Соціальна психологія
Соціальна психологія – це розділ психології, присвячений вивченню поведінки людини в групі, сприйняття людиною інших людей, його спілкування з іншими людьми і вмінню впливати на них. Можна ще сказати, що соціальна психологія намагається зрозуміти і пояснити, як поведінка людини, а також його думки і почуття залежать від реального, передбачуваного або уявного присутності інших людей. Так що, як бачите, це досить цікавий розділ психології і досить практичний, адже ми всі оточені людьми і певною мірою залежимо від них. Тому нам корисно знати про те, як інші люди впливають на нас і як ми впливаємо на них, і як ми можемо впливати на них, переслідуючи ті чи інші цілі. У цій статті я розповім вам, дорогі читачі, про соціальної психології, з точки зору її практичності. Це допоможе вам зрозуміти, що соціальна психологія може бути вам корисна в повсякденному житті.
По словосполученню “соціальна психологія” можна здогадатися, що даний розділ психології перебуває посередині між психологією та соціологією. Але при цьому психологи частіше вивчають соціальні ситуації і внутрішньоособистісні аспекти, тоді як соціологи приділяють більше уваги внеличностным аспектів і соціальних процесів, які визначають поведінку людини і мікрорівень соціальних взаємодій. У будь-якому випадку, і психологія, і соціологія дають нам багато корисних знань про людей та суспільстві, тому поєднуючи їх, можна багато чому навчитися. Соціальна психологія має кілька розділів – це політична психологія, психологія реклами, організаційна психологія, історична психологія, етнопсихологія та гендерна психологія. Напрямки, як бачите, дуже практичні, застрагивающие важливі аспекти нашого життя. Заглибившись у деякі з них можна домогтися в житті великих успіхів.
Давайте зосередимо свою увагу на самому цікавому у соціальній психології, а саме, на те, як наша поведінка залежить від інших людей і як ми самі можемо впливати, як на окремо взятої людини, так і на суспільство в цілому. Не буду розповідати вам про відомих експериментах соціальної психології, а краще відразу перейду до тих висновків, які мною і не тільки мною були зроблені на їх підставі. Так ось, було з’ясовано, що якщо людина займається творчою та інтелектуальної роботою, то він справляється з нею набагато краще, якщо немає свідків, тобто, “глядачів”, які на нього дивляться. А от якщо мова йде про механічну роботу, яка вимагає від людини більше енергії і сил, ніж інтелекту, то вона виконується їм набагато краще в присутності “глядачів”, тобто людей, які за ним спостерігають. Що це означає? Це означає, що ми надаємо значення увазі до нас з боку інших людей і діємо в їх присутності інакше, ніж без них, тобто, коли ми залишаємося наодинці з собою. Чому так відбувається? Тому що ми певною мірою залежимо від інших людей, нехай навіть в деяких випадках це більшою мірою уявна або навіть можна сказати, інстинктивна залежність, що не має відношення до реального життя, а знаходиться тільки в нашій голові. І тим не менш, ми ведемо себе так, як треба, щоб здаватися в очах інших людей такими, якими ми хочемо здаватися. Частково ми чекаємо схвалення своїх дій іншими людьми, часом зовсім цього не усвідомлюючи, а почасти маємо чіткі, ясні цілі, і намагаємося зробити на людей потрібне нам враження для досягнення певного результату. Ну, приміром, політики поводяться так, як їм треба себе вести, щоб заручитися підтримкою виборців, а не так, як вони звикли поводитися в повсякденному житті. В цілому, ми всі хочемо певним чином піднести себе суспільству, щоб воно нас прийняв, по достоїнству оцінило, надало нам певну підтримку і так далі. Так що від суспільства ми залежимо. Ми не можемо, живучи в суспільстві, бути вільними від нього. Пам’ятайте так, кому належать ці слова? Я вважаю, що до них треба прислухатися.
З вищесказаного я роблю висновок, що нам завжди, незалежно від того, у якому суспільстві ми живемо, необхідно враховувати думку суспільства про нас. А говорячи більш точно – нам потрібно це думка грамотно формувати. А для цього нам необхідно вміти правильно впливати на суспільство, щоб воно бачило в нас таку особу, яку більшість членів цього товариства буде цінувати і поважати. Це дозволить нам зайняти в суспільстві певний, найбільш вигідну для нас місце. І чим краще ми себе покажемо суспільству, з точки зору нашої корисності для нього, тим більш почесне місце воно нам визначить, чи у всякому разі не буде проти того, що ми те чи інше місце займемо. Пам’ятайте, суспільство теж певною мірою залежить від нас, і ми можемо впливати, як на окремих його представників, так і на все суспільство в цілому. Ми можемо бути успішними і шанованими людьми, а можемо мати статус слабака і невдаху або статус антисоціальної особистості, яку люди ненавидять. Тому важливо не лише стежити за своєю репутацією, але і дотримуватися тієї поведінки, яке тим чи іншим суспільством визнається, як правильне, справедливе, адекватне, потрібне суспільству поведінка, за яку одні люди поважають і цінують один одного. Звичайно, одна справа стежити за своєю репутацією в невеликому суспільстві, живучи, скажімо, у маленькому селі, де все добре одне одного знають і де кожен твій вчинок одразу всім стає відомий і відповідним чином оцінюється більшістю людей, які мають можливість вплинути на тебе. Живучи в такому суспільстві волею-неволею треба стежити за своєю поведінкою, аби не бути покараним суспільством за, приміром, антисоціальність та аморальність. І зовсім інша справа, жити у великому місті, де багато людей і далеко не з усіма з них твоє життя може тим чи іншим чином перетинатися, і коли багато хто твої вчинки залишаються невідомими для більшості людей, які до того ж, не завжди має можливість на тебе вплинути. Поведінка людини в такому суспільстві буде зовсім іншим. Тому різне суспільство, як з погляду його кількості, так і з точки зору якості, по – різному впливає на людину.
Разом з тим у великому місті у людини виникає інша потреба – потреба в увазі до себе, потреба в тому, щоб виділитися з натовпу, потреба в популярності, визнання. А звернути на себе увагу можна різними способами, в тому числі і з допомогою поганих вчинків, антисоціальних вчинків, ніж до речі, деякі люди і промишляють – привертаючи до себе увагу не найкращими способами. З одного боку, вони добиваються своєї мети – привертають до себе увагу, а з іншого – налаштовує суспільство проти себе. Але це їх не бентежить, бо увагу суспільства важливіше для таких людей, ніж його думка про них. Так що, як бачите, у різному суспільстві поведінка людини може бути різне. У невеликій громаді – воно може бути одним, а у великому місті іншим. Хоча від людини тут теж, звичайно, багато що залежить. Не всім хочеться мати погану славу в суспільстві, лише б її мати, не всі готові заради уваги інших людей налаштовувати їх проти себе. Але для нас важливо інше – для нас важливо розуміти бажання людини вплинути на суспільство за допомогою поганих вчинків через свою залежність від нього. Ви тільки подумайте – людина може заподіяти шкоду іншим людям тільки для того, щоб вони звернули на нього увагу. Що тут первинне, а що вторинне? Хто на кого впливає першим і в якій мірі? Думаю, ви розумієте, що від того, як влаштовано суспільство, за якими правилами і законами вона живе, яких цінностей дотримується і які цілі переслідує, залежить те, з яких індивідів воно складатиметься. А цілі та цінності суспільства, а також ті правила і закони, за якими воно буде жити – залежать від окремих його представників – від сильних, розумних, вольових особистостей, які здатні впливати на це суспільство. Так що активне і сильне меншість впливає на більшість, саме від такого меншини залежить життя в суспільстві, а не від більшості. А більшість у свою чергу впливає на тих, з кого воно складається, на так званих середньостатистичних громадян, в тому числі і на тих, хто намагається привернути до себе увагу не найкращим чином. Ось, соціальна психологія дозволяє виявити і зрозуміти всі ці численні взаємозв’язки. А розуміючи їх, ми можемо на них впливати.
Дуже цікавим виглядає залежність думки людини від думки інших людей, а точніше, від думки більшості. Не знаю, чи знайомі ви з тими експериментами у соціальній психології, в яких було показано, як людина йде на поводу у думки більшості й сам схиляється до абсолютно абсурдною позиції, лише б бути солідарним з більшістю, але ці експерименти говорять про багато що. Наприклад, вони говорять про те, що за своєю природою людина схильна прагнути до того, щоб бути як всі. Це необхідно йому для того, щоб бути визнаним суспільством, прийнятим їм, так як він від суспільства залежить. Причому, чим слабша людина, тим сильніше він залежить від інших людей і тим більше хоче бути схожим на них. Також ці експерименти показують нам, що так зване – свою думку, яку прагнуть мати багато людей, далеко не завжди виявляється своїм. Зазвичай середньостатистична людина дотримується такої думки з багатьох питань, якого дотримуються більшість оточуючих його людей, а також такого, яке йому нав’язують різні, найбільш популярні і впливові в суспільстві джерела інформації, наприклад, телебачення. Тому думка більшості людей можна формувати штучно, а отже, і маніпулювати таким чином людьми, змушуючи їх, скажімо, хвалити і підтримувати одне і критикувати іншого. Що і відбувається з допомогою політичної пропаганди, так і за допомогою реклами. Громадська думка дуже легко сформувати з допомогою так званих соціальних опитувань, які не відображають, а саме формують громадську думку. Насправді – мало кого цікавить, що думають люди, хіба що тільки для бізнесу це важливого, так як він часто змушений підлаштовуватися під бажання, потреби та настрої людей. А ось що стосується політиків, то для них набагато важливіше сформувати громадську думку потрібним їм чином, ніж дізнатися, що насправді думають люди. Соціальна психологія їм у цьому допомагає. Ви ж, шановні читачі, усвідомте для себе, що ніякої громадської думки не існує, в тому розумінні, в якому нам її підносять. Існує думка, що нав’язано або ще можна сказати, вселено суспільству або яке подається, як громадське, нібито, думку більшості. Це робиться з розрахунком на прагнення людини бути частиною цієї самої більшості. Тому до будь-якого громадській думці слід ставитися скептично і приєднуватися до нього тільки по необхідності.
Ще дуже цікаві висновки можна зробити з експериментів, які показують, як люди схильні підкорятися авторитетам. Більшість з нас, звичайно, цьому вчать з дитинства, коли говорять нам про велич інших людей і принижують нашу власну значимість у наших же очах. Але і від природи людина схильний до підпорядкування, якщо пробудити в ньому відповідний інстинкт. Взагалі, для стійкості суспільства і навіть для його виживання важливо, щоб люди дотримувалися вертикальної або, як її ще називають – ієрархічної консолідації, щоб вони підкорялися один одному в залежності від статусу. Але іноді доречне запитання – з якої речі саме ви повинні комусь підкорятися? І відразу ж з’являється простий і очевидний відповідь на нього – завжди підкоряються тому, хто сильніший. Хто сильніший, той і правий. У наш час сила певним чином трансформувалася і виражається в різних формах, починаючи з уміння маніпулювати людьми і закінчуючи вмінням використовувати закони держави собі на благо. Але суть все одно не змінилася – сила визначає, хто правий, а хто ні, і хто кому повинен підпорядковуватись. Я вважаю, що з цього нам усім важливо зробити дуже корисний висновок – кожен з нас має знати свої можливості і розраховувати свої сили у протистоянні з іншими людьми. Потрібно вміти добре виконувати свою роль, перебуваючи на певному місці, і вже потім намагатися піднятися вище по соціальній піраміді, щоб розширити свої можливості. Можна і поза системою діяти не можна визнавати соціальну ієрархію і самому бути собі господарем. Але це не завжди безпечно і не завжди вигідно, бо будь-яка система сильніше будь-якого окремо взятої людини, а жити в лісі, далеко від цивілізації, теж не найкращий варіант. Тому в цьому житті, а точніше, в нашому суспільстві, високо підіймаються частіше ті люди, які вміють прислужувати вищим, ніж ті, хто бунтує і чинить опір системі. Природа не випадково нагородила нас здатністю підкорятися авторитетам, бо весь світ иерархичен, Всесвіт ієрархічна, і тому ми повинні вміти жити в рамках цієї ієрархії, щоб, як мінімум, вижити, а як максимум – зайняти в існуючій ієрархії почесне місце. Такі закони життя.
Підводячи підсумок вищесказаного, хочу звернути вашу увагу, шановні читачі, що соціальна психологія більш докладно пояснює все те, що більшість з нас розуміє на інтуїтивному рівні. Всі ми [більшість з нас постійно взаємодіємо з іншими людьми, всі ми в тій чи іншій мірі залежимо від інших людей, всім нам доводиться час від часу активно або пасивно впливати на інших людей і самим зазнавати такого ж впливу, що позначається на нашій поведінці і наших вчинках. Тому вивчаючи соціальну психологію, людина деякою мірою доповнює і вдосконалює свої життєві знання і починає краще розуміти ті речі, з якими щодня стикається у своєму житті. Фахівцем у галузі соціальної психології ставати необов’язково, але розуміти свою залежність від суспільства, свою роль у ньому і свій вплив на нього – нам, я вважаю, необхідно. Адже чим краще людина розуміє суспільство, в якому він живе, тим успішніше він з ним взаємодіє, а значить і користі від такої взаємодії отримує набагато більше.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)