Микола Васильович Гоголь (1809 -1852) – ПРИГОДИ І ФАНТАСТИКА
Микола Гоголь – видатний російський письменник, українець за походженням. Творчість Гоголя ознаменувала новий етап в розвитку російської літератури XIX століття, а його життя стало яскравим свідченням того, що в Російській імперії талановита людина могла реалізуватися, лише звернувшись до російської мови.
Народився майбутній письменник у селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Батько Миколи, нащадок давнього козацького роду, був поміщиком середніх статків. Його предки обіймали у Війську Запорізькому чималі посади, служили польській і російській короні. Батько був людиною талановитою і на дозвіллі писав україномовні комедії. Мати Гоголя також походила з незаможних поміщиків. Вона завжди пророкувала Миколі видатне майбутнє.
Дитинство Гоголя пройшло на лоні чудової української природи в тісному родинному колі на хуторі Василівка. Микола навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, яка за рівнем освіти наближалася до університету. Навчання в елітній гімназії давалося хлопцю важко. Хуторянин Микола Гоголь виглядав недолугим і переляканим. Однак з часом він призвичаївся, і найбільше допоміг йому у цьому учнівський театр. Виявилося, що хлопець малює гарні декорації та чудово грає у виставах, де особливо добре йому вдавалися комічні ролі.
Гоголь захопився читанням. Однак Микола не тільки багато читав, а й сам намагався писати у різних, переважно серйозних жанрах та брав участь у виданні учнівського рукописного літературного журналу.
Після закінчення гімназії честолюбний дев’ятнадцятирічний юнак вирішив стати “істинно корисним для людства” і обрав для досягнення мети державну службу. На його думку, єдиний шлях, який відкривав життєві перспективи, – це переїзд до столиці імперії, до Петербурга.
Прибувши у грудні 1828 року до холодного і сірого Петербурга, Гоголь, звиклий до українських просторів і різнобарв’я, почувався дуже розгублено. Тісна квартира, вузькі вулиці бідних кварталів, завалені сміттям підворітні, сирість і сморід зустріли молодого провінціала. Невеликими були і службові перспективи, до того ж платня була мізерна. Юнак відразу зрозумів, що державна кар’єра – справа невдячна…
Крах дитячих амбіцій позбавив Гоголя провінційного мрійництва і змінив його ставлення до життя. Переживши важке потрясіння, він уже не прагнув швидкого успіху, а навпаки, сподівався лише на копітку працю. Кожного вечора, повернувшись зі служби, Микола сідав за робочий стіл і допізна писав. У цей час у листах додому він просить рідних надсилати йому народні пісні, перекази, описи українських звичаїв, національних костюмів, страв. Сумуючи за теплою і щедрою Україною, Гоголь створює “малоросійські” (тобто українські) замальовки, які лягли в основу збірки “Вечори на хуторі біля Диканьки”.
Успіх збірки повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки” (1831- 1832), до якої увійшла і “Ніч перед Різдвом”, був приголомшливим. Українець Микола Гоголь, якому виповнилося лише двадцять три роки, відразу став відомим письменником.
Микола Васильович Гоголь ще за життя став визнаним класиком російської літератури, і в його творчості з’явилися нові, вже російські теми. Однак цікавість письменника до своєї батьківщини, до української тематики не зменшувалася. Гоголь серйозно вивчав героїчне минуле України, опрацьовував давні документи, публікував наукові статті, читав лекції та мріяв написати історію України в чотирьох томах – “від самих початків”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)