Мій дух як ніч – ДЖОРДЖ НОЕЛ ГОРДОН БАЙРОН (1788 – 1824) – ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ВНУТРІШНІЙ СВІТ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ
Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
Переклад з англійської Володимира Самійленка
My soul is Dark
My soul is Dark – Oh! Quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its melting murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there lurk a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heave heart will burst;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence long;
And now ’tis doomed to know the worst,
And break at once – or yield to song.
ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО…
1. Які думки й почуття передав автор у цьому творі?
2. Складіть психологічний портрет ліричного героя цього вірша. Чи схожий він на ліричного героя вірша “Хотів би жити знов у горах…”?
3. Сформулюйте тему поезії.
4. Які романтичні тенденції простежуються в цьому вірші?
5. Порівняйте оригінал вірша та переклад В. Самійленка. Як ви думаєте, які труднощі виникли в роботі перекладача? Чи вдалося йому зберегти гармонію змісту та форми оригіналу?
6. Підготуйте виразне читання вірша.
ДІЗНАЄМОСЬ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ
Вірш “Хотів би жити знов у горах…” ви читали в перекладі одного з найяскравіших представників української перекладацької школи Дмитра Хомича ПАЛАМАРЧУКА (1914-1998), який перекладав з англійської, німецької, французької, італійської, російської, польської та багатьох інших мов. У його перекладацькому доробку, крім поезій Байрона, усі сонети Шекспіра, твори А. Міцкевича, Ю. Тувіма, Г. Гейне, Ф. Петрарки, Ж. Верна, Стендаля, Г. Уеллса та інших класиків світової літератури.
За плідну працю в царині українського художнього перекладу Дмитро Паламарчук відзначений літературною премією імені Максима Рильського (1990). А його роботу над повним перекладом сонетарію Шекспіра відзначила сама королева Англії Єлизавета ІІ, яка у своєму листі висловила подяку видатному майстру і назвала його перекладацьку діяльність героїчним учинком.
Доля цього перекладача є велично-трагічною, багато в чому вона відображає загальну долю українського перекладацтва. Під час Другої світової війни Д. Паламарчук служив у танковій частині, потрапив у полон, звідки йому вдалося втекти. Потім, опинившись у Первомайську Миколаївської області, познайомився з членами ОУН, які вели підпільну боротьбу з німецькими та румунськими окупантами. Гестапо напало на слід українського підпілля, і Дмитрові Паламарчуку довелось пережити другий арешт, з якого знову вдалося вибратись. Далі майбутній перекладач за направленням проводу ОУН опинився на Волині, де співпрацював з УПА (писав пісні, гасла, нариси для повстанців). За зв’язок з українськими повстанцями в 1944 р. Д. Паламарчук був заарештований і засуджений до 10 років примусової праці в спецтаборах. Саме там, у заполярній Інті, за колючими гратами, він долучився до перекладацтва. Багато чим у цьому Дмитро Хомич завдячував іншому видатному перекладачу, який на той час теж відбував незаслужене покарання в Інті, – Григорієві Кочуру. Саме він запалив у змученому серці Паламарчука вогник перекладацького хисту. Розповідаючи про ці сторінки життя видатного перекладача, Л. Череватенко зазначає: “Не зайвим буде згадати, що концтабори на те, власне, і створювались, щоб винищити цвіт народу – інтелігенцію. Але саме з тих “фабрик смерті” всупереч розрахункам більшовицьких вождів вийшла ціла плеяда митців, мислителів, письменників – людей найвищої проби, високоерудованих, духовних”. Свідченням тому є і доля справжнього велетня української перекладацької школи – Дмитра Паламарчука, якому його наставник, друг і колега по перекладацькому цеху Григорій Кочур присвятив вірш “Перекладач”.
ПЕРЕКЛАДАЧ
Отак і будеш у чужім труді ти
Своє шукати, ніби одержимий,
Або чужою радістю радіти,
Або страждати болями чужими…
Віддавши серце світовим вражінням,
Мов квіти, рвати чужинецькі рими.
Гасаючи по терені чужиннім,
А потім до знемоги чаклувати,
Важким, виснажуючим ворожінням.
До себе навертаючи слова ті,
Як в ліс, ведучи їх в незвичну мову.
То врубуючи корінь вузлуватий,
То стелячи стежину килимову,
Убори даючи дорогоцінні,
Вишукуючи до лиця обнову:
Ходу сталеву – Дантовій терцині,
Примхливий крок – Шекспіровим сонетам,
Верленові – хистке тремтіння тіні.
Ти мусиш вимчати скаженим летом
В прийдешнє через урвища Мерані,
Видіння синіх коней промайне там,
Черкнувши чвалом позасвітні грані,
Там Блок осяє пітьму занімілу
Блудним вогнем у боліснім згоранні.
Ти пробуєш навпомацки, несміло
Ізнов найти для того чистий голос,
Що громом у століттях прогриміло,
Лишаючи в серцях сліпучий полиск…
У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА
ПРО ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ ПОЕЗІЇ БАЙРОНА
Байрон – один із найяскравіших поетів-ліриків у світовій літературі. Ліричний герой його поезії – це особистість, яка багато чим нагадує самого автора, тобто для неї характерні думки, почуття та настрої, притаманні Байрону. Свого ліричного героя англійський класик часто наділяв не лише власними переживаннями, а й реальними фактами з біографії. Таким, наприклад, є ліричний герой вірша “Хотів би жити знов у горах…”, який відображає байронівське прагнення до свободи, бажання втекти від навколишньої марноти в інший світ. Невипадково з відомих уже персонажів для своїх творів він обирає близьких йому за духом і за прагненнями. Яскравий приклад – Прометей, з яким автора однойменного вірша споріднює волелюбність й активний опір тиранії.
Отже, ліричний герой Байрона – це темпераментна й активна особистість, яка страждає від недосконалості навколишнього світу й палко прагне змінити його. Своєю щирістю і пристрасністю поет вражав і продовжує вражати багатьох читачів, які часто сприймають його вірші як сторінки особистого поетового щоденника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)