Бекон: “знання – сила”

Таким чином, життя Френсіса Бекона навіть по зовнішній зв’язку фактів являє цікаве явище: ознаки повної відсутності моральних принципів і, незважаючи на це, що доходить до самопожертви відданість науці, знанню. У цьому контрасті відбивається весь дух його вчення, – ідеалістичний фанатизм його віри в науку, в з’єднанні з байдужістю на роль знання в творенні морального світогляду людини. “Знання – сила”, такий девіз філософії Бекона. Але яка сила? Сила, влаштовує не внутрішню, а зовнішнє життя. Знання в руках людини – знаряддя влади над природою – те саме, ніж стало знання остаточно в наш час великих перемог над природою і крайнього приниження моральних начал людського життя. Френсіс Бекон дає у своїй філософії як би деякий пророцтво, провозвестія нашого часу. Френсіс Бекон, по вдалому порівнянні Віндельбанда, – прихильник “духу землі” в гетевском Фаусті. “І хто не впізнає в філософії Бекона, – зауважує він, – практичного духу англійців, які більш всіх інших народів зуміли скористатися відкриттями науки для благоустрою життя”. Френсіс Бекон – не виняток, Бекон – тип практичного людини, яка в кращому випадку бачить у науці, у знанні силу, здатну підпорядкувати людству зовнішній світ, природу. Керівною ідеєю Бекона в його філософських творах була ідея матеріальної користі всього людства. Заслуга Бекона в тому, що він перший узагальнив принцип боротьби особистості за право життя, і Гоббс, що проголосив “війну всіх проти всіх” вихідним початком розвитку суспільства, був в розумінні сенсу життя тільки продовжувачем філософії Френсіса Бекона, а обидва разом – попередниками Мальтуса і Дарвіна з їх вченням про боротьбу за існування, як принципі розвитку, у сфері економічної та біологічної. Важко заперечувати спадкоємність національних ідей та прагнень, коли протягом трьох століть вони так яскраво позначаються.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Бекон: “знання – сила”