Дитинство європейців – НОРМАЛЬНІ ДІТИ: АНТИЧНІСТЬ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Коли віра в міф поступається місцем зневірі, це або не триває довго, або не є нормальним. У нормі міфи хоч і повільно, але розвиваються, змінюються й збагачуються під впливом історичних подій, життєвих обставин тощо. Це однаково стосується міфів окремої особистості й міфів великих людських спільнот. Саме тому давні народи можна порівняти з дітьми або юнаками, їхню історію можна вважати “дитинством людства”, а їхню міфологію (сукупність міфів) – “дитячими” поглядами на світ.

Захопившись такими порівняннями, німецький філософ XIX ст. Карл Маркс зауважив: “Бувають невиховані діти і по-старечому розумні діти. Нормальними дітьми були греки”. Ви відразу зрозумієте, про що йдеться, якщо порівняєте міфологію Давньої Греції з міфологією, скажімо, Давнього Єгипту.

Механізми культури

“Усе у світі боїться часу. Час боїться тільки пірамід”, – стверджували єгиптяни. На позір вони мали рацію, адже піраміди стоять і нині. Єгиптяни вірили, що всі їхні фараони – утілення бога, адже в кожному

З них живе душа першого правителя Єгипту – великого Гора, сина Осиріса. Піраміди, гробниці фараонів, – це двері в потойбічний світ, де душа земного володаря стає оновленою душею бога. Ці грандіозні споруди вічні, тож вічний і Єгипет, що з погордою обраного дивиться на інші народи, нездатні пізнати істину. Так вважали єгиптяни…

Сьогодні від тієї величної держави лишилися тільки назва і піраміди. Уже півтора тисячоліття на її території живе інший народ (араби). Унаслідок певних історичних причин єгиптяни “законсервували” себе в історії – в історії власного дитинства, що розтягнулося на тисячоліття. А дорослими так і не стали…

Отже, визначення “по-старечому розумні діти” напрочуд влучно характеризує саме давніх єгиптян.

Хто ж такі “невиховані діти”? Мабуть, ті суспільства, що впадають у протилежну крайність – швидко забувають свою історію, засипавши її сміттям повсякденних проблем.

Український погляд

Так, наприклад, сталося зі стародавнім народом, про який Ліна Костенко написала чудову поезію “Місто Ур”:

…І жив народ. І звався він шумери.

Все пережив, і війни, й землетрус.

І древні воїни, що вмерли,

Держали кубки біля вуст.

У тій долині, що аж ген де

Пісками плавить небосхил,

Царі, поети і легенди

Лягли в шість ярусів могил.

Отак помалу і помалу

Вони ішли у забуття.

А з міста Ур, з міського валу,

Шумери сипали сміття.

Все вище й вище, вище й вище

Смітник тотальний виростав.

А що було там кладовище,

То вже ніхто й не пам’‎ятав.

В долині Тигра і Євфрата,

Котру заносить жовтий мул,

Поблякне слава Герострата1

Перед твоєю, місто Ур!

Бо то ж вогонь, то діло чисте.

В руках людини – то життя.

А ти, пихате і речисте,

По груди вгрузло у сміття.

Навалом сипавши непотріб,

Засипав, сам не знав коли,

Мечі, шоломи, арфи, котрі

Твоєю славою були!

Чи стали люди твої ниці,

Чи вже якась на них мана,

Що ти засипав ті гробниці,

Що ти забув ті письмена?!

1Герострат – мешканець давньогрецького міста Ефес, який спалив храм Артеміди, щоб його ім’‎я пам’‎ятали нащадки.

Які врятують тебе гуси1,

О найнещасніший народ,

Що, переживши такі струси,

Не пережив своїх глупот?!

…Ідуть роки. Ідуть століття.

Хтось щось руйнує. Хтось і створює.

А місто Ур зсипає сміття,

Зсипає сміття на свою історію.

Отже, українська поетеса має певне уявлення про два народи Стародавнього світу, з якими й порівнює шумерів. Причому в її порівнянні ці два народи відіграють ту саму роль, що й у висловлюванні Маркса, – “нормальні діти”.

Механізми подібності

Зауважмо, що нормальним дитинством людині зазвичай здається її власне дитинство. Напевне, тому європейці вважають нормою історію та культуру саме тих народів, від яких успадкували критерії норми. Основне мірило культури для європейця – її особистісність. Не безвідповідальні слуги живого бога на троні чи мертвого – у піраміді. Ні, кожен сам відповідає як за своє життя тут і зараз, так і за своє власне місце в історії.

Століттями мудрі люди записували цінні, важливі думки, зберігали їх для нащадків. І от живе після всіх цих людей такий собі чоловік на ім’‎я Герострат. Він не має що сказати, але прагне щось зробити, аби за будь-яку ціну увійти в історію. Відтак Герострат знищує те, що створили інші. Навіть якщо такого чоловіка насправді не існувало, то й легенда про нього дуже показова для європейського світосприйняття.

Усе в руках людини. І все, що в її руках, є життя. Мертві, німі піраміди вражають лише своєю величиною. Але про велич тут, на погляд європейця, не йдеться. Адже що для нього піраміда? Певне, просто геометрична фігура.

До речі, ідея порівнювати між собою погляди на світ, притаманні цілим народам, уперше спала на думку грекові на ім’‎я Геродот, який жив у V ст. до н. е. Він відвідав чимало країн, аби дізнатися, що тамтешні люди знають про своє минуле, що вважають цінним, у що вірять і заради чого живуть. Усі ці відомості Геродот виклав у праці “Історії”, яка стала наймасштабнішою на той час спробою задокументувати події минулого. Напевне, тому Цицерон назвав його “батьком історії”.

13а давньою легендою, гуси врятували обложений Рим під час нічного вторгнення галлів. Священні птахи, які, незважаючи на лютий голод, залишалися недоторканними, відчули біду, розбудили своїм гелготінням римських воїнів, і ті вчасно відбили підступний напад ворога.

Коли Геродот побачив єгипетські піраміди, він не відчув священного трепету, ба більше – висміяв погляд єгиптян на велич і славу. “Батько історії” був переконаний, що людина не може уславитися у віках лише завдяки монументальній гробниці. Сьогодні можна сказати: формально Геродот неправий. Проте – лише формально.

Дитинство європейців   НОРМАЛЬНІ ДІТИ: АНТИЧНІСТЬ   КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Пам’‎ятник Геродоту. Бодрум

Дитинство європейців   НОРМАЛЬНІ ДІТИ: АНТИЧНІСТЬ   КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ   ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Піраміда Хеопса. Гіза

Кожна освічена людина знає, що найбільшою спорудою Стародавнього світу є піраміда Хеопса. Назву піраміди, тобто ім’‎я фараона, зберегли папіруси. Єгипетські жерці дбайливо їх відновлювали і вірили, що це триватиме вічно. Перш ніж час знищить папіруси, хтось знову перепише “священні” відомості. Цією людиною став… сам Геродот, завдяки якому ми й знаємо про того, кого поховано в найвищій піраміді.

З погляду совісті

Що ж до простих єгиптян V ст. до н. е., то вони, коли вірити Геродотові, навмисне забули ім’‎я фараона. Усе, що залишилося в пам’‎яті народу, – це двадцятирічна праця на будівництві піраміди, двадцятирічні муки, кров і піт. Тому на запитання мандрівника: “Чия це піраміда?” – прості люди відповідали: “Пастуха Філітіса, який у дні спорудження піраміди випасав худобу в цій місцині”.

Таку історію розповів Геродот з приводу піраміди Хеопса. А ще ретельно обчислив фінансові витрати на зведення цієї споруди. Адже грек-європеєць – людина насамперед практична – гроші звик укладати не в славу, а в справу.

Насправді величними, значущими в Європі споконвіку вважали лише непересічні, вражаючі вияви людської індивідуальності. Культ змагальності властивий європейській культурі в цілому (а також американській, що походить від європейської). Однак ми змагаємося не в тому, чия піраміда вища, а в тому, хто талановитіший, розумніший, спритніший тощо.

На Сході це й досі не так. Скажімо, у більшості шкіл Японії відомості про оцінки закриті й учителям суворо заборонено порівнювати успішність однокласників.

Давні греки змагалися, зокрема, й у мистецтві слова. Його метою було вразити, полонити мудрістю і красою сказаного і в такий спосіб надихнути слухачів або читачів змінити своє життя на краще. Учені й досі сперечаються з приводу того, чи дійшов до нас перший твір європейської літератури, адже з написаного близько трьох тисячоліть тому збереглося зовсім небагато. Однак немає жодного сумніву, що цей твір, зафіксований приблизно у VIII ст. до н. е., належить греку і написано його давньогрецькою мовою. Так було покладено початок античній літературі.

Як ви вже знаєте, античність (від лат. antiquus – давній) – це світ давніх греків і римлян, їхня нерозривно поєднана культура. Однак, використовуючи термін “античність”, не варто забувати, що йдеться про два різних народи з власною історією.

Давньогрецька культура набагато старша за римську. Історичне життя греків розпочалося близько XII ст. до н. е. і на межі старої та нової ер зійшло нанівець. Грецький народ розчинився в Римській імперії, але давньогрецька мова стала мовою спілкування всіх народів держави. Нею писали митці негрецького походження, зокрема й автори християнського Нового Заповіту.

Римляни, або латиняни, ведуть свою історію від VIII ст. до н. е. Проіснувавши близько дванадцяти століть, цей народ завершив своє історичне буття в V ст. н. е. Мова давніх римлян і римської літератури – латина, – як і давньогрецька, після падіння Римської імперії не зникла.

В історії античної культури сучасні дослідники виділяють чотири основних періоди:

1. “Гомерівська” доба давньогрецької культури – від її виникнення до IX ст. до н. е.;

2. Архаїчна доба давньогрецької культури (від грец. arche – початок) – VIII-VI ст. до н. е.;

3. Класична доба давньогрецької культури (від лат. classicus – взірцевий) – V-IV ст. до н. е.;

4. Елліністично-римська доба – кінець IV ст. до н. е. – V ст. н. е.

“Гомерівська” доба – це початок легендарної (міфічної) історії грецького народу, що збігається з його реальним історичним становленням.

Суспільство войовничих давніх греків межі II-І тис. до н. е. історики характеризують як родоплемінне. У них щойно виникла міфологія як низка відповідей на нагальні питання буття, єдине, універсальне пояснення світобудови. Влада міфології над колективною свідомістю була абсолютною і безперечною. За цієї доби греки не мали і навіть не потребували інших форм духовної діяльності. Міфологія була для них “релігією”, “наукою”, “мистецтвом”.

На той час греки ще не мали ані розвинутої держави, ані писемності. Тому відомості про їхні міфи та життя (дуже непевні) узято з пізніших джерел, основним з яких вважають епічні поеми, приписувані легендарному співцеві Гомеру.

Уже пізні античні автори висловлювали думку про те, що Гомер – оповідач міфів – сам є постаттю легендарною, вигаданою. З такою думкою погоджуються не всі. Однак навіть ті, хто вважає Гомера реальною історичною особою, одностайні в тому, що він не жив за доби, яку описав. Звідси й лапки в загальноприйнятій умовній назві цього періоду.

Час, коли жив Гомер та інші ранні античні автори, називають архаїчним. Архаїчна доба – це доба виникнення типово давньогрецького, унікального для світової історії, різновиду державності – міста-держави, так званого поліса.

Слово, словесність у цей час також набувають унікального в Стародавньому світі значення. Архаїчна доба давньогрецької літератури – це початок літератури в сучасному розумінні. Саме тоді виникли такі літературні роди, як епос і лірика. Визначилися і їхні основні функції: епосу – розповідати про події, які автор вважає важливими й цікавими для своїх читачів; лірики – розмірковувати про сенс буття конкретної людини, особистості, на тлі та у вирі цих подій.

Перевірте себе

1. Назвіть основну особливість європейської культури, що відрізняє її від культур інших регіонів світу. У чому виявляється ця особливість? Наведіть приклади.

2. Що таке культ змагальності і як він пов’‎язаний з особистісністю? Чи має якесь значення культ змагальності у вашому житті? Якщо так, наведіть приклади. Якщо ні, поясніть чому.

3. Як назвав свої твори Геродот? Як із часом почали називати його самого? Чому?

4. Відомо, що слова “міф” та “історія” мають грецьке походження, причому значення їхні майже збігаються: “розповідь”, “сказання”. У чому ж давні греки після Геродота вбачали відмінність між міфом та історією?

5. Геродот вірив у більшість грецьких міфів (про це свідчать його твори). А чи вірив він у єгипетські міфи? На прикладі “історії”, яку Геродот розповів про єгипетські піраміди, порівняйте історичний і міфологічний погляди на одну й ту саму подію.

6. Чим розрізнення міфу та історії, що виникло завдяки праці Геродота, загрожувало вірі давніх греків у міфи?

7. Що таке античність? Які основні періоди в історії античної культури виділяють сучасні науковці?

8. Назвіть основні функції епосу та лірики.

9. Подискутуймо! Розгляньте вміщене на с. 19 фото сучасного пам’‎ятника Геродоту в його рідному місті Галікарнасі (нині турецький курорт Бодрум). Що не так із книжкою в руках філософа? Як ви вважаєте, чому скульптор зобразив Геродота саме з такою книжкою?

Ви це знаєте

1. Хто такий Гомер? Яким його змальовують античні легенди й перекази? У чому полягає “гомерівське питання”?

2. Стисло схарактеризуйте поему “Іліада”. Що стало її міфологічним підгрунтям? Яким віршовим розміром написано цей твір?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Дитинство європейців – НОРМАЛЬНІ ДІТИ: АНТИЧНІСТЬ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ