Психологія ненависті

Психологія ненависті розглядається вченими як основа терору і тероризму. Сучасним американським психологом-когнітівіст Р. Стернбергом (2003) розроблена трьохкомпонентна модель психології ненависті, яка включає в себе:
а) огиду або заперечення близькості суб’єкта з ненавидимой їм ворожою групою;
б) пристрасть як міру емоційної енергії, пов’язаної з динамікою ненависті;
в) зобов’язання, що складається з двох компонентів – когнітивної аберації і поведінкової складової.
Взаємодія між трьома даними елементами може вести до формування різних типів ненависті. Їм же описані різні типи ненависті:
1) ненависть, демонстрована, головним чином, у формі відрази по відношенню до ненавидимой групі (наприклад, нації). Суб’єкт не бажає мати нічого спільного з ними, оскільки вони, з його точки зору, мають мало спільного з людьми;
2) “несамовита” ненависть проявляється в екстремальних емоційних проявах злості і страху і може вести до насильства чи избеганию загрози, що виходить (на думку суб’єктів ненависті) від ворожої групи;
3) “холодна” ненависть характеризується сприйняттям представників ворожої групи як низьких і підлих;
4) “кипляча” ненависть поєднує в собі огиду до ворожої групі і потреба знищити витікаючу від неї загрозу;
5) “ледь стримувана” ненависть характеризується почуттям постійного відрази і страху, при цьому ворожа група сприймається як збори “надлюдей”;
6) “пекуча” ненависть асоціюється з переживанням необхідності фізичного позбавлення від ненависного ворога. В даному випадку всі три елементи ненависті діють спільно, і саме цей тип ненависті найчастіше стає предметом розгляду психології тероризму.
Поряд з ненавистю терористами рухають і інші психологічні мотиви. З основної маси терористів тих, хто гине за ідею, не більше 1-2%; людей, готових померти “за справу”, але аж ніяк не спраглих красивою смерті прямо сьогодні – близько 30%. Це особливий рід фанатизму, коли терористи зовсім не хочуть помирати, а, ризикуючи життям, сподіваються на безбідну старість.
Ключовий і найнебезпечнішою категорією в терористичній діяльності є ідеологи. Ці “мізки” нікуди не вплутуються, вони – замовники. Керівники терористичного руху, як правило, освічені люди, іноді із забезпечених сімей, з етнічної та релігійної еліти. Їм властиві нетерпимість до інакомислення і потужний фанатизм, ненависть до існуючого порядку, найчастіше – віра в володіння безумовної і остаточної правдою, віра у своє месіанське призначення. Ідейні натхненники тероризму мають велику психічну енергетику, здатні сформувати у рядових членів організації емоційний настрій перед виконанням військових операцій: вони вміють вживати різні засоби психологічного навіювання, включаючи гіпноз. Серед них трапляються особи, які мають релігійний сан. Важлива деталь, на яку звертають увагу деякі дослідники: біографії відомих терористів майже не відрізняються один від одного – сите дитинство в забезпеченій, хоча й багатодітній родині, навчання в престижному вузі, членство в радикальній молодіжної угрупованню, де майбутнього лідера знаходять і відзначають цілком сформувалися терористи або навіть спецслужби.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Психологія ненависті