ПЧ. Прованська лірика. Творчість Дж. Рюделя та Б. де Борна – Давня Греція – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ
Мета – формувати компетентності: Предметні (розуміння особливостей середньовічної європейської лірики; знання кращих зразків поезії трубадурів; навички аналітико-дослідницької роботи з текстом; мислення; культуру мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; здатність критично осмислювати інформацію; комунікативну: уміння працювати в групі; толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційну: навички визначення ролі деталі в тексті; здоров’язбережну: навички здорового способу життя; загальнокультурну: навички лицарської поведінки; читацькі інтереси; світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок (урок позакласного читання).
Міжпредметні зв’язки: інформатика.
Основні терміни й поняття: трубадури, канцона, сирвента, альба, пасторела, тенсона, балада, плач.
Обладнання: портрети Дж. Рюделя та Б. де Борна, ілюстрації до творів доби Середньовіччя, роздавальний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Саме за доби античності було сформовано всі відомі літературні жанри. Античну спадщину вважали за взірець письменники наступних століть. Але одна доба поступається місцем іншій, час спливає, нові літературні вершини підкорюють інші митці, які оспівують життя по-іншому. Сьогодні ми досліджуватимемо літературні здобутки ще однієї видатної епохи – Середньовіччя.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Інтерактивний прийом “Гронування” (запис до зошитів)
· За принципом гронування складіть схему до слова Середньовіччя.
2. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)
(Учень (учениця) виступає із загальним оглядом ліричної творчості трубадурів)
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Творчо-аналітична робота (у групах)
· У чотирьох групах опрацюйте вміщену на картках інформацію та поділіться з однокласниками здобутими знаннями.
Очікувані відповіді
1-ша група. Морально-етичні ідеали трубадурів. До XI-XII ст. панівний клас західноєвропейського феодального суспільства склався остаточно, як і неписаний статут, звичаї, правила поведінки й ідеали честі Лицарства – своєрідного прошарку військово-феодальної знаті. Лицар повинен був бути мужнім, чесним, щедрим, відданим сюзеренові, захищати церкву, перемагати невірних, допомагати слабким і беззахисним. Також справжній лицар обов’язково мав даму свого серця. Спочатку лицар мовчки поклонявся їй, не відкриваючи своїх почуттів, потім відкрито оспівував її чесноти та благав про прихильність, а якщо здобував схвалення, то ставав другом чи захисником цієї пані. лицар убирався у кольори дами серця, прикрашав свій щит чи спис символом – її дарунком: поясом, хусткою або стрічкою. Лицар заживав слави й честі для дами свого серця в численних битвах і турнірах, осяяних цим символом. Проте кохання лицаря мало платонічний характер: середньовічний шанувальник мріяв хіба що про поцілунок. лицарська література сприяла формуванню морально-естетичного ідеалу тогочасного суспільства.
У середні віки в сяйві земної краси вбачали відблиск краси небесної. Куртуазна література (західноєвропейська придворна література Середньовіччя, що оспівувала лицарство), вихваляючи красу земної жінки, обов’язково згадувала про янголів і небеса, наближаючи ідеал жінки до сонму янголів, проголосивши куртуазне кохання священним. Кохання у певному сенсі перетворилося на науку: знання її правил і законів було обов’язковим для закоханого, особливо для трубадура, що складав вірші, а кохання – силою, яка підносила, очищала й удосконалювала душу закоханого, змушуючи його страждати.
Трубадур (від окситан. Trobar – знаходити (складати вірші)) – середньовічний (XI-XIII ст.) прованський (Прованс – історична область на південному сході Франції біля узбережжя Середземного моря) поет-лірик і співець. Трубадури прагнули вдосконалити поезію, поміж них були представники різних верств населення. Любовна лірика трубадурів була дещо ідеалізованою.
2-га група. Жанрові форми літератури трубадурів. Виникнувши на грунті народної пісні й народної поетичної мови, запозичуючи деякі мотиви з фольклорних джерел, прованська поезія вперше в історії новоєвропейської літератури постає як поезія індивідуальна, як лірика особистості. Провідна ознака любовної лірики трубадурів – жанрове розмаїття. Прованська поезія поділялась на любовну та службову.
Канцона – любовна пісня інтимної або релігійної тематики, відзначена вишуканістю і складною будовою строф, що об’єднувала вірші різної довжини.
Сирвента – вірш на політичну або громадську тему, що містив особисті випади поета проти його ворогів.
Альба – пісня, що змальовувала розлучення закоханих уранці, після таємного побачення, нерідко набувала форми діалогу.
Пасторела (від латин. Pastorates – пастуший) – лірична пісня, що зображувала зустріч лицаря з пастушкою та їхню суперечку, у якій лицар часто зазнавав поразки.
Тенсона (суперечка) – віршований діалог двох поетів, диспут на інтимні, поетичні або філософські теми.
Балада – танцювальна пісня у супроводі приспіву. (Із часом балада як жанр літератури зазнала змін.)
Плач – пісня-туга поета, написана на смерть знатного сеньйора або близької людини.
3-тя група. Бертран де Борн (бл. 1140-1215) – один із видатних трубадурів Провансу, що оспівував намети, списи, шоломи лицарів, військо яких під звуки сурми вирушає в бій, залишаючи після себе могили. Малозаможний лімузенський барон де Борн був лицарем і володарем замку. Розквіт його творчості припадає на 1180-1195 рр. Як типовий лицар-феодал, Бертран брав участь у феодальних суперечках, звеличував війну, не приховуючи своєї ненависті до селян і міщан. Вигадані біографії приписують де Борну чи не очільну роль у тогочасних війнах англійського короля Генріха II Плантагенета з власними синами (що надихнуло Данте помістити Бертрана де Борна, який посварив короля-батька із сином, до 8-го кола пекла в “Божественній комедії”, де той тримав свою відрубану голову в руці “Як ліхтар”). Поетична спадщина (48 пісень) Бертрана де Борна – здебільшого сирвенти на політичні теми, що оспівують війну як єдину гідну справжнього лицаря справу. Захоплення боєм замінює де Борну любовне захоплення: навіть у кансонах, адресованих дамі свого серця, поет незмінно звертається до військової доблесті й честі. Його твори відзначаються експресією, сарказмом, майстерними образними, тематичними й ритмічними асоціаціями. Наскрізна тема пісень де Борна – його взаємини з Річардом Левове Серце (який фігурує у творчості де Борна під прізвиськом Так-і-ні) – від відвертого протистояння до військового союзу васала й сюзерена. Отже, Бертран де Борн був доблесним лицарем і вправним поетом, здатним як на добрі, так і на погані вчинки.
Бертран де Борн
4-та група. Джауфре Рюдель де Блая (Жофре Рюдель де Бле; бл. 1110/1120-1148/1170) – князь м. Блая, прованський трубадур I половини або середини XII ст.; зажив слави завдяки віршам, що оспівували “Кохання здаля” (кохання до прекрасної жінки, яку він ніколи не бачив). Це сприяло появі легенди про кохання трубадура до Мелісандри – графині Триполітанської (графство існувало до 1200 р.). Трубадур почув про неї від прочан Антіохії та покохав за визначну шляхетність. Він склав про неї вірші з прекрасною мелодією й простими словами. Прагнучи побачити графиню, вирушив у Хрестовий похід морем, де занедужав. Ледь живим його довезли до Триполі. Графиня зглянулася над закоханим поетом-лицарем та прийшла до його смертного одра. Джауфре подякував Усевишньому за те, що побачив даму свого серця, та сконав на її руках. Графиня наказала поховати його з почестями в будинку місцевого ордена тамплієрів і того ж дня постриглася в черниці від скорботи й туги по ньому.
Рюдель де Блая залишив для нащадків шість віршів, які не мали особливого успіху, але в I половині XIX ст. легенда про нього набула популярності. Генріх Гейне та інші поети переповідали легенду про кохання князя блая. На початку XX ст. існувало майже 100 літературних обробок цього сюжету, найвідомішою з яких є драма Едмона Ростана “Принцеса Мрія”.
Джауфре Рюдель де Блая
2. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)
· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.
3. Декламування поетичних творів (за випереджальним домашнім завданням)1
(Двоє учнів декламують напам’ять вірші Б. де Борна “Сирвента”, Дж. Рюделя “Канцона”.)
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Бліцопитування
· Хто такі Трубадури? Що є характерним для їхньої творчості?
· Чому лірику трубадурів називають Прованською?
· Якими є особливості Канцони?
· Що ви запам’ятали з кодексу середньовічного лицаря?
· Чим різняться твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна?
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Інтерактивний прийом “Незавершене речення”
· Завершіть речення: “Сьогодні мене вразило…”.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: повторити вивчене на уроках літератури та історії про добу Відродження й Данте Аліг’єрі.
Випереджальне (Індивідуальне; 2-3 учні): підготувати повідомлення про культурні здобутки доби Відродження та життєвий і творчий шлях Данте.
___________________________________
1 Див. додаток до уроку № 7.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)