Не знаю, що стало зо мною – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ (ГАЙНЕ) (1797-1856) – ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ВНУТРІШНІЙ СВІТ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,-
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.
Повітря свіже – смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
I косу розчісує ним,
I дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору –
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
I човен, і хлопець з очей,
I все це своїм співом
Зробила Лорелей.
Переклад з німецької Леоніда Первомайського
ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ
В основу вірша Генріха Гейне “Не знаю, що стало зо мною…” покладено народну німецьку легенду про річкову фею Лорелей (за назвою скелі Лур-лей, що на річці Рейн). її сюжет такий: “У давні часи при місячному сяйві на високій скелі Лур-лей з’являлася прекрасна чарівниця, яка своїм спокусливим співом занапащала всіх, хто плив річкою. Зачаровані її дивовижним співом, веслярі забували про свої човни й гинули у водах Рейну”. У легенді також ідеться про те, що дівчина, наспівуючи, розчісує золотим гребінцем довгу золоту косу. Ця романтична історія приваблювала багатьох поетів. Так, Генріх Гейне не просто поетично її переказав, а передав своє особисте враження від образу рейнської діви. У гейнівських рядках читається й судження поета про кохання та сенс життя.
Ich weiß nicht, was soll es bedeuten…
Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,
Daß ich so traurig bin;
Ein Märchen aus alten Zeiten,
Das kommt mir nicht aus dem Sinn.
Die Luft ist kühl und es dunkelt,
Und ruhig fließt der Rhein;
Der Gipfel des Berges funkelt
Im Abendsonnenschein.
Die schönste Jungfrau sitzet
Dort oben wunderbar;
Ihr goldnes Geschmeide blitzet,
Sie kämmt ihr goldenes Haar.
Sie kämmt es mit goldenem Kamme
Und singt ein Lied dabei;
Das hat eine wundersame,
Gewaltige Melodei.
Den Schiffer im kleinen Schiffe
Ergreift es mit wildem Weh;
Er schaut nicht die Felsenriffe,
Er schaut nur hinauf in die Höh’.
Ich glaube, die Wellen verschlingen
Am Ende Schiffer und Kahn;
Und das hat mit ihrem Singen
Die Lorelei getan.
Иоганн Людвіг Блойлер. Скеля Лорелей біля Санкт-Гоарсхаузена (1799)
ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО…
1. Яке враження справив на вас вірш Гейне? Чи можна сказати, що цей твір налаштовує читача на романтичний лад? Чому?
2. Опишіть картини, що виникли у вашій уяві під час читання.
3. За допомогою яких художніх засобів поет створює вечірній краєвид? Наведіть приклади таких засобів і прокоментуйте їх.
4. Чи погоджуєтесь ви з думкою літературознавця Олександра Дейча про те, що “героєм вірша стає не Лорелей, а сам поет, який задумливо й задушевно передає свій настрій”? Свою відповідь аргументуйте.
5. Розкажіть про психологічний стан ліричного героя. Завдяки чому ми відчуваємо його?
6. Доведіть, що вірш проникнутий глибоким ліричним почуттям.
7. Порівняйте народну легенду про Лорелей з віршем Г. Гейне. Прокоментуйте, як Гейне переосмислює давню легенду.
8. Визначте та прокоментуйте, що наближає вірш “Не знаю, що стало зо мною…” до народної пісні.
9. Якщо ви вивчаєте німецьку мову, прочитайте вірш в оригіналі. Порівняйте оригінал і переклад Леоніда Первомайського. Простежте, як перекладачеві вдалося передати думки, настрої та почуття, що пронизують оригінал.
10. Підготуйте виразне читання вірша та вивчіть його напам’ять.
У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА
ПРО ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРША “НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ…”
У вірші Гейне ми знаходимо зачин “від автора”, що має ввести читача в атмосферу чудесних подій; є й завершення. Лаконічно описано вечірній рейнський краєвид, дано зображення легендарної красуні – тобто відтворено тло події. Та найбільш напруженою і трагічною подією легенди є загибель рибалки в човні […] саму загибель на картині не зображено, а отже, вона виходить за межі всієї розповіді. Автор “вважає”, що все це станеться, хоча на момент розглядання поки що не сталося. На картині сюжет навічно “застиг”, і зауваженням про майбутню розв’язку поет ніби “домальовує” її.
Добірка епітетів свідчить про те, що перед поетом картина виконана, очевидно, у дусі народного лубка1 […]. Переважають повні тони, “чисті” фарби.
1Лубок – графічне зображення з підписом, що вирізняється простотою та доступністю образів. Різновид народної творчості.
Напівтонів чи відтінків ми тут не знайдемо. Не вживаються й слова в переносному значенні. Тут тільки лексика в її нормативному, прямому словниковому значенні, її легко упізнати. […] Епітети і предикати1 відповідають стилю народної пісні – невибагливої і простої: повітря “свіже” – kühl, Рейн тече “спокійно” – ruhig, човен “маленький” – klein, туга, що охопила човняра, “дика” – wild, вершина гори “виблискує” – funkelt, а гребінь “блищить” – blitzet, мелодія пісні “чудесна” і “захоплива” – wundersam, gewaltig. Тричі у фольклорному дусі повторюється епітет “золотий” – golden, яким наділено по черзі намисто, коси і гребінь. […] Крім перелічених атрибутів, ми нічого іншого не дізнаємося про зовнішність Лорелей. […] Отже, перед нами – народна картина з невибагливим сюжетом: спокійна гладінь річки, що зображена простою фарбою; чіткі контури скелястого острова з розмальованою красунею на вершині; внизу – рибалка в човні з піднятою вгору головою.
Поетична сила вірша Гейне полягає в тому, що читач не просто споглядає разом з автором народний лубок, а вгадує за його зображенням важливий, глибинний смисл. Зокрема, це зв’язок подій легенди з життям самого поета. […] Так, перед нами – роздуми Гейне про власну долю. У момент написання вірша він був закоханий у кузину Амалію Гейне – пишну й гордовиту красуню із заможної сім’ї. З огляду на своє мізерне майнове становище, Гейне не міг навіть мріяти про шлюб з нею. Проте обожнювання і схиляння перед нею подобалися Амалії, і вона ніби не помічала, що шарпає серце закоханого юнака. Гейне мучила її нещирість і фальш – згадаймо надлишок “позолоти” на зображенні красуні з легенди! Він відчував неминучу й болісну розв’язку таких відносин. Лорелей згубила рибалку і, можливо, навіть не помітила цього. […]
Поетична мініатюра Гейне має яскраво виражений романтичний характер. Поет звертається до народної легенди; особливостями народної пісні є поетичні засоби і фонетичне звучання вірша […]. Смисловим центром стає зображення особистої долі самого поета […]. Ситуацію з власного особистого життя автор сприймає через призму мистецтва […], що дає йому можливість підійти до неї ніби збоку, трохи відчужено […]. Вірш має другий план, набагато виразніший психологічно від “зовнішнього”. Поет застосовує поширений у романтичній поетиці прийом недоговореності; він “домальовує” народну картинку й тим самим демонструє творчу активність уяви […].
1Предикат – присудок.
Такої ж творчої уяви поет чекає, безумовно, і від читача. Можна сказати, що вірш налаштовує читача на романтичний лад.
Борис Шалагінов, український літературознавець
МИСТЕЦЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ
Образ героїні народних німецьких легенд – чарівниці Лорелей – надзвичайно популярний у світовій культурі. Так, у художній літературі, окрім Генріха Гейне, до нього звертались такі поети, як Клеменс Брентано (Німеччина), Гійом Аполлінер (Франція), Осип Мандельштам (Росія). Приваблював образ рейнської діви й багатьох художників. Вважається, що саме німецькі майстри живопису досягли найбільших успіхів у відтворенні давніх легенд, якими так багата їхня батьківщина. Серед найяскравіших німецьких художників, які зображали Лорелей, були Карл Йозеф Бегас (1794-1854) та Вільгельм Край (1828-1889). Музичну інтерпретацію німецької легенди можна почути у творах Ріхарда Вагнера, Фелікса Мендельсона, Петра Чайковського. Цікавляться нею й сучасні музиканти. Наприклад, у репертуарі легендарної німецької англомовної рок-групи “The Scorpions” нещодавно (альбом 2010 р.) з’явилась пісня “Lorelei”. Звісно, що йдеться в ній про кохання. Образ річкової феї відтворено також і в скульптурі. Зокрема, на вершині скелі Лорелей неподалік від міста Санкт-Гоарсхаузена (Німеччина) можна побачити білосніжну мармурову Лорелей (скульптор – Маріано Венченцо), а біля підніжжя скелі – бронзову, подаровану однією з княгинь Юсупових. Та саме оспівана Генріхом Гейне золотокоса Лорелей стала поетичним символом Німеччини.
Карл Йозеф Бегас. Лорелей(1835)
Маріано Венченцо. Лорелей(1979)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)