Захоплення освіти більшовиками
З самого початку більшовики відкрито використовували школу як інструмент своєї влади і своїх планів. “Доля російської революції прямо залежить від того, як скоро вчительська маса встане на бік радянської влади”, – заявлялося в документах VIII З’їзду РКП (б) в 1919 р Уже в січні 1918 р були скасовані посади директорів та інспекторів народних училищ, а управління школами передано радам робітничих, солдатських і селянських депутатів. Загальне керівництво освітою покладалося на Державну комісію по освіті. У лютому того ж року вийшла постанова “Про виборності всіх педагогічних та адміністративно-педагогічних посад”, яке фактично санкціонувало кадрову чистку в освіті. У липні 1918 р був скликаний I Всеросійський учительський з’їзд, учасники якого… засудили його роботу, закликавши вчителів перейти з ВУС в “Союз вчителів-інтернаціоналістів”, “щоб рука об руку з органами народної влади дружно і радісно будувати будівлю єдиної трудової соціалістичної школи “. У Декларації про єдину трудову школу “прямо виділялася політизація школи як найважливіший принцип радянської педагогіки.
Завданням виховання стало підпорядкування інтересів особистості суспільству, точніше, партії. У цьому нова влада цілком досягла успіху – на довгі десятиліття “радянської” історії. Таке впровадження політико-ідеологічних доктрин неминуче припускало жорстку цензуру, придушення інакомислячих і навіть просто дискусій. Перші концтабори з’явилися, задовго до Німеччини, в Радянській Росії. На воротах Соловецького табору особливого призначення (СЛОН) було накреслено: “Залізною рукою заженемо людство до щастя”. Звичка давати таборам садистськи-винахідливі назви ще більше вкоренилася при Сталіні. Якщо ГУЛАГ (Головне управління таборів) тепер відомий всім, то навряд чи хтось здогадається, як розшифровується АЛЖИР (Акмолинский табір дружин зрадників Батьківщини). Ленін, не обмеживши розстрілом царської сім’ї, посилав на голодуюче Поволжя шифровані телеграми: “Активізувати розстріли!” Йшлося про людей, переховували від реквізиції останню жменю борошна з тим, щоб врятувати своїх дітей від голодної смерті. Мільйони жертв скосили кістлява рука голоду і караюча рука нової влади. У такій формі відбувалася реалізація “нового підходу до праці”, проголошеного Леніним у статті “Від руйнування вікового укладу до творчості нового” (апр. 1920). У ній доводилося, що “Комуністична праця в вужчому і суворому сенсі є безкоштовний працю на користь суспільства… не для відбуття певної повинності, не для отримання права на відомі продукти, не по заздалегідь встановленим… нормам, а праця добровільний, праця поза нормою, без розрахунку на винагороду, праця за звичкою… трудитися загальну користь… праця як потреба здорового організму “(В. І. Ленін Повна. зібр. соч., т.40, стор. 315).
Одним з перших кроків радянської влади стало переслідування релігії. У країні, де православне християнство протягом багатьох століть, по суті, замінювало право, не могли ужитися дві релігії. Замість християнства проповідувалася комуністична ідеологія, що обіцяла рай вже не на небесах, а у “світлому майбутньому”. Навіть об’єктивно назріле відділення церкви від держави (у тому числі в освіті) було одним із заходів, спрямованих на зміцнення влади. Так само і культурна революція була одним з найважливіших ланок соціалістичної революції.
У відбувається зміну пріоритетів освіти і виховання знову на центральне місце, зовсім по-іншому, висувається фігура педагога – як “агента держави”, довіреної особи партії, беззаперечного виконавця її доручень. Жорстким, директивним чином встановлювалося, що слід, а чого не можна говорити і робити вчителю. Завдання полягає в тому, писав В. І. Ленін, щоб поставити “стихійний потік культури під партійний контроль”. Вже у грудні 1920 р ЦК РКП приймає постанову “Про Пролеткульті”, в якому узаконює диктат партії в питаннях культури. У лютого 1922 ЦК виносить резолюцію “Про боротьбу з дрібнобуржуазної ідеологією в галузі літературно-видавничої діяльності”. Цькування будь-яких проявів творчості в літературі та мистецтві стає знаряддям радянської влади протягом всієї її історії. У 1925 році на зустрічі з інтелігенцією М. Бухарін обіцяє: “Так, ми будемо штампувати інтелігентів, будемо виробляти їх, як на фабриці”. Подібні ж ідеї висловлював А. К. Гаст (1882-1941), який розробляв “індустріальну педагогіку” для підготовки “машинізованого покоління”, здатного працювати з технікою, “зараженого бісом винахідництва”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)