ОБРАЗИ НОВИХ ЖІНОК-ІНТЕЛЕКТУАЛОК: ТАЛАНОВИТОЇ ПІАНІСТКИ СОФІЇ, АРИСТОКРАТИЧНОЇ МАРТИ, ПРИСТРАСНОЇ І ВОЛЬОВОЇ ХУДОЖНИЦІ ГАННУСІ У VALSE MELANCOLIGUE (МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВАЛЬС). РОЛЬ ОБРАЗУ МЕЛОДІЇ ВАЛЬСУ У ВІДТВОРЕННІ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ГЕРОЇНЬ. ГЛИБОКИЙ ПСИХОЛОГІЗМ ТВОРУ ЯК НОВАТОРСТВО О. КОБИЛЯНСЬКОЇ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

Мета (формувати компетентності): Предметні: вміння аналізувати новелу О. Кобилянської, зосереджуючи увагу на створенні образів нових жінок-інтелектуалок; характеризувати образи в їхньому порівнянні; Ключові: вміння логічно висловлювати свої думки, давати оцінку героїням, використовуючи навички критичного мислення; виявляти лідерські якості за аналогією до героїнь художніх творів, брати на себе відповідальність за прийняття рішення; уміння визначати ситуації, у яких людина потребує підтримки, володіти засобами їх надання; на прикладі головних героїв твору шукати оптимальні шляхи вирішення життєвих проблем; комунікативну: висловлення власні суджень про творчість Ф. Шопена; уміння порівнювати власні враження із впливом його музики на героїв, розуміти роль читання для власного інтелектуального зростання; інформаційну: навички самостійної роботи з джерелами інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових умінь і навичок.

Обладнання: фотографії, видання творів, ілюстративний матеріал до них; словники літературознавчих термінів; презентація за темою уроку, медіазасоби.

Читаючи…я немов бачила перед собою історію

Цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва.

Леся Українка

Ми маємо в своїй літературі Марусь, Катрусь і як добре йде – і Оксанок.

Але чи не сягнути б нам і по інші типи? Чи не придались би нам у розвою

Нашої суспільності жінки світової освіти або жінки героїчних арактерів?

О. Кобилянська

Як відомо, О. Кобилянська залюбки малює тип жінки,

Що бунтується проти усталеної традиції і таким чи іншим способом

Завойовує собі право на свобідне життя. Де в вас такі типи…?

І. Франко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Кросворд “О. Кобилянська”

Давши правильну відповідь на питання по горизонталі, прочитаєте одне з імен, яким називала себе О. Кобилянська, по вертикалі.

1. Перший твір О. Кобилянської німецькою мовою, який ознаменував початок її творчості. (“Гортенза”)

2. Ім’я небоги О. Кобилянської, яку вона виховала як власну доньку. Галина – …? (“Олена”)

3. Прізвище української письменниці, яка мала великий вплив на творчість О. Кобилянської. (“Кобринська”)

4. Назва твору, який був опублікований у львівському журналі “Зоря” в 1894 році. (“Царівна”)

5. М. Старицький називав О. Кобилянську “пишною. в саду української літератури”. (Трояндою)

6. Ім’я одного з братів О. Кобилянської. (Юліан)

7. Ім’я коханого О. Кобилянської. (Осип)

8. Український письменник з яким О. Кобилянська познайомилася в Києві. (Коцюбинський)

9. У с. Димка сім’я Кобилянських переїхала після виходу батька на… (Пенсію).

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

IV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя

О. Кобилянська знаходила душевну рівновагу, окрім письменства, також у малярстві та музиці, намагаючись “усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси”. Роздуми про мистецтво вона певною мірою втілила в новелах “Impromtu phantasie” (1895), тобто фантазія-експромт, та “Valse melancolique” (1898), в перекладі – меланхолійний вальс.

Героїня першого твору з дитинства відчувала незбагненну силу згармонізованих звуків. Урочисті церковні дзвони, дзижчання бджіл над вуликами, гуркіт громовиці – ці образи викликали в її уяві картини пережитого.

Особливо вразила дівчину справжня, висока музика. У новелі простежується зміна естетичних переживань героїні. Виконуючи фантазію-експромт, емігрант-піаніст спочатку ніби бавився з інструментом. “Тони звучали, немов здавлений, пристрасний сміх, так, немов сміх жіночий, одначе не сміх щасливий… Опісля – обидвома руками. І тепер розляглися тони пориваючої, неописаної, якоїсь немов морозяної краси…” Висока музика назавжди ввійшла в пам’ять героїні: досить їй почути цю п’єсу, як душа сповнювалася слізьми.

Другий твір викликає інтерес постатями нових жінок-інтелектуалок, що почали зявлятися в західноукраїнському житті на зламі століть. Пристрасна, неврівноважена художниця Ганнуся, що мріє про Італію, де зосереджені незрівнянні витвори мистецтва. Багата внутрішнім духом Марта, яка хотіла б бути вчителькою, вихователькою дітей, зрештою, доброю господинею в своїй хаті. Талановита піаністка Софія, мрії якої про навчання в консерваторії не здійснилися. Долі цих жінок яскраво відтінюються мелодією меланхолійного вальсу.

Новела засвідчує демократизм світоглядних позицій письменниці. Малярка з деякою погордою ставиться до Марти, яка, мовляв, може стати “стовпом родини”, але їй не зрозуміти “нюанси артистизму”. Із твору випливає, що саме звичайна дівчина глибше сприймає все духовне, бо наділена якостями і жіночності, і високої інтелектуальності. Взагалі ж у новелі створено образи нових жінок, яких ще було небагато в тогочасній Буковині.

Розкриваючи таємниці творчої лабораторії, письменниця зазначала, що всі “дрібні поезії в прозі” – це “краплі” її крові. Виникали ті фрагменти, етюди, новели тоді, коли акторка гостро відчувала несправедливість не тільки в ставленні до себе, а й до інших. Правда, ніколи не висловлювала обурення, протесту, скарг, хоч їй часто кривди дуже боліли, а тільки “плакала поезіями в прозі”.

2. Випереджувальне завдання. Розповідь про Ф. Шопена. Прослуховування творів Ф. Шопена

Прослухати музику, поміркувати над питанням: “Які образи виникають при прослуховуванні класичної музики?”

3. Метод “Карта персонажів”

Ганнуся

□ Малярка.

□ Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною.

□ У гонитві за красою не зважала на лиховісні підшепти життя.

□ Справді артистична натура. “Я живу штукою і вона цілковито вдовольняє мою душу”.

□ Гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка.

□ Артистка розридалася.

□ Була надзвичайно доброго серця.

□ Любила над усе елеганцію… До елеганції тягло її, мов дитину до чічки.

□ Мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи.

□ Вона, артистка, вимагає бог знає чого…

□ Готова віддати руку першому-ліпшому заможному чоловікові, щоб тим щиріше віддатися штуці.

□ Чекає розцвіту душі.

□ Не накладаймо на свої душі маски.

□ Мусить виїхати в інтересі штуки за кордон.

□ Терла нервово руки, що було вже в неї ознакою найбільшої розпуки.

□ Висока, горда, холодна, роздразнена до крайності, і її великі, розгорілі з внутрішнього болю очі спочивали жадібно на змарнілім лиці дівчини. Ні, не спочивали, шукали лиховісно чо-гось, щоб знищити вже в другій хвилі… Недобра була в тій хвилі.

□ Ми любимо музику, правдиву, від душі музику, що є випливом. струнами обдареної душі.

□ А щодо гармонії в відношеннях, то ми вміємо її цінити. Саме в нашім житті грає гармонія велику роль.

□ В мене гостре око, і я пізнаю зараз, хто розуміється на нещасті.

□ Я страшенно цікава.

□ Вона – артистка. Неспокійна, змінчева, мов те море, але й гарна, мов море. Хто мав би ту силу прикувати її назавсігди до себе! (Софія про Ганнусю).

□ Вона – душею – артистка, хоч її твори не здобудуть собі, може, європейської слави. вона є сама краса.

□ Любила її (Софію) пристрасно та запевнювала її, що вона просто з неба засланий ангел, щоб увіковічнила його своїм знанням!

□ Настав май. Ганнуся спродала свою велику копію образа Корреджо “Віроломна”.

□ Ганнуся плакала, коли дізналася, що Софія не зможе поїхати. Плакала своїм сильним, пристрасним плачем, закинула всі барвні речі і роздерла прекрасний розпочатий малюнок. але по шістьох тижнях затужила знов за барвами і, попрощавшись з усіма, виїхала до Рима (По смерті Софії).

□ Повернулася по трьох роках побуту з Італії і привезла з собою дволітнього хлопчину, темного, мов із бронзи, з її очима. Зложила візит до Марти, елегантна, пишна, мов княгиня. Про чоловіка, на питання Марти відповіла, що остався там, де був. Не могли погодитися в способі життя. Але хлопець – мій. Я заробляю сама на нього, і він – мій. Ніхто не має права до нього, окрім мене.

□ Мала предивну вдачу, артистичну індивідуальність.

Марта

□ Від її імені (від першої особи) ведеться розповідь.

□ Дозволяла Ганнусі панувати над собою. “Сила якоїсь відпори не прокидалася в мені ніколи”.

□ Вчилася пильно, із божеським серцем, царство на землі належить до тебе.

□ Має всі здібності доброї господині, матері й жінки, славний вахмістр і будучий стовп родини.

□ Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних.

□ Найменша краса вражає мою душу, і я піддаюся їй без опори.

□ Ви збудили в мені симпатію (Софія про Марту).

□ Коли вона грала його, я неначе інший слух дістала. Душа спала, здібна розуміти музику. Кімната наша стала мінитися. Вона (краса) поривала. Не голосною перемагаючою силою, лише самою ніжністю і м’якістю.

□ Чулася такою дрібною й незначною перед нею (Софією), що й не находила слів про свою нижчість.

□ З уст видно, що цілувалася б з кожним хлопцем, коли б хоч трохи “порядний”, і що ти балаклива, як сорока.

□ З веселих очей твоїх суджу, що ти обнімала б цілий світ, та що з кожним була б “запанібрата”, а по руках догадуюся, що в потребі і дров нарубаєш…

□ Добре, що в мені стільки тепла, що можу ним і інших зогріти. На те дав Бог серце…

□ Царство на землі належиться все-таки тобі?

□ Обох любила я. Я сама подавала їм. І подаючи її, була щаслива. Перша (Ганнуся) приймала її, не замічаючи сього навіть, а друга клонилася за те вдячно за мною, мов цвіт за сонцем.

□ Ти є вродженою жінкою і матір’ю…

□ Ти – ще неушкоджений повітнім духом тип первісної жінки. Ти й без науки була б та сама, що тепер. Жертвувала б себе з напору вродженої доброти, без намислу і без претензій до подяки! Ти – тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на землі. (Софія про Марту)

□ Я стужилася її гарних слів. Чула, що стояла чимось нижче. була супроти неї лише якоюсь простою робітницею.

□ З тебе буде прегарна мати, Мартухо! (Софія)

□ Життя ставало незносиме, бо ж я виразно відчувала, що полюбила його (молодого професора).

□ Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав. Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!

□ Царство на землі належиться тобі. (Ганнуся, 3-й раз)

□ Настав май. Здавала саме письменну матуру, тішилася надією, що й усна піде незгірше, а що найкраще – я була нареченою професора, того, з години конвертації англійської мови!

□ Марта плакала, коли дізналася, що Софія не зможе поїхати.

□ Фортеп’ян “музики” забрала до себе, і на нім грає мій син.

Софія

□ Негарна. Лице змарніле, зі смутними очима.

□ Вона має фортеп’ян і грає.

□ З її уложення говорила інтелігенція й давала свідоцтво, що вона не пересічна людина.

□ Вона держиться просто… і має смутні очі.

□ Темне, лагідне, густе волосся, уложене обережно в грубий вузол. Профіль. чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію. Спадисті її рамена надавали їй ціху якоїсь панськості, певності. Великий, здивований, майже допитливий погляд. Чорно вбрана, з темно сповитою поверх шапочки головою, постава проста – вона!

□ Говорила дуже лагідно.

□ Вона усміхнулася ледве примітно: “Граю по своїй душі…”

□ Певність її рухів і та певність у голосі мали якусь іншу підставу, чим “добре виховання” або походження з “доброї родини”.

□ Була в неї привичка нервово гризти нігті.

□ Мій “фах” вибагливий і жадає зараз для себе нестісненої волі.

□ Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії в відносинах, передусім гармонії!

□ Я мушу шукати любителів музики…

□ Здавалося, не вміла виказувати почувань словами.

□ Вона не мала багато речей. Найкраще, що було в неї, то був її фортеп’ян, її улюблений інструмент.

□ Грала етюд Шопена ор. 21 чи 24 кілька разів раз по раз.

□ Ви – вроджена артистка. (Ганнуся про Софію)

□ Вона сама ходила така тиха, скромна, відпихала так очевидно всю увагу.

□ Була дуже мила в обходженні, ледве-ледве замітна собою, але мовчазлива й дуже поважна. Усміх на її уста, що появлявся лиш рідко, був немов навіки затемнений смутком.

□ Вона дуже боялася, щоб вуйко не оживився, бо відтак не могла б іти до консерваторії, що було б для неї тим самим, що смерть.

□ З замилувань Софії бачу натуру тонкого стилю, дбалу про красу й штуку в повнім розумінні. А з другої сторони – вона для мене загадка (Ганнуся).

□ Констатую, що нервова… наложила на свої чуття сильну упряж. Завсігди спокійна, як мармур… не пристрасна… вірна… вміє тайну заховати.

□ Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило її звучність.

□ Грала чарівно. Запанувала цілком над нами.

□ Артистка залюбилася в ній, мов мужчина… А я мовчки молилася до неї.

□ Стільки краси й ніжності.

□ “Я понижчала б усіх своєю любов’ю… я не з тих, що вміру люблять!”

□ Була найстарша з нас усіх, а по-друге, в ній було щось, що вимагало тонкості в думках і поведенні супроти неї.

□ Коли була цілком певна, що ніхто чужий її не побачить, то оживала й огрівалася… і перемінювалася в іншу істоту, теплу й приступну, незрівнянну з своїми прерізними видумками, як “украшувати домашнє життя”…

□ Панувала над собою, мов найсильніший мужчина.

□ Вальс – вияв стану її душі.

□ Кожний рух, погляд і усміх набирали в неї зараз смислу і ставали продовженням внутрішнього життя. Здавалося, незвичайна сила була втиснена в класичну форму незворушимого спокою… коли тим часом думками була наскрізь новітня.

□ Висока, спокійна…

□ Гордість… одинока зброя жінки.

□ Широку любов, що мала мене вповні розвинути, ні, розцвісти мала мене, віддала я йому. Не від сьогодні до завтра, лиш назавсігди.

□ Був мені потребою, щоб я стала викінченою. Мав стати сонцем для мене. ми ніколи не говорили про любов до себе. вона існувала між нами лише німою музикою.

□ Витрясла йому всі лелії зі своєї душі під ноги, а він не пізнав їх. З того часу перестала я з душі сміятися. Але я не плачу. Не плакала навіть. Мені не жаль за ним.

□ Він навчив мене ненавидіти й задавив цілу мою істоту від голови до стіп упокоренням. Більш я не любила нікого в своїм житті.

□ Інструмент – се її світ.

□ Її мати померла. Приїхала бліда, тиха – мов замерзла на тілі й дусі. “Се подих смерті завис на мені”.

□ Правильне, мов із білого мармуру личко, з великими смутними очима.

□ Попсувала її нерви якоюсь чорною силою (похоронна музика), і вона піддалася її тягареві.

□ Була цілком пригнете на. Я трачу між вас почуття самоти,- й усміхнулася вдячно своїм лагідним усміхом.

□ Восени мала їхати до Відня, до консерваторії.

□ Здавалося, помирилася з життям. До музики звернулася з подвійним запалом.

□ Настав май. Одного вечора повернулася пізно. Вона сиділа бліда, як смерть, а очі її, звернені саме на мене (Марту), сіяли фосфоричним світлом якимсь і видалися мені незвичайно великі…

□ Прийшов лист від вуйка, він одружився, повідомив, що оплачувати навчання не зможе.

□ Вона грала свій вальс, але так, як ніколи.

□ Порвалася струна.

□ Дістала серцевий удар. Лікар не міг їй помогти.

□ Винесли нашу музику.

□ Май забрав її до себе.

□ Музика позбавила її життя. Одною-одніською тоненькою струною вбила її!..

4. Виразне читання уривків із новели:

□ про вальс;

□ про фортеп’ян;

□ про музику;

□ про любов Софії.

5. Робота з термінами

Психологізм у літературі – передавання художніми засобами внутрішнього світу персонажа, його думок, переживань, зумовлених зовнішніми і внутрішніми чинниками. Типовий образ є втіленням загального, вираженого через індивідуальне у світлі авторської оцінки.

6. Рефлексія

Використовуючи метод “Прес”, доведіть чи спростуйте твердження, що глибокий психологізм твору – це новаторство О. Кобилянської.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Прийом “Персонажі твору і я”

Розсадіть героїв твору за столом, включаючи і молодого професора, і екс-нареченого Софії, і жінку, що прибирала в дівчат. Поміркуйте, чи комфортно почуватимуться герої, сидячи у визначеному вами порядку.

2. Міні-дослідження

Розподілити риси характеру героїнь на такі, які можна вважати суто жіночими чи суто чоловічими.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал підручника з теми.

2. Індивідуальні завдання (для охочих): написати листа одній із героїнь твору.

3. Підготувати повідомлення (відповідно до плану наступного уроку).




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ОБРАЗИ НОВИХ ЖІНОК-ІНТЕЛЕКТУАЛОК: ТАЛАНОВИТОЇ ПІАНІСТКИ СОФІЇ, АРИСТОКРАТИЧНОЇ МАРТИ, ПРИСТРАСНОЇ І ВОЛЬОВОЇ ХУДОЖНИЦІ ГАННУСІ У VALSE MELANCOLIGUE (МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВАЛЬС). РОЛЬ ОБРАЗУ МЕЛОДІЇ ВАЛЬСУ У ВІДТВОРЕННІ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ГЕРОЇНЬ. ГЛИБОКИЙ ПСИХОЛОГІЗМ ТВОРУ ЯК НОВАТОРСТВО О. КОБИЛЯНСЬКОЇ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА