Когнітивна психологія – конспект
Інший напрямок з повним правом отримало назву “третьої сили”, а потім стало провідним напрямком психології. Це когнітивна психологія. Її становлення і розвиток зумовили революційні відкриття в нейрофізіології, розвиток комп’ютерних технологій, розробки системного підходу і теорії інформації. “Народження” когнітивної психології зазвичай пов’язують з виходом книги американського психолога У. Найссера “Когнітивна психологія” в 1967 р (Neisser U., 1967). Книга стала теоретичним фундаментом нового напрямку.
Одним з попередників когнітивної психології можна вважати видатного швейцарського психолога Ж. Піаже (1896-1980). У своїх фундаментальних дослідженнях з дитячої психології він вперше розглянув стадії когнітивного розвитку дитини (Піаже Ж., 2003). Ж. Піаже був переконаним прихильником біологічного підходу до вивчення психіки. Він писав: “Я переконаний, що ніякої межі між біологічним і психологічним не існує”. Цікаво, що Ж. Піаже і Г. Айзенк були самими цитованими з живих психологів в кінці XX ст. Обидва мали природничо-наукову освіту, обидва розглядали природничі науки як фундамент психології.
Когнітивна психологія швидко зайняла лідируючі позиції в психології. У ній психіка знову опинилася в центрі досліджень, а у вивченні психічних процесів (сприйняття, уваги, пам’яті, уяви, мовлення, мислення) став активно застосовуватися інформаційний підхід. Організм почали розглядати як систему з переробки та зберігання інформації, де робота мозку аналогічна роботі комп’ютера. Такий підхід отримав назву “комп’ютерної метафори”. Варіанти “комп’ютерної метафори” висувалися паралельно з розвитком комп’ютерних технологій.
Характерною особливістю когнітивної психології, що відрізняє її від інших підходів, є використання поняття репрезентацій – уявних образів. По-новому, у вигляді ланцюжка репрезентацій, став представлятися процес мислення.
Незаперечні заслуги когнітивної психології в розробці проблеми пам’яті. Було показано, що інформація, що зберігається в пам’яті, впливає на процес переробки інформації. Несвідоме в когнітивної психології стало розглядатися як інтегральна складова процесів обробки інформації, що дозволяє проводити цю обробку швидше і ефективніше (Шульц Д. П., Шульц С. Е., 1998).
Незважаючи на всі успіхи, розробки когнітивної психології не знайшли загальної підтримки в науковому світі. У фокусі теоретичних диспутів виявилося поняття репрезентацій, які початково представлялися як образи відображення зовнішнього світу. Такий погляд породив проблему “двох світів”. Виходило, що внутрішній світ репрезентацій являє собою не більш ніж ілюзію, а зовнішній реальний світ нам невідомий. Жодна з незліченних моделей репрезентацій, розроблених в когнітивної психології, не виглядає переконливо. Ці моделі зустріли настільки численних супротивників, що від гіпотези репрезентацій почали відмовлятися навіть деякі когнитивісти.
Немає прогресу в розробці моделей мислення. “Комп’ютерна метафора” не змогла подолати давню проблему “гомункулуса” – спостерігача репрезентацій. При аналізі складових психічного ми стикаємося з іншою найважливішою проблемою: чи є всі компоненти психіки (сприйняття, научіння, пам’ять, особливо свідомість) частиною єдиного цілого, або деякі з них є незалежними феноменами?
Не дивно, що різноголосся думок з’явилася причиною відцентрових тенденцій всередині самої когнітивної психології: серед її послідовників немає єдності в трактуванні фундаментальних понять, основних термінів і визначень.
* * *
Крім розглянутих напрямків відомо безліч інших психологічних систем, вплив яких значно менше, а число прихильників незначно. Але не виключено, що саме в “маргінальних” системах заховані зерна істини майбутньої психології. На жаль, для всіх напрямків не стали визначальними приречення Ж. Піаже: в них практично відсутні порівняльно-філогенетичні дослідження. Тільки в самому кінці XX в. народжується новий напрямок – еволюційна психологія, в якому психіка аналізується в руслі еволюційних процесів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)