Вільям Шекспір 1564-1616 – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Вільям Шекспір 1564 1616   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Саме Шекспір переконав нас у тому, що маленький світ людського серця є безкрайнім, глибшим і багатшим за космічні простори.

Р. Емерсон

Про В. Шекспіра відомо надзвичайно мало. Ті факти, що дійшли до нас, грунтуються на небагатьох спогадах про його народження, шлюб та успіхи на теренах драматургії.

Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564р. вм. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія). Він був третьою дитиною в родині Джона й Мері Шекспірів. Його батько був торговцем, судовим виконавцем і членом муніципалітету, пізніше зубожів і втратив майже все майно. Імовірно, що Вільям навчався в місцевій граматичній школі, де вивчав твори латинських класиків. Він не вступав до університету, бо на той час батько мав великі борги й не міг оплатити синові вищу освіту. У вісімнадцять років В. Шекспір одружився з донькою фермера Енн Хетевей, яка народила йому трьох дітей. Згодом він залишив родину в Стретфорді й вирушив до Лондона шукати кращої долі.

Події наступних кількох років життя В. Шекспіра, до появи записів, що свідчать про його успіхи в Лондоні як актора й драматурга, залишаються загадкою. Згідно з деякими свідченнями, він був співвласником прославленої театральної трупи, якою опікувався лорд Чемберлен. У 1590-х роках В. Шекспір почав працювати в театрі Дж. Бербеджа. Робота в театральній трупі була напруженою: окрім виконання ролей на сцені, він писав п’‎єси – дві-три на рік, що потребувало значного часу. За правління короля Якова І трупа, у якій грав В. Шекспір, здобула статус королівської. Коли відкрився театр “Глобус”, В. Шекспір став його співзасновником, що дало йому можливість покращити фінансове становище.

Наприкінці 1590-х років популярність та успіх дали змогу В. Шекспірові придбати невеликий будинок у Стретфорді, здобути титул джентльмена, а також отримати право на власний герб. На сцені театру “Глобус” відбулися прем’‎єри комедій – “Як вам це подобається” (1599), “Дванадцята ніч” (1599); п’‎єс на історичну тематику – “Генріх IV” (1597), “Генріх V” (1598); відомих трагедій – “Гамлет” (1603), “Отелло” (1604), “Король Лір” (1605), “Макбет” (1606) і п’‎єс, присвячених Стародавньому Риму, – “Юлій Цезар” (1599), “Антоній і Клеопатра” (1607).

Новаторство шекспірівської драматургії

Шекспірівський театр принципово відрізняється від попередніх і наступних етапів розвитку драматургії. Що відрізняє його від інших мистецьких явищ? По-перше, у шекспірівських п’‎єсах ідеться не про конкретних людей та конкретні ситуації, а про узагальнений образ буття (“візію буття”, за словами О. Анікста). Питання світобудови, метафори суспільного життя узяті за основу багатьох шекспірівських п’‎єс. По-друге, у творах В. Шекспіра персонажі живуть і мислять не так, як звичайні люди, а відповідно до того, яку ідею вони втілюють: добро чи зло, кохання чи ненависть, жертовність чи покарання, шукання вищого смислу чи віддаленість від нього. По-третє, у шекспірівських п’‎єсах простежується синтез епічного й ліричного начал. Розповідь про захопливі події поєднується з численними монологами й діалогами, описами природи й авторськими ремарками, у яких розкривається глибина переживань персонажів, їхній духовно-емоційний світ. По-четверте, найкращі шекспірівські герої (Ромео та Джульєтта, Гамлет, король Лір та ін.) вступають у конфлікт зі світом зла, проходять через важкі страждання й випробування, гинуть, але зберігають світло істини, любов і людяність.

Вільям Шекспір 1564 1616   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Портрет єлизаветинця. Імовірно, єдиний прижиттєвий портрет В. Шекспіра. 1610 р.

Приблизно в 1610 р. В. Шекспір повернувся до Стретфорда, де створив кілька романтичних п’‎єс і трагікомедій – “Цимбелін” (1609), “Зимова казка” (1610), “Буря” (1611).

В. Шекспір пішов із життя 1616р. Його відспівували в церкві Святої Трійці в Стретфорді, що збереглася й нині.

П’‎єси В. Шекспіра в Україні перекладали Леонід Гребінка, Максим Рильський, Григорій Копир, Ірина Стешенко та ін.

ТРИ ПЕРІОДИ ТВОРЧОСТІ В. ШЕКСПІРА

Перший період 1590-1600 рр.

Другий період 1601-1608 рр.

Третій період 1609-1612 рр.

“Комедія помилок”, “Два веронці”, “Сон літньої ночі”, “Багато галасу даремно”, “Ромео та Джульетта” та ін.

“Гамлет, принц данський”,

“Отелло”, “Король Лір”,

“Макбет”, “Антоній і Клеопатра” та ін.

“Перикл”,” Зимова казка”,

“Буря” та ін.

“ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ”. Легенда про принца Амлета. Як відомо, В. Шекспір не вигадував сюжети для своїх п’‎єс, а брав їх із легенд і хронік. Він ніколи не був у Данії, але там виступали з виставами його друзі – англійські актори, вони й привезли легендарну історію про данського принца Амлета, яку описав історик XII ст. С. Граматик у своїй праці “Діяння данців”.

Як свідчить С. Граматик, володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Молодий принц Амлет, син убитого, вирішив помститися. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не розумів і не дослухався до божевільного. Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убив його й, обдуривши всіх, одружився з донькою англійського короля та повернувся до Ютландії. У фіналі він убив Фенга й усіх придворних, які зрадили його та батька.

Хто є Шекспір?

Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені – їм бракує слів.

Чи був він – той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють світи?

Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи,

І немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час собою значать.

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет.

Був народ англійський.

Значить,

Напевне, був Шекспір.

Віталій Коротич

Як бачимо, середньовічний Амлет – людина досить жорстока й рішуча у своїх вчинках і досягненні мети. Середньовічний сюжет був типовою історією про помсту. Однак у трагедії В. Шекспіра все зовсім не так, хоча в основу її покладено ту саму легенду. Драматург дає власну інтерпретацію образу Гамлета, утілюючи в ньому філософські пошуки. З драми-помсти “Гамлет” стає філософською трагедією, у якій змальовано складний та трагічний світ, де людина прагне знайти відповіді на досить непрості запитання й власну позицію в сутичці зі злом.

Данське королівство як символ. “Гамлет, принц данський” – це трагедія людської особистості, поставленої перед вибором добра і зла, життя і смерті, правди і брехні, кохання і ненависті. Данське королівство в зображенні В. Шекспіра наскрізь пронизане гнилизною. Тут процвітають насильство, брехня, лицемірство, підлість. “Бути чесним у наші часи – це означає бути одним на десять тисяч”, – каже Гамлет. А ще він говорить Розенкранцеві: “Ви, як губка, усмоктуєте королівську прихильність, нагороди, владу. І виявляється, що такі слуги – найкращі для короля…” Ось у такому світі Гамлетові належить знайти свій шлях.

Довкола нього відбувається чимало злочинів та аморальних вчинків. Дізнавшись про обставини загибелі свого батька-короля, Гамлет вирішив розкрити вселенське зло, з яким не може змиритися. Справді, як можна змиритися з тим, що брат (король Данії Клавдій) убив брата й посів престол Данії? А як змиритися з тим, що мати Гамлета – королева Гертруда – невдовзі стала дружиною Клавдія? Чадолюбивий батько та взірцевий придворний Полоній (головний королівський радник) стежить за своїм сином Лаертом і, догоджаючи королю Клавдію, використовує дочку Офелію як “приманку” у ганебній грі проти Гамлета. Університетські товариші принца Гамлета – Розенкранц і Гільденстерн – без докорів сумління вступають у змову з Клавдієм і добровільно стають шпигунами. Офелія, яка щиро кохає Гамлета, жертвує своїми почуттями й покірно погоджується на те, щоб її розмову з принцом підслухали король і Полоній, а лист від Гамлета віддає батькові (а той читає його Клавдію).

У художньому світі В. Шекспіра зла так багато, що герой буквально задихається. Не випадково Данія в словах Гамлета порівнюється з в’‎язницею, більше того – увесь світ видається йому таким. Через сумніви й вагання Гамлет розпочинає нерівну боротьбу зі злом.

Конфлікт Гамлета зі світом і шукання героя. В. Шекспір зобразив безмежність людського духу, що прагне знайти правду, сенс буття та справедливість у суперечливому й жахливому світі.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Чи чули ви колись про місто Ельсінор? Саме воно згадане в трагедії В. Шекспіра “Гамлет, принц данський”. Дехто думає, що Ельсінор і замок, де відбуваються події п’‎єси, вигадані. Однак вони існували й існують насправді! Ельсінор знаходиться на кордоні Данії та Швеції. До речі, тут розташована затока Ересунд, відома як найкоротший шлях із Північного моря до Балтійського (лише 4 км). Нині тут збудований сучасний міст, яким із Данії до Швеції можна потрапити на автомобілі за якихось 15 хвилин. А в XIV ст. затоку можна було здолати лише на дерев’‎яних кораблях. Тут постійно відбувалися сутички й воєнні конфлікти, бо місце було стратегічно важливим. На березі затоки Ересунд ще в XV ст. стояв замок-фортеця Кронборг, який слугував для захисту кордонів Данії. Із замком Кронборг і містечком Ельсінором пов’‎язано чимало легенд. Одна з них – про принца Амлета, яку описав історик XII ст. С. Граматик.

Вільям Шекспір 1564 1616   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Замок-фортеця Кронборг. Сучасне фото

Вільям Шекспір 1564 1616   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

С. Бродський. Ілюстрація до твору В. Шекспіра “Гамлет, принц данський”. 1970-і роки

Після зустрічі з Привидом, який розповів Гамлетові про те, що Клавдій отруїв брата, щоб успадкувати королівство, герой заприсягся помститися за батька. Розчарування, крах ілюзій щодо величі людини викликають у нього розпач та озлоблення. Зневірившись через вчинок матері у жіночій вірності, Гамлет брутально поводиться з Офелією, хоча вони люблять одне одного.

Оточений зрадою, він переконався в підступності придворних. Конфлікт поглиблюється: з теренів сімейних він переходить у сферу політичних інтриг. Навколо Гамлета розгортається низка інтриг. У них бере участь не тільки король Клавдій, а і його радник Полоній, батько Лаерта й Офелії. Шпигуючи за Гамлетом під час його розмови з матір’‎ю, Полоній заховався за килимом. Помітивши це, Гамлет простромив килим шпагою та вбив його.

Поступово конфлікт Гамлета з людьми, які його оточують, переростає межі особистого. Він не тільки хоче помститися за смерть батька, а й розібратися з тими, хто бере участь в інтригах проти нього самого. Оскільки в інтриги втягнуті й королева-мати Гертруда, й Офелія, і колишні товариші Гамлета, у нього складається враження, що він зіткнувся не зі злочинами окремих людей, а з глобальним злом, що знищує все навколо.

Герой дуже страждає від усвідомлення невідповідності уявлень про те, яким повинне бути життя та яке воно є насправді. У нього з’‎являються сумніви в доцільності такого існування взагалі. Виникає запитання: “Бути чи не бути?..” Для Гамлета це – жити чи не жити. Проте так жити, як у Данському королівстві, він не може, бо для героя це – не життя, а духовна смерть…

Однак Гамлет приймає особисту відповідальність за свій час і світ, у якому він живе, прагнучи знайти вищий сенс:

Звихнувся час… О доле зла моя!

Чому його направить мушу я?

(Переклад Григорія Кочура)

У численних монологах Гамлета звучить не тільки особисте горе, а й стурбованість за долю людей, держави, усього світу. Він бачить злидні, насильство, несправедливість, що панують скрізь. І, обурений засиллям зла, розуміє, що “направити” “хворий” світ, який “розладнався”, не під силу одній людині, навіть сильній та рішучій.

Трагізм образу Гамлета полягає в грандіозності розриву між тим, що він усвідомлює як мислитель, і неможливістю втілити високі поривання в реальному житті. Та все ж таки в п’‎єсі, незважаючи на трагічність, є і світло. Це світла думка автора, котрий вірить у те, що людина навіть у жахливому світі зможе залишитися людиною, що вона зможе протистояти бруду й гнилизні. А головне – не втратити прагнення шукати сенс буття, навіть коли немає виходу.

У свої останні хвилини Гамлет звертається до друга Гораціо з проханням розповісти про нього людям. Гораціо хоче покінчити із життям, але Гамлет зупиняє його:

Помучся ще на цім безладнім світі,

Щоб розказать про мене…

(Переклад Григорія Кочура)

Гамлет так і не розкрив своєї головної таємниці. Смерть опустила завісу над його шуканнями й стражданнями. То про що ж Гамлет просив Гораціо? Яку загадку він забрав із собою в могилу?.. Про це думало не одне покоління. Подумаймо про це й ми в нашому з вами королівстві…

ПРОВІДНІ МОТИВИ ТРАГЕДІЇ “ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ”

Мотив

Вияв

Божевілля

Гамлет удає божевільного, Офелія божеволіє насправді, Гамлет згадує про божевільного блазня Йоріка.

Смерті

Гамлет постійно говорить про життя і смерть; Клавдій убив брата; гробар знайшов череп; поєдинок Гамлета та Лаерта завершується їхньою смертю, а також короля та королеви; помирає Офелія; Розенкранц і Гільденстерн теж мають бути вбиті.

Гнилизни

Марцелл говорить про те, що в Данському королівстві є якась “гнилизна”; Гамлет говорить, що труп Полонія буде гнити в галереї; гробарі знаходять згнилі в землі кістки й черепи. Цей мотив свідчить про занепад духовних ідеалів, знецінення життя людини.

Помсти

Гамлет має помститися за смерть свого батька; Лаерт хоче помститися Гамлетові за смерть Полонія й божевілля сестри; прагнення Гамлета помститися призводить до нових жертв: смерті Полонія, Розенкранца та Гільденстерна.

Тлінності буття

Гамлет неодноразово говорить про швидкоплинність життя; ця думка звучить і в пісні гробаря.

Зволікання дії

Гамлет постійно відкладав помсту Клавдію, доки сам не був смертельно поранений.

Заміни

Лаерт і Гамлет помінялися рапірами; королева випадково випила келих з отрутою, який був призначений Гамлетові; Гамлет підмінив лист, якого повезли Розенкранц і Гільденстерн до Англії, – то був їхній вирок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Вільям Шекспір 1564-1616 – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ