ДЖОРДЖ НОЕЛ ГОРДОН БАЙРОН (1788 – 1824) – ЗАГЛИБЛЮЮЧИСЬ У ВНУТРІШНІЙ СВІТ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ
І вічно буду я війну вести
Словами – а трапиться, і справами! –
З ворогами думки.
Мені не по дорозі з тиранами…
Джордж Ноел Гордон Байрон
“ВОЛОДАР НАШИХ ДУМ”
Джордж Ноел Гордон Байрон – найяскравіший романтик не лише в англійський, а й у світовій літературі. У вірші “До моря” (1824) О. С. Пушкін назвав його “володарем наших дум”, увиразнивши тим самим величезне значення творчості поета для цілого покоління європейців. Його творами зачитувалися передові люди з найрізноманітніших країн світу. Як показав час, високому духу поезії Байрона насправді судилося володарювати над думами все нових і нових поколінь.
Народився майбутній знаменитий англієць у Лондоні 22 січня 1788 р. у старовинній аристократичній сім’ї. Батько Джорджа вів розгульний спосіб життя. Витративши значну частину спадщини дружини, він залишив родину в бідності, ледве сину виповнилося три роки. Мати відвезла хлопчика до Шотландії, звідки сама була родом. Крім важкого матеріального становища, дитинство поета було затьмарене уродженою кульгавістю, яка не минала, незважаючи на лікування. Джордж ріс чутливою і вразливою дитиною.
У 1801 р. Байрон розпочав навчання в школі в містечку Харроу. Саме тут він зацікавився античною літературою і здійснив свої перші переклади її зразків англійською мовою. У школі також виявилися його здібності до ораторського й акторського мистецтв.
Коли Джорджу виповнилося 10 років, помер його двоюрідний дід. Хлопчик успадкував титул лорда й родовий маєток Байронів – Ньюстедське абатство. Незважаючи на те, що старовинні володіння діда були напіврозваленими, для Джорджа вони були цікаві насамперед як пам’ять про давнє минуле його предків. “Готичний замок, перекази про привидів, які блукали в ньому, озеро, розташоване поруч із ним, занедбаний парк неподалік і розташована поблизу садиба Чавортів, де жила кохана Мері, – усе це було не літературною романтикою, а життєвою, сповненою поезії реальністю, яка природно і закономірно заповнила світ юного Байрона, світ ранньої лірики”,- пише у своїй книжці дослідник творчості Байрона І. А. Дубашинський. Біля таємничого замку, від якого віяло старовиною, у тіні розкішних паркових дерев до поета приходили перші поетичні рядки про кохання.
Ньюстедське абатство – родовий маєток Байронів (листівка XIX ст.)
У 1805 р. Байрон вступив до Кембриджського університету, де вивчав літературу, філософію, історію та мови. У цей період життя він пише один з найвідоміших віршів, у яких яскраво відображено романтичне світосприйняття поета, – “Хотів би знову жить у горах…” (1807). Ліричний герой цього твору прагне вирватися зі звичного середовища, протиставляє марноті світського життя вільний дух природи.
Закінчивши університет, Байрон у 1809 р. вирушив у дворічну подорож Португалією, Іспанією, Албанією, Туреччиною, Грецією. Так юнак прагнув розширити своє пізнання світу, задовольнити потяг до пригод. Вивчаючи мови й культуру європейських країн, милуючись красою їхньої природи, він був вражений соціальними контрастами: картинами важкого життя народів і процвітанням їхніх тиранів. У цей час у Європі відбуваються надзвичайно важливі події: війна з Наполеоном, боротьба грецького й албанського народів проти турецької навали. Молодий поет чітко усвідомлює, що головне призначення літератури – це боротьба за свободу і справедливість.
Після повернення з подорожі Байрон активно долучається до політичної діяльності, обстоюючи права англійської бідноти. 27 лютого 1812 р. він проголошує в парламенті знамениту промову на захист луддитів1, у якій звинувачує правлячу верхівку в знищенні “нещасного, гнаного голодом ремісника”.
Побачене в Європі стало основою для багатьох його творів, насамперед для поеми “Паломництво Чайльд-Гарольда”. Сам Байрон говорив, що в день виходу перших двох пісень цього твору (10 березня 1812 р.) він прокинувся знаменитим. Настрої “світової скорботи”, яка була наслідком розчарування після французької революції й наполеонівських воєн, і водночас дух бунтарства проти свавілля тиранів пронизують як названий твір, так і багато інших, написаних у 1812-1818 рр. Це поема “Шільйонський в’язень”, цикл східних поем (“Гяур”, “Корсар” та ін.), вірш “Прометей”, у якому звучать такі рядки:
Хай доля зла тебе скувала,
Та виклик твій, борня зухвала,
Завзяття вогнене твоє,
Твій гордий дух і непокора,
Що їх і небо не поборе,
Для смертних прикладом стає.
Переклад з англійської Дмитра Паламарчука
1Луддити – учасники перших стихійних виступів проти капіталістичної експлуатації у Великій Британії. Назва – за ім’ям Неда Лудда, який першим зруйнував ткацький верстат на знак протесту проти звільнення робітників і зниження їм зарплати, що було наслідком застосування нових ткацьких машин.
В Англії за Байроном закріплюється слава бунтівника, представники світських кіл, незадоволені його виступами, відкрито цькують поета. Ці обставини змушують його покинути батьківщину. Спочатку він вирушає до Італії, потім до Греції.
У 1818 р. Байрон пише один з найяскравіших творів – поему “Мазепа”, яка увійшла до циклу “Східних поем”. У цей час він брав активну участь у русі італійських карбонаріїв – борців за визволення північної частини Італії, захопленої австрійською імперією. Слід зазначити, що в той період українська тема, життя, природа й історія України, її фольклор стали надзвичайно популярними у творах зарубіжних письменників-романтиків. Багато хто з них виявив інтерес до особистості українського гетьмана, про що свідчать понад двадцять різножанрових художніх творів, написаних різними мовами. Це поема француза Віктора Гюго “Мазепа”, драма поляка Юліуша Словацького “Мазепа”, поема росіянина Олександра Пушкіна “Полтава” та багато інших творів. Але особливе місце серед них належить творінню Байрона, в основу якого покладено епізод з юності Мазепи. Дослідники відзначають, що представлені у творах романтиків образи гетьмана не відображали реального історичного Мазепу, а показували бачення цієї легендарної постаті тим чи іншим письменником. Виникнувши у відповідних естетичних та ідеологічних контекстах, вони стали своєрідними міфами й зажили власним життям. Це стосується й образу, створеного Байроном.
Поет також був учасником боротьби грецького народу проти турецької деспотії. На його кошти закупали кораблі та зброю для повстанців, він навіть очолював повстанський рух в одному з районів країни. У вірші “Станси” Байрон писав:
Як з рабства не зможеш звільнити свій край,
Борись для чужого народу.
Про подвиги Греції й Риму згадай
І вмри у боях за свободу!
Служіння добру – найшляхетніша путь,
Тож бийся за волю повсюди!
А куля і плаха тебе обійдуть,
То й честь тобі лицарська буде!
Переклад з англійської Дмитра Паламарчука
Боротьба вимагала колосальних фізичних і моральних сил. Здоров’я Байрона було підірване. Навесні 1824 р. він важко захворів і 19 квітня помер. Смерть поета вразила весь світ. У Греції на знак прощання з борцем за її свободу прозвучали тридцять сім залпів – саме на тридцять сьомому році великий захисник пригнічених пішов із життя.
Поховано Байрона в Англії, неподалік від успадкованого ним родового маєтку, у невеликій церкві. На надгробній плиті написано: “Тут… покояться останки Джорджа Гордона Ноеля Байрона… автора “Паломництва Чайльд-Гарольда”… який помер у Міссолонгах, у Західній Греції… під час героїчної спроби повернути цій країні її давню свободу і славу”.
Пам’ятник Байрону в Афінах (скульптори Шаню і Волд’єр, 1896)
1. Уважно розгляньте портрет письменника. Як у ньому відображено риси характеру Байрона?
2. Що стало основою для написання поеми “Паломництво Чайльд-Гарольда”?
3. Поясніть, що дало підстави російському поетові ХІХ ст. Костянтину Рилєєву сказати про Байрона: “Він жив для Англії та світу”.
4. Поміркуйте над висловлюваннями Байрона, розміщеними в статті й рубриці “Цитата для душі”. Яке з них виявилося найбільш близьким вам? Чому?
ЦИТАТА ДЛЯ ДУШІ ВІД ДЖОРДЖА ГОРДОНА БАЙРОНА
– Висушити одну сльозу – більше доблесті, ніж пролити ціле море крові.
– Кращий пророк для майбутнього – минуле.
– Той, хто не любить свою країну, нічого любити не може.
– Ненависть – божевілля душі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)