Ставлення до освіти в античності

Соціокультурні зміни, що виводять Грецію з архаїчного стану, проявилися і в освіті. Вже в VI-V ст. в. до н. е., з формуванням міст-полісів, воно приймає систематичний характер. Освіта набуває державного значення, і держава бере на себе освіту і виховання вільних громадян. Освіченість вважалася вже настільки необхідним і невід’ємним гідністю громадянина, що найбільш зневажливим відкликанням про людину було: “Він не вміє ні читати, ні плавати”. Серйозне покарання вважалося позбавлення можливості освіти. Так, наприклад, надійшли, за відомостями Плутарха, переможці з м Мілета, заборонивши дітям переможених вчитися грамоті і музиці. За свідченням того ж історика, міста-поліси не переривали навчання навіть у воєнну пору. Коли вмирав філософ Анаксагор (500-428 до н. Е.) І городяни запитали, чим вшанувати його пам’ять, він запропонував, щоб у день його смерті не проводилися заняття в школі. Настільки ж характерно, що в період Олімпіад припинялися всі військові дії. Олімпійські ігри давнину були не просто змаганням (як, в деякому роді, і військові битви), а своєрідним форумом вільних громадян, оглядом результатів гармонійного виховання, володіння різними мистецтвами, фізичного і морального досконалості. Одним з переможців Олімпійських ігор (в кулачному бою) був математик, філософ і педагог Піфагор (580-500). Їм було сказано: “У здоровому тілі – здоровий дух”.
Піфагор з о. Самос був засновником школи акусматікі, де особливе значення приділялося заняттям музикою, математикою, філософією. Засновниками шкіл були інші найбільші “любителі мудрості” (так перекладається слово “філософ”, введене Піфагором ж) – Зенон з Елеі, Сократ, Платон, Арістотель. При всіх відмінностях цих шкіл, їх принципів і конкретних педагогічних прийомів, вони розвивали і реалізовували на практиці концепцію виховання гармонійно розвиненої особистості – фізично, розумово, художньо, морально досконалої, словом, в сукупності чеснот – ідеалу пайдейи. Так чи інакше, основу античного освіти становили “сім вільних мистецтв” – арифметика, геометрія (з елементами географії), астрономія, музика, а також граматика, риторика, діалектика. У Римську епоху перші чотири об’єднувалися назвою “квадрівіум” (від quattro – чотири), а наступні три становили “тривіум”. Вони вважалися абсолютно обов’язковим фундаментом освіти, викладаючи вже в тривіальних школах. (Поняттям “тривіальний” ми називаємо тепер очевидну думку, доказ, азбучні, прописні істини).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ставлення до освіти в античності