Структура і склад сучасного культурологічного знання
Для сучасної культури характерні динамізм, еклектичність, багатозначність, мозаїчність, поліцентричності, розрив її структури та ін. З розвитком інформаційних технологій ЗМІ впливають на громадську думку і суспільний настрій, відображаючи зовнішню, споживчу, бездуховну життя, створюючи такі уявлення про світ, які сприяють руйнуванню традиційно цінують якостей.
Герберт Маршалл Маклюен виділив три етапи історії:
1) допісьменний етап комунікації;
2) кодифікована письмова комунікація;
3) аудіовізуальна комунікація.
Сьогодні суспільство визначається як інформаційне, оскільки зв’язок різних рівнів і планів його існування і діяльності забезпечуються інформацією. Засоби масової комунікації надали йому деякі риси соціокультурного феномену. Так, прибуток забезпечується через обіг капіталу (а не через виробництво, як в індустріальному суспільстві); влада – через спеціальні інформаційні операції; сама інформація, стаючи цінним об’єктом бізнесу, стає товаром.
У постіндустріальної цивілізації засоби масової комунікації починають не просто впливати на маси, а й виробляти їх. Сучасне суспільство характеризується виникненням феномена масової людини, який не тільки не відчуває якоїсь культурної недостатності в плані рівня свого розвитку і т. Д., Але при цьому і затребуваний сучасним укладом життя, пристосований до нього; крім того, він складає велику чисельну групу, що робить вплив на соціокультурні процеси.
Масовий людина є одночасно і індивідуалістом, і людиною з масовою свідомістю, він сприймає реальність за допомогою ЗМІ-міфів; і, отже, характерною рисою сучасної масової культури і особливістю життя сучасної людини є міфологізованість.
Наука “культурологія” виникла в середині XX ст. Її головне завдання полягає у виявленні закономірностей розвитку культури, які відрізняються від законів природи і від законів матеріального життя людини і визначають специфіку культури як самоцінною сфери буття.
У структуру культурологічного знання входить теорія культури, яка намагається осмислити культуру як систему понять, категорій, теоретичних схем, що дозволяють описати культуру та її розвиток. Тут серйозна роль відводиться філософії культури, яка за допомогою властивих філософії методів і понять шукає відповіді на питання, що стосуються створення теорії культури.
У структуру культурологічного знання входить також соціологія культури, об’єднуюча соціологію, об’єктом якої є соціальна система, і культурологію. Соціологія культури дозволяє реалізувати теоретичні та практичні дослідження. Особливо важливу задачу вирішують дослідження практичної спрямованості, результати яких звернені до культурної політики та діяльності культурних інститутів (структур суспільства, пов’язаних з культурою), социокультурному прогнозуванню, регулюванню і вивченню культурологічної освіти в Росії та інших країнах, до проблем соціалізації та інкультурації особистості, а також до охорони культурної спадщини.
У структуру культурологічного знання входять і історико-культурні дослідження, засновані не тільки на досягненнях гуманітарних наук, але і на нових культурологічних підходах. Це історико-культурні дослідження загального профілю, дослідження релігійного аспекту культури та культурологічні аспекти лінгвістики, семіотики, мистецтвознавства та естетики.
У структуру культурологічного знання входить також культурна антропологія, багато в чому близька соціології культури, але при цьому більше уваги вона приділяє етнічним елементам культури і процесам взаємодії культур різних народів, вивчає особливості мовних та інших засобів комунікації в різних культурах.
Крім того, культурна антропологія намагається вирішити задачу по створенню найбільш повної картини життя людини в середовищі, створеному самою людиною, для чого широко використовує дані археології, етнографії, історії релігії, лінгвістики, соціології, міфології, фольклористики, філософії, природничих наук.
Крім перерахованих (теорія культури, філософія культури, соціологія культури, культурна антропологія та історико-культурні дослідження), званих базовими, культурологічне знання включає й інші спеціальні та нетрадиційні галузі досліджень. Так, в рамках теорії культури зародилися теорія динаміки культури, морфологія культури, типологія культур, герменевтика культури, культурних зразків і людей.
Синтез на базі культурології історико-культурних, соціологічних, психологічних знань дає підстави для вирішення проблем вивчення ментальностей, психологічних характеристик окремих культур і т. Д. Останнім часом активно формується еколого-культурологічний напрям, яке так само, як і порівняльні культурні (компаративні) дослідження, значно збагачує результати загальних культурологічних досліджень. Таким чином, система культурологічного знання не стоїть на місці, постійно розвивається.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)