи світової літератури, використані письменницею, познайомити зі змістом драми-феєрії “Лісова пісня”, міфологічною та філософською основою твору, авторським сприйняттям українських міфів, дати поняття “драма-феєрія”; розвивати уяву учнів, навички визначення проблематики та ідеї твору, уміння аналізувати, аргументувати свої відповіді; прищеплювати інтерес до творчості Лесі Українки, українського фольклору, плекати любов до природи, духовність.

Обладнання: портрет Лесі Українки, ілюстрації учнів до “Лісової пісні”, текст драми-феєрії.

Теорія літератури: Драма-феєрія.

Тип уроку: комбінований

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя

Драматургічна спадщина Лесі Українки налічує понад двадцять діалогів, “маленьких драм”, драматичних поем та віршованих п’єс. Вони принесли письменниці славу драматурга-новатора і стали новим явищем у світовій театральній культурі. Сьогодні на уроці розпочнемо загальне знайомство з драматичним доробком Лесі Українки і познайомимося зі змістом драми-феєрії “Лісова пісня”, міфологічною та філософською основою цього твору, авторським сприйняттям українських міфів, визначимо оригінальність жанру “Пісні”.

IІI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання. Самодиктант “Риси індивідуального стилю Лесі Українки”

Інтелект, поетична інтуїція, психологізм, натхненність, високий художній рівень, гармонійність, цілісність.

2. Самостійна робота за лірикою Лесі Українки

Критерії оцінювання: питання 1-2 – 1 б., питання 3-7 – 2 б. = 12 б.

1. Леся Українка була членом гуртка:

А “Плеяда”;

Б “Київська громада”;

В “Жіноча громада”.

2. Розташуйте поетичні збірки Лесі Українки за порядком їх виходу у світ і вкажіть роки появи:

А “Відгуки”; (1902)

Б “На крилах пісень”; (1893)

В “Думи і мрії”. (1899)

3. Окресліть тематику лірики Лесі Українки.

4. Як трактує Леся Українка роль і призначення поета та поетичного слова.

5. Які образи вірша “Contra spem spero” є символічними? Розтлумачте їх.

6. Прокоментуйте символ “слово-меч” вірша “Слово, чому ти не твердая криця”.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Міні-лекція вчителя (учні занотовують інформацію у вигляді тез або конспекту)

Драматургію Лесі Українки дослідники вважають в українській літературі явищем феноменальним: вона вирізняється новизною тем, торкається гострих соціально-психологічних конфліктів, сягає глибоких філософських узагальнень, вражає поетичною красою, високою культурою вірша. Леся виступає новатором, адже появу такого літературного напряму, як неоромантизм, дослідники української нової модерної драми кінця XIX – початку XX ст. тісно пов’язують передусім із її драматургічною творчістю. Творчість Лесі Українки – не тільки якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії.

Однією з особливостей драматургічних творів видатної української письменниці є те, що, зображуючи переломні етапи історичного розвитку, авторка відшукувала такі події для своїх творів в історії і культурі народів світу, які були б співзвучними українській сучасності, хвилювали б українське громадянство. Так українська драматургія піднімалася на художні вершини, яких сягнули драми Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Антона Чехова, Бернарда Шоу, входила у світ найрозвиненіших європейських літератур.

Розквіт драматичної поеми в українській літературі також пов’язаний з іменем Лесі Українки. цей жанр приваблював письменницю можливістю порушувати гострі суспільно-політичні, морально-етичні проблеми у формі словесних поєдинків між носіями протилежних поглядів, прихильниками радикальних чи консервативних ідей. Драматична поема надавала можливості авторові доносити до читача своє ставлення до зображуваного, бути емоційною, задушевною. Особливу увагу приділяє Леся Українка монологам персонажів, насамперед внутрішнім, які сприяють виявленню психічного стану героїв, загостренню ідейних конфліктів.

Слід указати на такі риси драматургії Лесі Українки:

□ гостро інтелектуальне спрямування драматичних поем, у центрі уваги яких – зіткнення протилежних характерів, що є носіями певних ідей (“Вавилонський полон”, “На руїнах”, “Три хвилини”, “В катакомбах”, “На полі крові” та ін.);

□ використання класичних образів світового мистецтва, що дозволяло письменниці торкатися не тільки буденних проблем тогочасної дійсності, а й розмірковувати над філософськими питаннями;

□ письменниця порушувала широкий спектр проблем, намагаючись дати їм власну інтерпретацію.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що Леся Українка значно переросла й випередила своє (та й не тільки) покоління, запропонувавши українському народові літературу з державницькою свідомістю, що ставить її творчість на особливе місце у тогочасному українському літературному процесі.

2. Заслуховування повідомлень учнів

Образи світової літератури, які використовувала Леся Українка у своїх драматичних творах.

Кассандра – героїня грецької міфології, дочка Пріама і Гекуби. Виступала як провидиця, передбаченням якої ніхто не вірив. цим даром її наділив Аполлон, якому вона не відповіла взаємністю. Він помстився Кассандрі: її слова ніхто не сприймав всерйоз. Саме вона вмовляла Паріса відмовитися від шлюбу з Єленою, ввозити в Трою дерев’яного коня. Після падіння Трої стала бранкою грецького царя Агамемнона і загинула від руки Клітемнестри, яка вбачала в ній суперницю.

Образ Кассандри використано у трагедії “Агамемнон” Есхіла (1035-1330) і в “Троянках” Еврипіда.

Європейська драматургія 16-18 століть також зверталася до образу провидиці. Найбільш відомі трагедії початку 20 ст.: “Кассандра” Г. Ейленберга, П. Ернста. У поезії образ пророчиці Кассандри створили Ф. Шиллер (балада “Кассандра”), В. К. Кюхельбекер (поема “Кассандра”).

Камінний господар – образ севільського залицяльника і спокусника Дона Жуана, який використовував у своїх творах О. С. Пушкін (“Дон Жуан або Камінний гість”). Цей герой зустрічається зі статуєю Командора – камінним гостем, який прийшов помститися за свою дружину, спокусити яку намагався Дон Жуан. Тірсо де Моліна, Мольєр, Гольдоні, Гофман, Байрон, Грабе також не обійшли увагою цей образ, але кожен з авторів вносив у його трактування щось своє.

“Камінний господар” вважається одним із кращих творів Лесі Українки, у якому вона оригінально трактує світовий образ, подавши “українську версію світової теми”. Письменниця створює не традиційну драму про кохання, а складний філософський твір, звернувшись у ньому до одвічних проблем духовної свободи, влади, вірності і зради ідеалам. її Командор більше символ, ніж жива людина, і символізує він те камінне, що вбиває живі сили у їх вищих людських проявах.

По-новому трактує поетеса й образ традиційного спокусника жінок Дон Жуана, який у її інтерпретації сам стає жертвою жінки, а ще більше – жертвою кар’єри та жадоби, що і призводить його до скам’яніння.

Месія, Христос – посланий Богом Спаситель, який повинен навічно встановити своє царство на землі. Зміст цього образу – божественна сутність, людина-вчитель, реформатор. У християнстві образ Сина Божого сприймається рятівником від гріха, притаманного людству. Образ Христа використовували Ф. Достоєвський, Д. Мережковський, Л. Андрєєв, М. Булгаков.

Міріам (Марія Магдалина) – персонаж Нового Завіту, віддана послідовниця Ісуса Христа, християнська свята, мироносиця, яка завжди супроводжувала його, була присутня на розп’ятті і стала свідком його Воскресіння. Істинна природа стосунків між Христом та Марією Магдалиною є предметом багаточисленних версій та гіпотез. Цей образ використовували у своїх віршах М. Цвєтаєва, Б. Пастернак, Р. М. Рільке, І. Бродський в есе “Примітка до коментаря”.

Образи Месії та Міріам Леся Українка використала в драматичній поемі “Одержима”. Цей твір – про любов і ненависть, вірність і зраду. В його основі – конфлікт між почуттям і переконанням, бунт проти покірності долі, безсилля перед приреченістю. Письменниця використовує інвективу, виступаючи проти зла і лицемірства філософії покори, яка лежить в основі християнської релігії.

3. Робота над змістом драми-феєрії “Лісова пісня”, міфологічною та філософською основою, авторським сприйняттям українських міфів, жанром твору

Слово вчителя

Перебуваючи в 1911 році в Сурамі (Грузія), Леся Українка створила “Лісову пісню”, драму-казку, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння, але з глибоким філософським наповненням. У цей період прогресуюча хвороба забирала останні сили. Боротися “з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами” (з листа Лесі) їй допомагала невтомна праця, праця на межі життя і смерті. “юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,- отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала “Лісову пісню” і все, що писала останнього часу”,- розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.

Під впливом розлуки з рідним краєм Леся, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і “затужила за ними”. Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення “Лісової пісні”. П’єсу, в якій письменниця торкається важливих загальнолюдських проблем, написано всього за дванадцять днів липня, а “…не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій”. (Із листа Лесі Українки до сестри)

Знайомство зі змістом “Лісової пісні” (стислий переказ твору з демонстрацією ілюстрацій)

Цей етап уроку необов’язковий, якщо вчитель переконаний у тому, що учні зі змістом знайомі. (Стислий переказ додається.)

Обмін учнів інформацією про давні уявлення народу, світ природи та взаємини з нею

Методичний коментар. Підготовка до цього етапу уроку зводиться до того, що напередодні уроку учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: дібрати матеріал, який би в тій чи іншій формі висвітлював питання теми уроку; систематизувати матеріал для свого виступу. Можна підготувати малюнки, репродукції. Виступаючих спеціально не призначають. Для охочих проводять консультації. Дається також інформація про те, які матеріали чи яка наочність з даної теми є у навчальному кабінеті чи шкільній бібліотеці.

Одне з головних завдань, яке стоїть перед учителем,- добре організувати обмін знаннями, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації потрібну, актуальну.

Обмін інформацією про фольклорно-міфологічну основу сюжету

Слово вчителя. Твір має міфологічно-фольклорну основу, а прототипами реальних людей стали волинські селяни, дядько Лев Скулинський, чиї розповіді так любила слухати маленька Леся.

Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, “батьківщиною” “Лісової пісні” була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень. Якими ж постають в драмі фольклорні образи, переосмислені творчою уявою авторки?

Мавка. Головною дійовою особою сакрального світу є Мавка. За народною міфологією, мавки (мявки, нявки, навки, бісиці) – вродливі молоді дівчата, високого зросту, з довгим волоссям, яке завжди уквітчане. Подібного опису дотримується й авторка драми. Мова Мавки свідчить про її повагу до навколишніх міфічних істот і людей, підтверджує очевидну міфологічність, сакральність образу. Мавка пов’язана родинними стосунками з мешканцями лісу: “який-бо ти, дідусю, став суворий! / Се ти мене отак держати будеш, / Як Водяник Русалку?”; Лукаш(до Мавки): “А твоя верба? / Та ж ти її матусею назвала”; Русалка Польова (з благанням кидається до Мавки): “Сестрице! Пошануй! / Краси моєї не руйнуй!”. Мавка поважає життєвий устрій лісового світу, його закони та правила існування. її мовлення прямо на це вказує: “Цить! Хай говорить серце… Невиразно! Воно говорить, як весняна нічка”; “Не лови! Коханий, не лови! То Потерчата! Вони зведуть на безвість!”. Тут і вірування в існування у надприродний світ, й антропоморфічні погляди на довкілля.

Русалки. Мавчиною подругою і сестрою була Русалка – нібито весела й безтурботна дівчина, а з іншого боку – підступна. Вона прагнула затягти Лукаша в болото, використавши допомогу Потерчат і підтримку Куця. Русалки (русавки, купалки, водяниці, лоскотухи) – богині земної води, які живуть на дні водоймищ. Своїм батьком Русалка називає Водяника (водяний, водовик, кум Гребінь) – міфічного царя, який володіє всією водою на світі: ріками, озерами, болотами, водориями, морями тощо. За народними уявленнями, русалки – дочки та дружини водяника.

Русалка Польова. Вона намагається хоча б на мить продовжити краснеє літо: “Хвильку! Хвилиночку! Мить одну, рідная! / Потім поникне краса моя бідная”. Можливо, саме через здатність відчувати і берегти прекрасне міфологічні істоти безсмертні. цей мотив є одним із провідних у драмі. Своїми сестрицями називає Перелесник гірських русалок і літавиць, таким чином розширюючи родинне коло міфічних істот: “Перелесник: Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці, / там гірські русалки, вільні літавиці…”

Літавиця (летавиця) – дух кохання, добрий або ж злий, злітає з неба на землю падучою зіркою і перевтілюється в людський образ.

Потерчата (потороча) живуть по озерах або на болотах, ходять у темряві з каганчиком і тим світлом заманюють людей. Це немовлята, що померли одразу після народження без хрещення і стали потойбічною силою. У “Лісовій пісні” вони так пояснюють своє існування: “Нас матуся положила / і м’якенько постелила, / на коріння, на каміння / настелила баговиння, і лататтям повкривала…” Говорять про них й інші дійові особи: “…і бідним сиротятам-потерчатам / каганчики водою заливає”; “Еге! то знаю ж я! То Потерчата”.

Куць. Відомою в українській міфології є постать Куця, чиє мовлення у драмі розкриває його роль і функції: “бо він (Дядько Лев) умів тримати з нами згоду. Було, і цапа чорного держить / при конях, щоб я мав на чому їздить”. Людям відомо, що у стайні потрібно тримати чорного цапа для Куця, аби він не чіпав коней. “Ще й відьму, що в чортиці бабувала, / гарненько попросив, щоб їм корови / геть-чисто попсувала”. Тут Куць засвідчує зв’язок деяких людей з нечистою силою, віра в це існує і дотепер. Леся Українка на означення лихої, нечистої сили вживає кілька лексем, в одному випадку називаючи її прямо, в іншому – свідомо оминаючи називання, дотримуючись поглядів на те, що ім’я нечистого часто згадувати, а особливо після заходу сонця, не можна.

Перелесник. Представником нечистого світу є Перелесник, опис якого у драмі не різниться від народних уявлень. це чорт, що літає змієм, постає у вигляді молодого хлопця і зваблює дівчат. “Будь моя кохана! / Звечора і зрана / самоцвітні шати буду приношати, / і віночок плести, / і в таночок вести, / і на крилах нести…”

Той, що в скалі сидить, Той, що греблі рве. Майстерно оминаючи ім’я нечистого, Леся Українка вживає міфоніми “Той, що в скалі сидить”, “Той, що греблі рве”. Авторка використовує такий прийом, ураховуючи вірування українців у те, що коли згадувати чорта занадто часто і без потреби, то можна накликати його до хати. Тому народ послуговується іншими словами для називання нечистого: Патлатик, паничик, враг, дідько, спокусник, лукавий або просто – Той і т. ін. “Поки дійдеш, ще й тая нападе – / не тута споминаючи…”

Лісовик. Господар лісу – Лісовик (лішак, лісун, боровик, пастух, ліс праведний) – дух лісу. Він оберігає своє царство та його мешканців, поважає людей, що бережуть ліс, особливо шанує волю: “Я звик волю шанувати”; “Не годна ти дочкою лісу зватись! / бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський!”. Здавалося б, риси, що притаманні людям, характерні для сакрального героя. Лісовик – один із тих, хто вказує шлях до гармонійного людського існування.

Мара – богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Щоб її позбутися, потрібно володіти магією слова. Таку мудрість виявляє дядько Лев, виганяючи Пропасницю (Трястя, Трясуха, Трясея, Трясовиця, Лихоманка, Напасниця) – кістляву потворну істоту, яка, вибравши між людьми жертву, починає м’яти і трясти її, кидати то в жар, то в холод. Пропасниця також уявлялася в подобі вродливої дівчини. “Шіпле-дівице, / Пропаснице – Трясавице!.. / Ось тобі, полинь – згинь, маро, згинь!”

Злидні, домові карлики. Дуже небезпечні істоти – це злидні, домові карлики, що призводять до зубожіння. Злидні – діти Недолі: “Не сама біда ходить, а з дітками”. Леся Українка в “Лісовій пісні” так описує злиднів: “Злидні – малі, зморені істоти, в лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі”. Варто бути дуже обережними зі словами, оскільки, згадавши про злиднів, можна накликати їх до хати.

Перетворення людини в дерево дуже поширене в українських віруваннях, часте в народних оповіданнях і літературі. Через необережне поводження Килини зі словом Мавка раптом перетворюється на вербу із сухим листям та плакучим гіллям. Плакуча верба – символ журби у багатьох землях, вона ж – символ журної вдовиці. Також верба символізує надзвичайні життєві сили, бо має здатність розвиватися без коріння. Недарма Мавка зимувала у старій вербі, називаючи її матір’ю: “А твоя верба? / Та ж ти її матусею назвала”. Рослинний світ “Лісової пісні” досить різноманітний. Тут квіти папороті, що приносять щастя і казкове багатство, хміль, який символізує родючість, молоде буяння, а також війну, хоробрість і відвагу. На могилі дядька Лева Мавка хоче зростити барвінок, що засвідчує вічну пам’ять про померлого. Спостерігаємо тут елементи дохристиянського анімізму, адже вся природа “Лісової пісні” почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота. Тому антропоморфічним за суттю є рослинний світ драми: ясен, рожа, калина, береза і верба надягли святкові шати восени, приготувавшись до свята. А взимку “спить озеро, спить ліс і очерет”.

Тваринний світ “Лісової пісні” теж має сакральний характер. Скажімо, дядько Лев тримав чорного цапа у хліві задля того, аби вберегти корів від Куця. Щоб відлякати Потерчат, старий обіцяє привести пса-ярчука. цей надзвичайно дужий пес із “вовчим зубом” має здатність бачити і проганяти злих духів. Такого собаку бояться не тільки відьми, а й сам диявол.

Дядько Лев: “Еге! то знаю ж я! То Потерчата! / Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра / щеняток-ярчуків, то ще побачим, / хто тут заскавучить!”. Мешканці міфологічного світу поклоняються Змії-цариці, клятва її йменням – найвірніша: “Мавка: Хай Змія-цариця / мене скарає, якщо се неправда”. Одне з пояснень ролі змія зводиться до того, що він є добрим генієм молоді та посередником у женихальних справах. Залицяючись до Мавки, Перелесник згадує Змію-царицю: “Щоб тобі здобути лісову корону, / ми Змію-царицю скинемо із трону…”

Переосмисленим представлено в “Лісовій пісні” фольклорний мотив вампіризму. У народних переказах Мавка мстива й навіть смертоносна. Лукаш після всіх завданих їй кривд якраз і чекає помсти. Але вона відповідає не прокльонами, а словами вдячності, Мавка сама стає жертвою упирів – злиднів, які вимагають у неї хоча б “калину, оту, що носиш коло серця”.

Отож, у “Лісовій пісні” міфологічні істоти виявляються мудрішими від людей, що часто необережні діями, вчинками, а особливо – мовленням.

Доповнення вчителя

Магія слова може не лише приносити удачу, а й накликати біду, якщо мовити щось лихе не в ту хвилину. цього не знали профанні за своєю суттю Лукашева мати з Килиною, тому самі наврочили нещастя в дім: “Мати: …Бодай так вас самих посіли злидні!” “Килина: нехай того посядуть, хто їх кличе!” Бажаючи людині зла, кажуть: “Бодай тебе злидні побили!” Відомі приказки про цих істот: “Щастя дочасне, а злидні довічні”; “За злиднями світу не бачить”; “Упросилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку не викишкає”.

Доля, за народними уявленнями,- добрий дух, що захищає людину, приносить щастя та багатство всім, однак якщо людина лінива або погана, доля її покидає. Кожен має свою долю, призначену Богом. Існує багато приповідок про долю: “Що має бути, того не минути”; “Що Бог дасть, те і в вікно подасть”; “Долі й конем не об’їдеш”; “Перед долею не втечеш”.

Леся Українка дотримується іншої думки. Доля з “Лісової пісні” говорить, що її треба було розгледіти, знайти і виплекати, тобто задарма нічого не дається. Це відбито і в психології українців, що завжди звикли працювати не покладаючи рук, щоб утримати свою долю, яка ледачих покидає. Пасивним до своєї долі виявився Лукаш, тому після каяття не зміг повернути собі щастя: “я – загублена Доля. / Завела мене в дебрі / нерозумна сваволя”; “Ти стоптав дивоцвіти / без ваги попід ноги… / Скрізь терни – байраки, та й нема признаки, / де шукати дороги”.

Отже, можна зробити висновок, що народні уявлення тісно переплітаються з одвічними філософськими питаннями: долі, сенсу життя, життєвого вибору.

Можна вказати на ще одне важливе філософське питання, підняте у творі: невідповідність високого покликання людини умовам її життя, які принижують її, прирікають на невільницьке існування.

4. Робота над поняттям теорії літератури

Драма-феєрія – драма, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, а поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. Французький термін “феєрія”, що є похідним від слова фея, тобто чарівниця, в прямому розумінні означає театральну чи циркову виставу на основі міфічного, казкового сюжету.

Особливості драми-феєрії:

□ фантастично-казковий сюжет;

□ дійові особи – міфічні або фантастичні істоти;

□ переказ надзвичайних історій;

□ використання театральних ефектів з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія).

Робота з таблицею “Художні особливості драми-феєрії “Лісова пісня”

Довідка

Проблемна драма – один з різновидів так званої “оновленої драми”, який розвивався в західноєвропейській літературі. Проблемна драма звертається до тем і порушує проблеми і конфлікти, актуальні для сучасності. як правило, це протиріччя соціальної дійсності, які зображуються у формі гострих моральних колізій між представниками протиборчих сторін або суперечок-дискусій між ними.

Матеріал для вчителя

Визначенням “драма-феєрія” Леся Українка була незадоволена, але й “драма-казка” не звучало. Ні перша, ні друга назва не передавали суті твору.

Її драма суттєво відрізнялась від західноєвропейських феєрій, які розраховані на видовища з театральними трюками. “Лісова пісня” – це новий жанр драми, який створила Леся Українка. Про пошуки визначення жанру твору свідчать такі уривки з листів авторки.

□ “Взялась я до нової уліти фантастичної на сей раз”. (3.07.1911)

□ “Написала драму-поему в 3-ох діях за 10 днів…” (29.07.1911)

□ “Твої уваги щодо фантастичних драм зовсім слушні…” (28.09.1911)

□ “Сього літа… написала “драму-феєрію”. Се властиве драма-казка…, по термінології Гауптмана…, але я не знаю, якби се могло по-нашому зватись”. (9.11.1911)

□ Несподіваний для мене був успіх фантастики…” (16.12.1911)

□ “Мені здається, що ти не похваляєш нашого стилю (ти не радила мені писати фантастичні драми”. (20.12.1911)

□ “От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти – “драма-феєрія”. Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?”. (20.12.1911)

□ “Я про “Лісову пісню” думала, що всі тільки сміятимуться з сеї “старомодної романтики””. (5.10.1912)

□ “Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не “провалу”, а переміни мрії в бутафорію”. (24.05.1912)

На думку Ліни Костенко, “Лісова пісня” – це “трансміграція (переміщення) душі крізь час”. Але не викликає сумніву, що найвиразнішою жанровою особливістю твору є сплав лірики і драми, гармонійне поєднання реальності з міфами та казками, простота стилю і глибина думки.

V. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Пошукова робота

1) Знайдіть у тексті драми лексеми, які складають асоціативний ряд слова вода. (Море, хвиля; дощик; холодні роси; живущі сльози; кров; драговина, болото)

2) Які магічні слова та вирази використовує Леся Українка у своєму творі? (“Мати: …Бодай так вас самих посіли злидні!”; “Килина: Нехай того посядуть, хто їх кличе!” Заклинання: Мавка: “Стою та дивлюся, які ви щасливі”. Килина: “А щоб ти стояла у чуді та в диві” та ін.)

2. Колективна робота: створення грона “філософські проблеми та проблеми сучасності у драмі-феєрії “Лісова пісня”

Філософські проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”:

□ реалізація творчих можливостей особистості, митця;

□ взаємини людини з природою (злиття з природою – Мавка, дядько Лев; зіткнення людини з природою – мати Лукаша, Килина);

□ сенс життя;

□ добро і зло;

□ гідність і безчестя;

□ краса в людському житті, невмиpущiсть духовної краси;

□ вірність і зрада;

□ свобода і неволя;

□ вічність життя.

□ краса людських взаємин;

□ потяг до щастя;

□ сила кохання.

Проблеми сучасності, порушені у творі:

□ людина і власність;

□ свобода і неволя (прагнення звільнитися від “рабського духу”).

□ реалізація творчих можливостей обдарованої особистості в буржуазному суспільстві;

□ проблема самореалізації людини.

Слід зазначити, що проблеми мають загальнолюдське значення.

Тема “Лісової пісні”: оспівування духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного, утвердження вільного, незалежного, гармонійного людського життя.

Ідея твору: оспівування невмирущості людської мрії про щастя, утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного людського життя.

3. Складання схеми “Композиція драми-феєрії “Лісова пісня”

Слово вчителя. В основі композиції “Лісової пісні” – єдність трьох світів: світу природи, світу людей, міфологічного світу. Особливості композиції твору полягають у тонкому переплетінні світу фантастики (міфологічний світ, персоніфікована природа) зі світом реальним (світ людей).

Композиція драми-феєрії “Лісова пісня”

4. Робота в парах. Визначення проблематики, теми та ідеї твору

Головні проблеми твору:

□ взаємини людини з природою;

□ людина і власність;

□ кохання;

□ краса в людському житті;

□ вірність і зрада;

□ вічність життя;

□ сімейне щастя;

□ батьки і діти;

□ добро і зло;

□ прекрасне і потворне.

VІ. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

1. Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Питання для обговорення: чи дійсно “Лісова пісня” – це драма – феєрія, драма-казка. чи можемо ми вважати її казкою у звичному нам розумінні жанру?

Орієнтовна відповідь

Прочитавши твір, я зрозумів, що це – не казка, а висока трагедія. І тільки великий талант, яким, безперечно, наділена Леся Українка, зміг у фантастичній казці майстерно розкрити складні реальні загальнолюдські проблеми.

2. Бесіда за змістом твору

Ø Опишіть, якою постає природа в пролозі драми. Що ми дізнаємося про життя лісу та його мешканців? які цінності для міфічних персонажів найголовніші? (Пролог має значення експозиції. Він починається ремаркою, яка вказує на час і місце дії: “Старий, густий, предковічний ліс на Волині…” Рання весна, пробуджується від зимового сну все живе. У пролозі знайомимося з такими дійовими особами: Той, що греблі рве, Потерчата, Русалка, Водяник. Всі вони – представники водної стихії. Водяник – владний, Русалка – волелюбна, Той, що греблі рве – лукавий і зрадливий. Та всі вони живуть у гармонії і злагоді, дотримуючись законів природи. Про це свідчать слова “Того, що греблі рве”: “Як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба”. Найбільше цінують волю, без якої не уявляють життя, та красу, якою все й вимірюють)

Ø Що ви можете сказати про людей, які з’являються у лісі (І дія)? які враження справляють дядько Лев та Лукаш? (Учні описують зовнішність персонажів, вказують, що дядько Лев – чудовий знавець природи та народних повір’їв. Зачитують цитати на підтвердження своїх думок. Відзначають мистецькі здібності Лукаша, який майстерно володіє грою на сопілці.)

Ø Який епізод можна вважати зав’язкою твору? (Зустріч Мавки і Лукаша)

Ø Як Леся Українка показує розквіт кохання між персонажами? У чому ви вбачаєте його красу? Що про це говорить Мавка? (У першій дії, яка співвідноситься з ранньою весною, розповідається про зустріч лісової царівни Мавки та людського хлопця Лукаша і зародження між ними кохання. Охоплені цим прекрасним почуттям, Лукаш і Мавка переживають найщасливіші хвилини свого життя, коли говорять не лише уста, а й душі. Їх єднає мистецтво. Розлука коханих така ж щира, як і зустріч. Мавка безмежно щаслива. Та чи надовго? З хвилюванням вона запитує себе: “Що ж мені суджено – щастя чи мука?”)

VІI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Ø Ваше перше враження про твір.

Ø Які думки викликала у вас “Лісова пісня”?

Ø Яка з проблем, порушених у творі, актуальна і сьогодні?

VIІI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку, пам’ятку “Характеристика літературного героя”. (Див. Додаток 2)

2. Дати розгорнуту відповідь на питання: “чому драму-феєрію “Лісова пісня” вважають шедевром світової драматургії?”

3. За допомогою щоденника подвійних нотаток підготуватися до характеристики образу Мавки.

4. Випереджувальне завдання: підготувати інсценівку. (Уривок з другої дїі: розмова Мавки з матір’ю Лукаша)

ДОДАТОК 1

Лісова пісня – Леся Українка стислий зміст твору

Дійові особи: “Той, що греблю рве”, Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Лукаш, мати Лукашева, дядько Лев, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Мавка, Лісовик, Килина, “Той, що в скалі сидить”, діти Килини.

Дія відбувається в старезному лісі на Волині протягом року. Кожна дія починається пейзажем, який змінюється відповідно до пори року.

ПЕРША ДІЯ

На лісову галявину з плакучою березою й великим престарим Дубом виходять дядько Лев і його небіж (племінник) Лукаш. Вони збираються тут, біля озера, збудувати собі хату. Але лісові істоти не Хочуть, щоб люди потривожили їхній спокій. Лісовик зупиняє Русалку, яка похваляється потопити людей, говорячи, що коли б не Дядько Лев, давно б не стало вже цього дуба й інших дерев.

Весна. Все починає розвиватися. Прокидається Мавка в дуплі старої верби, де вона зимувала, від чарівної мелодії сопілки. це грає Лукаш. Мавка хоче побачити його, а Лісовик застерігає: “Не задивляйся ти на хлопців людських. Се лісовим дівчатам небезпечно”. З’являється Лукаш, хоче наточити соку з берези, але підбігає Мавка й не дає йому це зробити, називає березу своєю сестрою, а сік – її Кров’ю. Лукаш дивується цьому, але йому подобається зеленокоса лісова дівчина.

Мавка слухає чарівні звуки сопілки, від якої пишніше розцвітають квіти, голосніше співають птахи. їй не хочеться розлучатися з хлопцем. Лукаш говорить, що восени його хочуть одружити. Мавка зажурилася, спитала, з ким. Хлопець сказав, що він не знає, може, ще й не знайшли йому пари. Тоді лісовичка запитала, чи ж люди паруються надовго? Хлопець відповів, що навіки, а Мавка поскаржилася, що зовсім самотня, і в них немає такого, щоб назавжди.

ДРУГА ДІЯ

Пізнє літо. До озера прийшли люди, оселилися, принесли свої звичаї, гамір. Усе це захоплює поступово й Лукаша. Ось він виходить з лісу із сопілкою, а мати йому дорікає, що він усе грає, а робота стоїть. їй потрібна невістка-помічниця, про Мавку вона й чути не хоче, бо то “відьомське кодло”. Коли Мавка з’являється на подвір’ї в дядька Лева, мати говорить, що дівці не слід упадати за парубком. Дядько Лев заступається за лісову красуню, говорячи, що відьми живуть у селі, а не в лісі, “що лісове, то не погане, сестро,- усякі скарби з лісу йдуть…”. Проте від допомоги Мавки мати не відмовляється: дає селянський одяг і посилає в поле жати. Русалка Польова просить Мавку не губити її красу, і та врізає собі руку серпом. Мати приходить з повновидою молодицею Килиною. Побачивши, що Мавка ще й не починала жати, лає її. Килина, а потім і Лукаш швидко жнуть та в’яжуть снопи. Мавці не подобається жінка, бо вона лукава, лиха, “хижа, наче рись”. Парубок незадоволений такими словами й говорить, що й сам може перебратися з лісу в село. Він проводжає Килину, жартує з нею, не звертаючи уваги на лісовичку.

Мавка сумує. їй співчувають лісові мешканці. йде дрібний дощик. Мавка просить Лісовика зробити її знову такою, як була:

То дай мені святкові шати, діду! Я буду знов, як лісова царівна, І щастя упаде мені до ніг. Благаючи моєї ласки!

Лісовик прикрашає дівчину в багряницю й срібний серпанок. Прилітає Перелесник і кружляє Мавку в прудкому танці. Раптом з’являється Марище й умовляє Мавку піти з ним у край вічного спокою. Та відмовляється, але, почувши, що Лукаш засилає до Килини старостів, погоджується, і вони зникають у безвісті.

ТРЕТЯ ДІЯ

Хмарна осіння ніч. Чути сумне вовче виття. Біля хати Лукаша – Мавка в чорному одязі з пучечком червоної калини.

Виходить Лісовик і дивується, що Мавку відпустив назад “Той, що в скалі сидить”. Лісова дівчина говорить, що це він її визволив своїм злочином. Лісовик заперечує – це не злочин, а справедлива помста за зраду. Він перетворив Лукаша на вовкулаку. Мавка ж застерігає його, щоб не радів, бо вона “його порятувала. В серці знайшла… теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає”.

Під вікном чути, як Лукашева мати лається з Килиною, докоряє, що та довго спить, і корова в неї погано доїться, і сама вона нікчемна господиня.

Мавка ж, як тінь, блукає коло хати, сподіваючись зустріти коханого. Килина, побачивши це, заклинає її й перетворює на вербу.

З лісу виходить Лукаш – худий, з довгим волоссям, без шапки. Килина спершу зраділа, а потім почала дорікати за те, що десь “тягався, волочився”, обізвала п’яницею.

Лукаш питає, куди подівся великий дуб, а жінка відповіла, що продали, щоб не померти з голоду. Вибігає з хати мати, радіє, побачивши сина, потім скаржиться на нестерпне життя з “отою відьмою” Килиною.

До них підходить хлопчик із сопілкою з верби, що на неї перетворилася Мавка, й просить заграти. Лукаш грає і чує, що це промовляє до нього душа Мавки. Кидається до Килини й питає, що то за верба. Жінка говорить, що не знає, й радить зрубати дерево. Лукаш замахується сокирою, але не може. Тоді замахується Кили – на, і верба раптом спалахує вогнем. Вогонь швидко перекидається й на хату. Мати й Килина метушаться, вихоплюють з вогню хатні речі. Разом із ними виносять і Злидні. Лукаш стоїть собі байдуже. Килина просить його піти з ними в село, а він не хоче. Тут з-за берези виходить біла, легка, прозора постать, що обличчям нагадує Мавку, й схиляється над Лукашем. Готовий до помсти лісовички, адже він її занапастив, та Мавка все йому прощає. Лукаш грає на сопілці, Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці, а хлопець кидається до неї з покликом щастя. Налітає завірюха, а коли відступає, то видно Лукаша, що сидить один під березою зі щасливим усміхом, а на голову йому падає сніг.

ДОДАТОК 2

Пам’ятка “Характеристика літературного героя”

Зовнішність

□ Портрет – обличчя, міміка, жести, постать, манера поведінки.

□ Мова – теми висловлювань, форма мовлення (монологи, репліки в діалогах, “внутрішня” мова, листи).

□ Костюм.

Внутрішній образ

□ Характер персонажа – сильний – слабкий, визначений – невизначений, цілісний – суперечливий, вольовий – безвільний типовий для свого часу і соціального середовища або нетиповий (він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, до оточуючого світу).

□ Психологічна характеристика – відтворення процесів душевного життя людини.

□ Відгуки про персонажа оточуючих його осіб.

□ Пряма авторська характеристика.

□ Світ речей, у якому живе і діє персонаж (інтер’єр), допомагає краще зрозуміти його думки і почуття.

□ Світ природи, в якому живе і діє персонаж (світ природи).

□ Соціальне середовище, суспільство, у якому живе і діє персонаж.

Різновиди портретів

□ Портрет-опис – докладний перелік портретних деталей. Він може включати психологічні портретні деталі. Може бути коротким або докладним, статичним або динамічним (посмішка, сміх, жести, міміка, вираз обличчя).

□ Портрет-порівняння (з іншими персонажами, з літературним стереотипом, з предметами або живими істотами) – перелік спільних та відмінних рис.

□ Портрет-враження – перелік почуттів від знайомства з персонажем та їх аналіз.

Види образів-персонажів

□ Ліричні – письменник відображає тільки почуття та думки героїв, не згадуючи про події його життя, вчинки; зустрічаються переважно в поезії.

□ Драматичні – коли виникає враження, що герої діють “самі”, “без допомоги автора”, тобто автор використовує для характеристики персонажа прийом саморозкриття; зустрічаються переважно в драматичних творах.

□ Епічні – автор-оповідач послідовно описує героїв, їх вчинки, характери, обстановку, в якій вони живуть, взаємини з оточуючими; зустрічаються переважно в романах, повістях, розповідях та ін.

Система образів-персонажів

Персонажі можуть бути:

□ головні – мають повноцінні самостійні характери;

□ другорядні – беруть активну участь у розвитку сюжету, але їм приділяється менше авторської уваги;

□ епізодичні – з’являються в одному чи кількох епізодах; не наділені самостійними характеристиками.

Персонажі можуть:

□ протиставлятися (один одному або один усім);

□ бути двійниками;

□ мати паралельні долі;

□ мати долі, що перехрещуються.

Всі ці групи об’єднуються в суспільство, відображене у творі.

Довідка. Міфологічний світ “Лісової пісні”

Чимало вже написано досліджень, в яких розглядається міфологічний світ “Лісової пісні”. Усі дослідники творчості письменниці майже одноголосно зауважують, що в цьому легендарному творі найповніше зібрано пантеон низових Богів і духів, які завжди жили поряд з людьми. Ось образи, імена яких письменниця винесла на початок твору у “список діячів “Лісової пісні”. До нього, крім людей, увійшло лише 13 імен: Лісовик, Водяник, Доля, Той, що в скалі сидить, Перелесник, Той, що греблі рве, Потерчата, Куць, Мавка (Лісова), Русалка (Водяна), Русалка Польова, Злидні, Пропасниця.

За підрахунками, в тексті “Лісової пісні” можна зустріти, крім вищезгаданого списку міфічних дійових осіб, ще й імена 30 інших міфічних постатей. Леся Українка внесла ці імена в розмову дійових осіб. Дядько Лев згадав Бога, Сонце, Місяць, Зорі, Урая, Зірницю (“найкращу Зорю”), Оха-Чудотвора, Трьомсина, Царівну Хвилю, Білого Палянина, Цур-Пека. Лукаш згадує Мавок і Упирицю. Лісовик – Бабу, що любить зимувати в соснових борах, і Вітра. Водяник – Метелицю Гірську, Русалок (водяних), Осіннього Дощика. Мавка – Весну, Вихора і Ніченьку чарівниченьку. Русалка (водяна) згадує Морського Царенка, Лелю (“Ой, Леле!”), Матінку і Бабусю Куця. Той, що греблі рве – Царя Морського і Океана. Перелесник згадує Змію-Царицю, Літавиць – Гірських Русалок. Уособлено згадуються також дерева і кущі: Вербиця-вдовиця, Береза-сестриця, Дуби, Клен-князь, Явір, Ясень, Калина, дика Рожа, Осика, Глід.



(2 votes, average: 4.50 out of 5)