Гештальт психологія

Гештальт психологія (від нім. Gestalt – образ, форма) – напрям у західній психології, що виникло в Німеччині в першій третині ХХ ст. і висунула програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів), первинних по відношенню до своїх компонентів. Гештальт-психологія виступила проти висунутого В. Вундтом і Е. Б. Титченером принципу розчленування свідомості на елементи і побудови з них за законами асоціації або творчого синтезу складних психічних феноменів. Ідея про те, що внутрішня, системна організація цілого визначає властивості і функції утворюють його частин, була спочатку застосована до експериментального вивчення сприйняття (переважно зорового). Це дозволило вивчити ряд його важливих особливостей: константність, структурність, залежність образу предмета (“фігури”) від його оточення (“фону”) та ін. При аналізі інтелектуального поведінки була простежується роль сенсорного образу в організації рухових реакцій. Побудова цього образу пояснювалося особливим психічним актом осягнення, миттєвого схоплювання відносин в сприйманому полі. Ці положення гештальт-психологія протиставила бихевиоризму, який пояснював поведінку організму в проблемній ситуації перебором “сліпих” рухових проб, випадково призводять до вдалого вирішення. При дослідженні процесів і людського мислення основний упор був зроблений на перетворення (“реорганізацію”, нову “центрування”) пізнавальних структур, завдяки якому ці процеси набувають продуктивний характер, що відрізняє їх від формально-логічних операцій та алгоритмів.
Хоча ідеї гештальтпсихології та отримані нею факти сприяли розвитку знання про психічні процеси, її ідеалістична методологія перешкоджала детерміністській аналізу цих процесів. Психічні “гештальти” та їх перетворення трактувалися як властивості індивідуальної свідомості, залежність якого від предметного світу і діяльності нервової системи представлялася по типу ізоморфізму (структурного подібності), що є варіантом психофізичного паралелізму.
Головні представники гештальтпсихології – німецькі психологи М. Вертхеймер, В. Келер, К. Коффка. Близькі до неї загальнонаукові позиції займали К. Левін і його школа, що поширили принцип системності й ідею пріоритету цілого в динаміці психічних утворень на мотивацію людської поведінки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Гештальт психологія