Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Питання лікування депресивних і тривожно-фобічні розладів в рамках постстрессових розладів широко висвітлені в численній літературі. Окремий інтерес представляють сучасні підходи до терапії ПТСР. В рамках фармакотерапевтического лікування найбільш перспективними засобами лікування постстрессових розладів є селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). У клінічній практиці СИОЗС набули широкої популярності, оскільки поєднують високу ефективність при цілому ряді психічних розладів з хорошою переносимістю і безпекою. В даний час найбільш широко поширені п’ять препаратів, які стосуються СИОЗС: флуоксетин, сертралін, пароксетин, флувоксамін, есциталопрам. СИОЗС переважніше трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази і бензодіазепінів, оскільки у них менше побічних ефектів, вони практично не викликають лікарської залежності, не створюють серйозної небезпеки при передозуванні (Coplan [et al.], 1995).
СИОЗС ефективні за рахунок гальмування зворотного захоплення серотоніну в пресинаптическом закінчення і в лікуванні депресивних і дистимических розладів, які часто переважають в клінічній структурі постстрессових розладів. В основі терапевтичної дії СИОЗС лежить блокада зворотного захоплення серотоніну. Припускають, що при тривалому прийомі препарату посилюється вплив серотонінергічних нейронів ядер шва на префронтальну кору і лимбические структури (Coplan [et al.], 1995).
Основна перевага СИОЗС над іншими препаратами полягає в більш сприятливому профілі побічних ефектів (Preskorn, 1996). Особливо важливо, що СИОЗС надають мінімальний вплив на серцево-судинну систему. На противагу цьому трициклічні антидепресанти можуть викликати порушення серцевої провідності і падіння артеріального тиску. До найбільш частих побічних ефектів СИОЗС відносяться дратівливість і тривога, які можуть порушувати сон (особливо якщо лікування починають з високих доз), а також головний біль. Нерідко спостерігаються і шлунково-кишкові порушення: нудота, запор, пронос, анорексія. Один з найбільш неприємних аспектів застосування СИОЗС полягає в тому, що вони часто викликають сексуальну дисфункцію у пацієнтів обох статей, зокрема – зниження лібідо і аноргазмию. До більш рідкісним побічних ефектів належать: затримка сечі, пітливість, порушення зору, акатизія, запаморочення, підвищена стомлюваність, рухові порушення.
Абсолютних протипоказань до застосування СИОЗС практично немає. Проте їх слід з обережністю комбінувати з іншими препаратами. СИОЗС гальмують активність різних ізоферментів цитохрому Р450 – сімейства печінкових ферментів, що здійснюють метаболізм багатьох лікарських препаратів. У результаті концентрація в крові деяких препаратів, якщо їх призначають разом з СИОЗС, може досягати токсичного рівня. Наприклад, це відбувається при комбінації трициклічнихантидепресантів з флуоксетином або сертраліном, теофіліну або галоперидолу – з флувоксаміном, фенітоїну – з флуоксетином (Nemeroff [et al.], 1996; Preskorn, 1996). Проте СИОЗС можна комбінувати з трициклічними антидепресантами, але за умови ретельного контролю за концентрацією трициклічного препарату в крові.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)