ЛІТЕРАТУРА ДОБИ РОМАНТИЗМУ – ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ВНУТРІШНІЙ СВІТ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ
Мистецтво є не зображенням реальної дійсності, а пошуком ідеальної правди.
Жорж Санд, французька письменниця XIX ст.
Мистецтво ХVІІІ ст. підготувало підгрунтя для виникнення нового напряму – романтизму (від фр. romantisme), представники якого вперше заявили про себе в Німеччині. Важливою передумовою його появи стала реакція прогресивної європейської громадськості на результат Великої французької революції (1789-1794). Гасло, під яким вона проходила (“Свобода, Рівність і Братерство”), так і не було втілене в життя. У Франції, як і раніше, панували терор, влада грошей і зневага до інтересів народу. Багато молодих людей не приймали буржуазного способу життя, протестували проти вульгарності, бездуховності, егоїзму. Ситуація, що склалася, сприяла тому, що вони, відчуваючи розгубленість перед навколишнім світом, трагізм долі особистості, шукали розраду у філософії та художній творчості. Романтики прагнули втекти від дійсності у вигаданий світ, який багато в чому відрізнявся від суворого життя. Уява кликала їх у далекі екзотичні країни, малювала яскраві картини героїчного минулого. Англійський романтик Вільям Блейк писав: “Цей світ є світ Уяви і Бачення. Для людини, наділеної Уявою, сама природа – теж Уява”.
Утвердженню романтизму сприяло й неприйняття багатьма діячами мистецтв естетики класицизму. Вони заперечували такі його норми, як правило трьох єдностей, виділення в характері персонажа однієї домінантної риси, поділ жанрів на низькі та високі. На відміну від класицистів, романтикам подобалися й зовсім інші пейзажі. Ось як про це писала український літературознавець К. Шахова: “Не версальські сади, розмічені під лінійку, з геометрично підстриженими кущами і деревами, а вільний ліс чи зарослий без складу і ладу старовинний парк, не спокійна рівнина з тихою річкою, а скелясті урвища, високі гори, що їх овівають буйні вітри і над якими клубочаться важкі хмари”1. Своїм ідеалом романтики проголосили свободу особистості, що передусім поширювалося на творчість.
Ежен Делакруа. Свобода на барикадах (1830)
Для представників романтизму характерний інтерес до чуттєвої сфери людини. У їхній творчості переважає почуття гострої невдоволеності навколишнім світом, безнадії та відчаю, яке називають світовою скорботою.
Світогляд романтиків яскраво відобразився в художній літературі, про що свідчать такі особливості їхніх творів:
1. Заглиблення у внутрішній світ особистості. Письменника-романтика цікавлять порухи душі й розуму людини, він зображає його переживання, пристрасті, пошуки відповідей на запитання, що турбують його. Саме така особливість є характерною, наприклад, для поеми “Паломництво Чайльд-Гарольда”, створеної англійцем Джорджем Байроном.
2. Наявність “двох світів”. У творах романтиків співіснують світ реальний і світ фантастики, який часто постає у снах, міражах і видіннях. Яскравий приклад – казка німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана “Лускунчик і Мишачий король”, автор якої переносить читачів із дійсності у світ сну Марі. Саме там, у царстві сновидінь головної героїні, і відбуваються основні події казки.
1Шахова К. О. Ернст Теодор Амадей Гофман // Е.-Т.-А. Гофман. Малюк Цахес. – Харків : Фоліо, 2002.
3. Інтерес до східної екзотики. Події часто відбуваються в східних країнах на тлі незвичної для європейського ока природи. Такими є, наприклад, поетична збірка француза Віктора Гюго “Східні мотиви”, цикл поляка Адама Міцкевича “Кримські сонети”, поема росіянина Олександра Пушкіна “Бахчисарайський фонтан”.
4. Звернення до фольклору. Романтики не лише використовували образи, сюжети, мотиви зразків усної народної творчості, а й збирали казки, легенди, прислів’я та приказки. Так, прихильниками романтизму були брати Вільгельм і Якоб Грімм, які увійшли в історію як хранителі казок. Твори фольклору збирав і відомий вам із 7 класу англійський письменник шотландського походження Вальтер Скотт, автор всесвітньо відомого роману “Айвенго”.
5. У центрі творів нового напряму – романтичний герой. Це сильна особистість, яка гостро реагує на недосконалість навколишнього світу, відкидає несправедливі закони, що панують у ньому. Це винятковий характер у виняткових обставинах. Тобто письменники зображають незвичайну особистість, не схожу на інших людей, яка потрапляє в екстремальну ситуацію, часто пов’язану із загрозою для її життя або свободи. Таким, наприклад, є образ Мазепи, народжений уявою Джорджа Байрона. Романтичні герої, як правило, самотні.
6. Використання символіки, таких художніх прийомів, як романтична іронія, гротеск, гіпербола, контраст. У романтичному творі символічне значення має кожний образ, кожна картина, кожна думка. Як зазначає К. Шахова, іронія в романтиків – це не просто літературний прийом – троп чи фігура, це філософське ставлення до життя, її специфічне сприйняття й оцінка. Причому оцінка ця була дуже критичною.
Саме тому романтики часто використовують не лише гіперболу, а й гротеск – один із різновидів комічного, який поєднує у фантастичній формі жахливе й смішне, потворне й високе.
Гротескною у своїй основі є, наприклад, повість-казка Е.-Т.-А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер”, що розповідає про виродка, якого сприймали як красеня.
Значну роль у творах романтизму відіграє і прийом контрасту – різко окресленої протилежності в чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ.
Найулюбленішими для романтиків протиставленнями є можливе – дійсне, ідеал – повсякденне існування.
Величезна заслуга романтиків полягає в розвитку різноманітних жанрів. Серед них – історичний роман, драма, фантастична повість, балада, романс. Особливо поширеним у добу романтизму був жанр романтичної поеми.
Романтизм охопив не лише літературу, а й архітектуру, скульптуру, живопис, музику. Так, яскравими представниками романтизму в живописному мистецтві були француз Ежен Делакруа та німець Каспар Давид Фрідріх, у музиці – поляк Фридерик Шопен, австрієць Франц Шуберт, угорець Ференц Ліст.
Отже, романтизм – це ідейний і художній напрям у культурі кінця XVIII – першої половини XIX ст.
Каспар Давид Фрідріх. Подорожній над морем туману (1818)
1. Назвіть передумови появи романтизму.
2. Проаналізуйте правильність такого висловлювання: “Для романтизму характерне заглиблення у внутрішній світ особистості, звернення до античної літератури, інтерес до східної екзотики, використання символіки, романтичної іронії”.
3. Пригадайте з вивченого в попередніх класах, що ви знаєте про символ, іронію та гіперболу.
4. Як ви зрозуміли сутність понять романтична іронія, гротеск, контраст?
5. Продовжіть речення: “Романтичний герой – це…”.
6. Простежте, як риси романтизму відображено в картинах Е. Делакруа та К. – Д. Фрідріха, репродукції яких розміщено в підручнику.
7. Як ви думаєте, чому епіграфом до статті про романтизм обрано слова Жорж Санд?
8. Яких українських письменників-романтиків ви знаєте?
9. Використовуючи матеріали статті, заповніть у зошиті таблицю “Представники романтизму в літературі”.
Країна | Письменники-романтики |
Франція | |
Англія | |
Польща | |
Росія | |
Німеччина | |
Україна |
10. Складіть асоціативне гроно до теми “Романтизм у літературі”.
ДІЗНАЄМОСЬ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ
ШАХОВА Кіра Олександрівна (1926-2003) – відомий український літературознавець і мистецтвознавець, доктор філологічних наук, заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дивовижно багатогранна особистість, письменниця, художниця, університетський викладач, яка багатьом поколінням студентів подарувала упевненість у тому, що добро знання перемагає зло невігластва. Автор 15 монографій і понад 300 статей. Серед її головних книг – “Двадцять нарисів про угорську літературу” (1984), “Образотворче мистецтво і література” (1987), “Зарубіжна література ХІХ ст. Доба романтизму” (у співавторстві з Д. С. Наливайком) (1997), “П’ять німецьких лауреатів Нобелівської премії з літератури” (2001). Кіра Олександрівна відіграла важливу роль у заснуванні й утвердженні в українських школах курсу зарубіжної літератури. Вона є автором першої програми шкільного предмета “Зарубіжна література”, підручників і хрестоматій творів зарубіжних письменників для загальноосвітньої школи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)