Асоціативна психологія (ассоціанізм)
Асоціативна психологія (ассоціанізм) – один з основних напрямків світової психологічної думки, що пояснює динаміку психічних процесів принципом асоціації. Вперше постулати ассоцианизма були сформульовані Аристотелем (384-322 до н. Е.), Які висунули ідею про те, що образи, що виникають без видимої зовнішньої причини, є продуктом асоціації. У XVII ст. цю ідею зміцнило механо-детерминистское вчення про психіку, представниками якого були французький філософ Р. Декарт (1596-1650), англійські філософи Т. Гоббс (1588-1679) і Дж. Локк (1632-1704), нідерландський філософ Б. Спіноза ( 1632-1677) та ін. Прихильники цього вчення порівнювали організм з машиною, що запам’ятовується сліди зовнішніх впливів, в результаті чого відновлення одного з слідів автоматично тягне за собою появу іншого. У XVIII в. принцип асоціації ідей був поширений на всю область психічного, але отримав принципово різне трактування: англійська та ірландський філософ Дж. Берклі (1685-1753) і англійський філософ Д. Юм (1711-1776) розглядали його як зв’язок феноменів у свідомості суб’єкта, а англійський лікар і філософ Д. Гартлі (1705-1757) створив систему матеріалістичного ассоцианизма. Він поширив принцип асоціації на пояснення всіх без винятку психічних процесів, розглядаючи останні як тінь мозкових процесів (вібрацій), т. Е. Вирішуючи психофізичну проблему в дусі паралелізму. У відповідності зі своєю природничо-наукової установкою Гартлі побудував модель свідомості за аналогією з фізичними моделями І. Ньютона на основі принципу елементарізма.
На початку XIX ст. в ассоцианизма утвердилося переконання, згідно з яким:
– психіка (ототожнення з інтроспективно понятим свідомістю) побудована з елементів – відчуттів, найпростіших почувань;
– елементи первинні, складні психічні утворення (уявлення, думки, почуття) вторинні і виникають допомогою асоціацій;
– умовою утворення асоціацій є суміжність двох психічних процесів;
– закріплення асоціацій обумовлено жвавістю ассоціаніруемих елементів і частотою повторення асоціацій в досвіді.
У 80-90-ті рр. XIX ст. були зроблені численні дослідження умов утворення та актуалізації асоціацій (німецький психолог Г. Еббінгауз (1850-1909) і фізіолог І. Мюллер (1801-1858) та ін.). Разом з тим була показана обмеженість механістичної трактування асоціації. Детерміністські елементи ассоцианизма були сприйняті в трансформованому вигляді вченням І. П. Павлова про умовні рефлекси, а також – на інших методологічних підставах – американським бихевиоризмом. Вивчення асоціацій з метою виявлення особливостей різних психічних процесів використовується і в сучасній психології [14].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)