БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ – ДАНТЕ АЛІГ’ЄРІ – ІТАЛІЯ – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ – посібник-хрестоматія

1265-1321

Творчість Данте Аліг’єрі засвідчила перехід від середніх віків до Відродження. Він розпочав добу Ренесансу в Європі й заклав засади нового мислення – гуманізму. Найвідомішим твором митця є “Комедія”, або “Божественна комедія” (1307-1321), у якому в алегоричній формі зображено гріховність людства і пошуки духовного очищення, відкриття божественної сутності в душі особистості. Великий твір Данте українською мовою почали перекладати ще наприкінці XIX – на початку XX ст. Першим до перекладу “Божественної комедії” звернувся отець Павло Штокалко, але його праця не дійшла до наших днів. Іван Франко, Володимир Самійленко, Василь Барка, Михайло Драй-Хмара та інші письменники теж перекладали окремі пісні поеми, однак далеко не всі їхні переклади збереглися. Перший переклад усіх трьох частин твору зробив Петро Карманський у 1950-х рр. (1956 р. була опублікована лише перша частина за редакцією Максима Рильського). Повні переклади всіх трьох частин здійснили Євген Дроб’язко в 1976 р. та Максим Стріха в 2013-2015 рр.

БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ

(Уривки)

Пекло

ПІСНЯ ПЕРША

У першій пісні твору постає особливий герой – не земна людина (хоча в цьому образі, безперечно, є риси самого Данте), а дух (або душа), що починає подорож потойбічним світом: “Так і мій дух, не скінчивши летіти, / Зирнув назад і стежку оглядав…”. Героєві було 35 років, коли він опинився у фантастичному темному лісі – “на півшляху свого земного світу” (середня тривалість життя за часів Данте становила 70 років). Отже, ліричний герой заблукав у темному лісі, що уособлює життєвий шлях людини, сповнений помилок і блукань. Хижі звірі, що перешкоджають йому, втілюють людські вади: перелюбство (леопард), гордість (лев), жадібність (вовчиця). Водночас сучасники Данте впізнавали в символічних образах звірів діячів тієї доби: політичних супротивників поета, короля Франції та Римське папство. Від хижаків героя врятував Вергілій, в образі якого втілено рятівну роль античності й Божественну мудрість (Вергілія шанували в Середні віки за те, що він передбачив прихід Христа). Римський поет обіцяє Данте (тобто його душі) показати Пекло і далі передати його “душі, достойнішій за мене” – Беатріче.

На півшляху свого земного світу

Я трапив у похмурий ліс густий,

Бо стежку втратив, млою оповиту.

О, де візьму снаги розповісти

Про ліс листатий цей, суворий, дикий,

Бо жах від згадки почина рости!

Над смерть страшну гіркіший він, великий, –

Але за благо те, що там знайшов,

Повім про все, що в пам’ять взяв навіки.

Недобре тямлю, як постав цей схов,

Бо сонність так оволоділа мною,

Що з певної дороги я зійшов.

Я опинивсь під пагорба стіною,

Яким кінчався неширокий діл,

Де острах ліг на серце пеленою.

Я вгору глянув і побачив схил,

Вже убраний у сонячне проміння,

Що надає людині свіжих сил.

Тоді помалу уляглось тремтіння,

Що не давало спокою мені

Всю ніч, коли блукав між страховиння.

Як той, хто у задишці голосній

На сушу вийшов, піною укритий,

І озирає вири навісні, –

Так і мій дух, не скінчивши летіти,

Зирнув назад і стежку оглядав,

Яка не дозволя нікому жити.

Тут я собі спочити трохи дав

І вирушив на гору незнайому,

А за опору нижчу ногу мав.

І от, коли вже йшов я по підйому,

Збіг леопард, моторний та верткий,

І шерсть рябіла плямами на ньому.

Моїх очей він не злякавсь, дерзкий,

І заступивши шлях, став на сторожі,

І я подавсь униз, у діл низький.

А йшли хвилини ранішні, пригожі,

І сонце сходило з тим почтом зір,

Що з ним спахнули, як Любові Божій

Схотілося у рух оздобить шир

І дух надія звабила рожева,

Що скоро зникне цей плямистий звір.

Пора буяла навкруги квітнева,

Та я не вчув нічого, тільки ляк

Од вигляду уже близького лева.

І так, здалось, на мене йшов хижак,

Наїжившись, страшенно зголоднівши,

Що рух повітря вмить, здалось, закляк.

Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, –

Її неутоленна худорба

Примушує людей конать збіднівши.

В очах її така була злоба,

Таке палало полум’я гаряче,

Що з страху шлях згубив я до горба.

І наче той, хто дивиться найпаче,

Куди б скарби багаті примостить,

А їх утративши, – в розпуці плаче,

Такий був я, бо твар мене щомить,

Встріч ідучи, помалу відсувала

Туди, де сяйво сонця не звучить.

Коли ж моя нога на діл ставала,

Явився хтось, у кого зір потух,

Мовчанка ж довга голос відібрала.

В безлюдді я його побачив рух.

“Врятуй!” – була мольба моя єдина, –

Байдуже, чи людина ти, чи дух!”

Він мовив: “Не людина; був людина;

В Ломбардії мій батько оселивсь,

У Мантуї – моя там батьківщина.

За Юлія часів я народивсь,

Хоч пізно; жив я в Августовім Римі,

Коли ще лжебогам народ моливсь.

Я був поет, пісні складав любимі,

Як славний син Анхізів з Трої втік,

А Іліон упав в огні та димі.

Та чом вертаєш і в журбі поник?

Чого не йдеш на горб, де корениться

Солодке джерело чудесних рік?”

“Чи не Вергілій ти, чи не криниця

Широкоплинних мовних вод ясних? –

Спитав я й став, щоб в шані поклониться, –

О світло й честь усіх співців земних,

Ти зваж на захват мій, на шанування

Твоїх безсмертних творів видатних,

Ти вчитель мій, моє угрунтування,

У тебе я знайшов на все життя

Той гарний стиль, що дав мені визнання.

Ти бачиш твар, що втік од неї я?

Рятуй мене ти, мудрецю славетний,

Бо в серці й жилах кров тремтить моя”.

“Хай буде інший шлях тобі прикметний, –

Він одповів на жалісні слова, –

Щоб ти мерщій покинув діл цей шпетний.

Повз твар, яка, голодна, завива,

Не прослизне і найспритніший дока:

Хто мимо йде, усіх вона вбива. (…)

А звідсіля, – задумав я одно, –

Я поведу тебе, де залягають

Місця, які я взнав уже давно.

Почуєш ти, як в розпачі благають

Там духи з зойком та з ламанням рук,

Повторну смерть на себе накликають.

Побачиш тих, хто між вогненних мук

Таємно тішиться у сподіванні

Колись піднестись до блаженних лук.

А схочеш в висі злинути останні, –

Душі, достойнішій за мене, здам

До ніжних рук тебе при розставанні.

Бо той, хто звіку владарює там,

Мене, що бився у ворожій раті,

Й тих, хто зі мною, не пуска й до брам.

А в тронній владаря світів палаті

Усе пристойне пишному кошу,

Щасливий той, хто буде там на святі!”

І я йому: “Поете, я прошу,

Ім’ям Христа, якого ти не відав,

Все зло й все гірше хай тут полишу,

Ти ж покажи усе, про що повідав:

Хай браму бачу я з Петром святим

І тих, хто в муках та скорботі знидів”.

І рушив він, а я – слідом за ним.

(Переклад Євгена Дроб’язка)

Ключові компетентності

Спілкування державною мовою. 1. Дайте визначення поняття “комедія”. Порівняйте сучасне значення терміна і значення, в якому Данте вживає це слово. Математична компетентність. 2. Запишіть ключові слова, які характеризують творчість Данте. 3. Створіть блок-схему “Особливості середньовіччя та раннього Відродження в “Божественній комедії”. 4. Заповніть таблицю, визначивши особливості кожної частини “Божественної комедії”:

5. Представте композицію твору у вигляді опорно-логічної схеми. Інформаційно-цифрова компетентність. 6. Створіть план сайту за творчістю Данте. 7. Скориставшись Інтернет-ресурсами, розкрийте біблійний план “Божественної комедії”. Створіть відповідний словник (5-6 слів). Уміння вчитися. 8. Дослідіть питання “Три великі вигнанці: Сократ, Данте й Байрон”. 9. Твір написано в жанрі “видіння”. Скориставшись додатковими джерелами, дайте визначення видіння. Виокремте в “Божественній комедії” риси видіння. Соціальна та громадянська компетентності. 10. Образи лісу та звірів, які зустрічають героя, є алегоричними. Які політичні реалії знайшли відбиток в цьому? Чому для втілення ідей автор обирає саме ці образи? Обізнаність та самовираження у сфері культури. 11. Створіть комікс, який відобразив би події, описані в пропонованому уривку.

Предметні компетентності

Знання. 12. У чому полягає особиста драма поета і як вона відображена у творі? 13. Що означає епітет “божественна” в назві? Хто саме так схарактеризував твір вперше? 14. Назвіть основні ознаки терцини. 15. Визначте, про кого йдеться в уривках: 1) Бо той, хто звіку владарює там, / Мене, що бився у ворожій раті, / Й тих, хто зі мною, не пуска й до брам; 2) …моторний та верткий, / І шерсть рябіла плямами на ньому; 3) О світло й честь усіх співців земних, / Ти зваж на захват мій, на шанування / Твоїх безсмертних творів видатних; 4) На півшляху свого земного світу / Я трапив у похмурий ліс густий, / Бо стежку втратив, млою оповиту; 5) В очах її така була злоба, / Таке палало полум’я гаряче… Діяльність. 16. Чому провідником поета вибрано Вергілія? Які риси втілює цей образ? Цінності. 17. Напишіть власне висловлення “Гуманістичний погляд на життя і людину в “Божественній комедії” Данте”.

ПІСНЯ П’ЯТА

У другому колі Пекла Данте помістив реальних і фантастичних персонажів – грішні душі людей, які здійснили перелюб, загинули через кохання. Тут і Семіраміда – легендарна ассирійська цариця, вдова царя Ніна, яка видала закон, що дозволяв шлюб між близькими родичами (історичний прототип її – ассирійська цариця Шаммурамат, яка жила в IX ст. до н. е.). Данте називає її “зрадливою” й прирікає на муки. Тут і “кохання жертва нещаслива” – цариця Карфагена Дідона, вдова Сіхея, яка покінчила життя самогубством, коли її полишив Еней. І Клеопатра – єгипетська цариця, коханка Юлія Цезаря і Марка Антонія (69-30 рр. до н. е.). Взята в полон Октавіаном, вона вкоротила собі віку, давши вкусити себе отруйній змії. І Єлена, “за яку лягли війська, Ахілла міць велика, яка з кохання згинула в віках”. У другому колі Пекла герой Данте зустрічає й славетних воїнів Троянської війни – Ахілла, Паріса, а також героя середньовічного роману XII ст. Трістана, котрий покохав Ізольду, дружину свого сюзерена – короля Марка. Серед грішників є й пара сучасників Данте – Франческа да Ріміні та її коханий Паоло. Герой висловив бажання поговорити з ними, з’ясувати, чому вони потрапили до Пекла. У п’ятій пісні знайшли втілення реальні історичні факти. Франческа, донька Гвідо да Полента, синьйора Равенни, близько 1275 р. була видана заміж за нелюбого Джанчотто Малатесту. Коли Джанчотто дізнався, що Франческа покохала його молодшого брата Паоло, то убив їх обох.

(…) І тут зійшов до другого я кола,

За перше меншого, та від розпук

Кричали душі голосніш довкола.

Й страхітного Міноса вчув я гук;

Який при вході судить справедливо,

Хвостом указуючи розмір мук.

Кажу, колись якась душа лякливо

Розповіла про всі свої діла,

То цей знавець гріхів, тонкий на диво,

Їй місце визначає в царстві зла,

Хвоста скрутивши стількома витками,

В котре по черзі в коло засила.

Тиск перед ним і днями, і ночами;

Душа тут кожна свій проходить суд:

Сказала, вчула та й пішла до ями.

“О ти, хто в наш занурюється бруд, –

Гукнув Мінос, коли на мене глянув,

На мить лишивши безконечний труд, –

Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,

А про широкий вхід і не гадай!”

І вождь до нього: “Чом так гучно грянув?

Не з власного жадання йде в ваш край:

Так хочуть там, де все зробити можуть

Чого захочуть, так що не чіпай”.

І ось такий, що й камінь міг стривожить,

Зачувся лемент, і зневіра йме,

Чи зойки відчаю луна не множить?

Туди прийшов, де світло геть німе,

І знявся рик, як в буряному морі,

Коли на ньому дужий вітер дме.

Пекельні вихори, рвучкі та скорі,

Засуджених волочать, тягнуть, б’ють

Згори і знизу, й ті в сльозах та в горі.

І душі, летячи у каламуть,

Ридають, виють, сповнюючись хіттю,

Самого Бога в небесах клянуть:

Я взнав, що підпадає тут страхіттю,

Жахливій бурі цій той люд яркий,

Який скорився лиха розмаїттю.

І як на крилах носяться шпаки

В холодну пору, збившися у зграї,

Так духів злих пролинув рій швидкий.

Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,

І без надій, що прийде тиші мить

Або змаліють муки їх безкраї. (…)

І я сказав: “Співцю, поговорити

Хотів би я із тінями двома,

Що вихор їх жене несамовитий”.

І він: “Побачиш, як зрідіє тьма,

Й вони наблизяться: ім’ям любові

Благай, і пара підлетить сама”.

Коли до нас їх вир підніс раптовий,

Подав я голос: “Привиди журби,

Як Інший зволить, станьмо до розмови”.

Як в полум’ї жадоби голуби

У рідні гнізда між зелені крони

Летять на крилах спільної судьби, –

Вони удвох з оточення Дідони

Перенеслись у пітьмі коловій, –

І стали біля нас без заборони.

“О ти, що ходиш по землі живий

І надійшов сюди, у сморід чорний,

До нас, що світ забарвили в крові.

Якби нам другом цар був непоборний,

Вблагали б ласку ми тобі послать,

Щоб ти щасливим був у висі горній.

То слухай, споминай, що є згадать,

І поки буря десь там забарилась,

Ми будем слухати і розмовлять.

Жила я там же, де й на світ з’явилась,

Над морем тим, що в нього По втіка,

Котра супутниць тьмою збагатилась.

Кохання, що шляхетних обпіка,

Його зманило молодечим станом,

Який сточила тут печаль гірка.

Кохання, що кохать дає коханим,

Мене взяло, вогнем наливши вщерть,

Що став моїм він, як ти бачиш, паном.

Кохання нас вело в злощасну смерть.

Каїна жде того, хто кров’ю вмився”, –

І вже їх ворушила вітраверть.

Ці душі слухавши, я похилився

І в болісну заглибився печаль;

Поет спитав нарешті: “Чом спинився?”

І я на це почав: “О лютий жаль!

Ці ніжні мрії, ці солодкі чари

Їх завели в таку скорботну даль!”

А там звернувся до цієї пари

Й почав: “Франческо, від твоїх страждань

У серці чую болісні удари.

Але скажи: під час палких зітхань

Як вчило вас чаруюче кохання

Спізнати мить жагучих поривань?”

Й вона: “Немає більшого страждання,

Як згадувати любий щастя час

В біду; твій вождь здає в тім справоздання.

Коли ж ти прагнеш знать, який у нас

Початок був коханню, збудься спраги, –

Я плакать буду й мовить водночас.

Якось ми вдвох читали для розваги,

Як Ланчелота взяв кохання пал,

І самоти не брали до уваги.

І часто, мов під дією дзеркал,

Нам під очима лиця пік рум’янець.

Але нас подолав миттєвий шал:

Ми прочитали, як тремтів коханець,

Бо вперше в губи цілував самі, –

І цей от, мій незмінний співвигнанець,

Мені вуста торкнув, з жаги німий, –

Твір і співця за Галеотто мавши,

Вже того дня більш не читали ми”.

Так дух розповідав цей, споминавши,

А той ридав; і руки я простер

У даль за ними, від жалю вмиравши,

І впав, неначе той, хто нагло вмер.

(Переклад Євгена Дроб’язка)

Ключові компетентності

Спілкування іноземними мовами (для тих, хто володіє англійською). 1. Прочитайте сонет “Сон” (“A Dream”) Джона Кітса. Порівняйте образ Франчески в “Божественній комедії” і в сонеті. Математична компетентність. 2. Із запропонованого вище уривку випишіть ключові слова. Прокоментуйте їх. Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Скориставшись додатковими джерелами, знайдіть інформацію про розвиток науки і технології епох, які знайшли відбиток у частині “Пекло”. Інформаційно-цифрова компетентність. 4. На підставі Інтернет-ресурсів створіть схему Пекла (за “Божественною комедією”). Уміння вчитися. 5. Знайдіть додаткову інформацію про Франческу да Ріміні і Паоло Малатеста. Поділіться нею з однокласниками. Обізнаність та самовираження у сфері культури. 6. Перегляньте ілюстрацію “Мапа Пекла” Сандро Боттічеллі. Порівняйте зображення зі своїм зображенням. 7. Образ Франчески да Ріміні – один із найулюбленіших у європейській літературі, живопису, музиці. Прослухайте фрагмент симфонічної фантазії “Франческа да Ріміні” П. І. Чайковського, напишіть про свої враження.

Предметні компетентності

Знання. 8. Заповніть кросворд.

1. “… і руки я простер / У даль за ними, від жалю вмиравши, / І впав, неначе той, хто нагло вмер”.

2. “Нінова жона / І спадкоємиця його зрадлива”.

3. “… від твоїх страждань / У серці чую болісні удари”.

4. “… за яку в боях / Лягли війська”.

5. “…кохання жертва нещаслива”.

За вертикаллю буде ключове слово цієї частини “Божественної комедії”.

Діяльність. 9. Чим відрізняється Мінос у давніх греків і у Данте? До чого він закликає поета? 10. Чому в першому колі Пекла Данте розмістив Гомера, Гектора, Арістотеля, Сократа, Авіценну та інших відомих мислителів? 11. Що таке “гріх” у розумінні Данте? 12. Яке почуття викликає в поета зустріч із Клеопатрою, Дідоною, Семірамідою? 13. Прокоментуйте слова Франчески: “Немає більшого страждання, /Як згадувати любий щастя час / В біду…”. 14. Чому в останньому колі Пекла опинилися Іуда, Брут і Касій? Цінності. 15. Прокоментуйте слова Данте: “Предмет поеми – людина, що силою своєї волі, через заслугу або незаслугу, зазнає справедливої відплати або кари”. 16. У чому, на думку Данте, полягає моральне очищення людини? 17. У чому велич і ницість Пекла?

Рай

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ

(…) В глибокій ясноті переді мною

Явилися із світла троє кіл

Трьох кольорів з об’ємністю одною.

Одне – відбиток другого всіх сил,

Немов Іріда близ Іріди стала,

А третє йде вогнем з обох світил.

Який ти куций одяг надівала,

Безсила мисле, проти ж тебе річ

Іще куцішою себе являла.

О вічний блиску, що шляхом сторіч,

Самоосяжний, самоосягаєш

Й, осягнутий, собі зориш устріч!

На колі, що відбитий в ньому сяєш, –

Коли його я зором перебіг, –

Бо ти навколо сяйвом осяваєш.

Де завертав унутрішній поріг,

Мені немовби з нас малюнок здався,

І наче барви власні він зберіг.

Мов геометр, який старанно брався

За вимір площ і ліній колових,

Але, засад не маючи, стерявся, –

Такий став я при дивинах нових:

Хотів уздріть, як образ той у колі

Розміщено, як скріплюється їх.

Були ж у мене крила надто кволі;

Але яскравість сяйва тут прийшла,

І міць зростала розуму і волі.

Уяву сила зрадила була,

Та, мов колеса, ясні і веселі,

Жадобу й волю долі повела

Любов, що водить сонце й зорні стелі.

(Переклад Євгена Дроб’язка)

Ключові компетентності

Спілкування державною мовою. 1. Випишіть тропи із поданих уривків. Прокоментуйте. Математична компетентність. 2. Схематично зобразіть ієрархію розміщення праведних душ у Раю. Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Рай Данте будує з опорою на Птолемеєву систему світобудови. Знайдіть інформацію про цю систему. Порівняйте її з геліоцентричною картиною світу. 4. Які наукові проблеми цікавлять ліричного героя під час його подорожі в Раю? Знайдіть відповідь на це запитання в додаткових джерелах. Уміння вчитися. 5. Сформулюйте тези, які б відображали шлях поета від темряви й горя до світла й радості. Ініціативність і підприємливість. 6. Друге небо в Раю – Марс – обитель реформаторів. Напишіть власне висловлення, у якому обгрунтуйте думку про важливість їхньої ролі в поступі суспільства. Соціальна та громадянська компетентності. 7. На 6 небі – Юпітеру – Поет зустрічає Давида і Єзекіля, імператора Траяна. Знайдіть інформацію про їхню громадянську позицію. Які їхні риси варті наслідування? Обізнаність та самовираження у сфері культури. 8. За давніми уявленнями, планети, обертаючись разом зі своїми сферами, випромінюють музику, сповнену високої гармонії, досконалості і краси. Скориставшись Інтернет-джерелами, доберіть музику, яка б відображала настрій третьої частини “Божественної комедії” – “Рай”. 9. Напишіть есей “Етичний та естетичний маніфест Данте”. Екологічна грамотність і здорове життя. 10. Чи відповідає поняття “доброчесний спосіб життя”, оспіване в поемі, здоровому життю? Свою думку аргументуйте.

Предметні компетентності

Знання. 11. Хто супроводжує поета в Раю? Чому? Які риси втілює героїня? Діяльність. 12. Чому в кінці цієї подорожі героїня на мить зникає і з’являється вгорі, на престолі, увінчана короною з вічних променів? Що символізують такі зміни в образі? 13. Прокоментуйте останній рядок поеми: “Любов, що водить сонце й зорні стелі”. 14. Яке значення має небесна Роза у творі? 15. Прокоментуйте враження поета від Раю: “Відчув я величезне раювання”, “Тож розум мій глядів заціпенілий, / Піднесений, уважливий, меткий, здивований і з дива спломенілий”, “І міць зростала розуму і волі”. 16. Як поет сприймає зустріч із Творцем? Цінності. 17. Визначте систему цінностей Данте й ідеал людини епохи середньовіччя. 18. Схематично зобразіть систему середньовічних і сучасних цінностей. 19. Визначте, у чому, на думку Данте, полягає першооснова життя, що є основним рушієм Усесвіту? Розгляньте проблеми твору в аспекті сучасності. 20. Прокоментуйте слова І. Франка про твір: “Се віковічна повість кожного з нас, кожного, хто думав, любив, помилявся, падав духом і знов підносився”. 21. Доведіть актуальність поеми “Божественна комедія” Данте.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)