Свідоме і несвідоме. Проблема несвідомого і свідомого
Суть несвідомого і свідомого
Свідоме і несвідоме являють собою дві сторони єдиної сукупності людської психіки. Ці психоаналітичні поняття відносяться до галузі вивчення загальної психології. Зазвичай свідоме протиставляється несвідомого, однак з точки зору психоаналітичних досліджень ці поняття розглядаються як єдине ціле, але на різних рівнях.
Свідоме (або свідомість) являє собою одну з форм відображення об’єктивної дійсності на людській психіці. З точки зору культурно-історичного підходу до проблеми несвідомого і свідомого, останнє характеризується наявністю проміжної ланки між свідомістю і сприйняттям об’єктивної реальності. Цим проміжною ланкою є елементи історико-суспільної практики, які дозволяють будувати об’єктивну картину навколишнього світу.
Несвідоме (або підсвідомість, неусвідомлюване) позначає психічні процеси, які не знаходять відображення у свідомості людини і не управляються ім. Характерною особливістю несвідомого є відсутність суб’єктивного контролю: цим терміном можна позначити все, що не є для людини об’єктом свідомості.
У теорії свідомого і несвідомого існує кілька видів прояви несвідомого:
- Несвідома мотивація (тобто спонукання до дії), істинний сенс якої не усвідомлюється через її неприйнятність з соціальної точки зору або протиріччя з іншими мотивами; Поведінкові стереотипи і атавізми, відпрацьовані до такої міри автоматизму, що їх усвідомлення в звичній ситуації надмірно; Підпорогове сприйняття, яке не піддається усвідомленню, оскільки містить великий обсяг інформації; Надсознательние процеси, якими є інтуїція, натхнення, творче осяяння і т. п.
Теорія несвідомого по Фрейду
Знаменитий австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд свідоме і несвідоме описав за результатами своїх експериментів. Аналітика людської поведінки показала, що велика кількість дій, в яких людина не віддає собі звіту, як правило, носять неусвідомлений характер і не можуть бути пояснені з точки зору свідомості. Було встановлено, що різного роду мотивації проявляються в невротичних симптомах, сновидіннях і творчість. Як лікар, який займався в тому числі і неврології, Фрейд зіткнувся з особливим впливом неусвідомлюваних переживань і мотивів на життя людей. Він встановив, що ці процеси можуть не тільки значною мірою обтяжувати життя піддослідних, а й викликати нервово-психічні захворювання. Результати експериментів направили Фрейда на пошук кошти, яке могло б позбавити людину від конфліктів між свідомим і несвідомим. Саме пошук компромісу між тим, що диктує свідомість і потаєними, несвідомими спонуканнями привів до появи методу психоаналізу.
Теорія несвідомого за Юнгом
Проблема несвідомого і свідомого розбурхувала уми багатьох психологів. За результатами досліджень швейцарського психіатра Карла Густава Юнга, основоположника глибинної аналітичної психології, було дано опис “колективного несвідомого”. Юнг вважав, що має місце бути не тільки несвідоме окремої особистості, але й расове, родове, національне, родинне, тобто колективне несвідоме. Воно являє собою сукупність інформації психічного світу певної спільноти людей, в той час як індивідуальне несвідоме відображає лише інформацію психічного світу конкретної особистості.
Аналітична психологія Юнга визначила несвідоме у вигляді усталених стереотипів, поведінкових моделей, які вимагають актуалізації, але насправді є вродженими.
Несвідоме в трактуванні Юнга було підрозділене на наступні процеси і стани психіки:
- Латентні (приховані); Тимчасово неусвідомлювані; Витіснення за межі свідомості (тобто пригнічені).
Теорія несвідомого по Лакану
Крім Карла Юнга і Зигмунда Фрейда свідомим і несвідомим займався інший дослідник, французький філософ і психоаналітик Жак Марі Еміль Лакан. Він сформулював гіпотезу про те, що структура несвідомого схожа на мовну. З цієї точки зору психоаналіз можна розглядати як роботу з промовою пацієнта. Знаменита психоаналітична техніка, розроблена Лаканом, була названа “клінікою означає”. В її основі лежить робота зі словом, необхідність і можливість перекладу, так званої перезапису всередині психіки. Всі ці дії можуть використовуватися в терапії, пов’язаної зі складними розладами психічної діяльності. Однак не всі автори, які вивчають проблему несвідомого і свідомого, згодні з теорією Лакана, що несвідоме є мова, а психоаналіз – мовна гра між психоаналітиком і пацієнтом. Несвідоме схоже на мову, воно функціонує за схожим алгоритмом, але при цьому на нього не поширюються закони лінгвістики.
Сучасні дослідження несвідомого
Сформульоване Зигмундом Фрейдом свідоме і несвідоме покладено в основу сучасних досліджень. Психофізіологічні докази отримують при аналізі сну, гіпнотичного трансу, проявів автоматизму у спортивній та трудової діяльності. Розробляються теорії про можливе застосування кібернетичних способів моделювання несвідомого.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)