Філософські аспекти навчань психоаналізу і неофрейдизму
Засновником психоаналізу є австрійський вчений – психіатр Зигмунд Фрейд (1856-1939). Спираючись на свій досвід лікування та діагностики людський психіки, він розробив юнцепцію несвідомих психічних процесів і метизації, перенісши їх на соціальні явища.
Фрейд представляє психіку людини складається з протистоять один одному сфер – свідомого і несвідомого, які розділені особливої психічної інстанцією – передсвідомим. Згідно з Фрейдом, всі душевні троцесси несвідомі. Несвідоме – особлива психологічна реальність, яка притаманна кожній людині, існує поруч із свідомістю і значною мірою контролює його.
Фрейд створив модель особистості, яка співвідносилася з відповідними системами психіки, топографічної та динамічної. При динамічній схемі психіка представляється як сукупність трьох шарів: “Воно” (несвідоме), “Я” (свідомість людини), “Над-Я” (що впливає на особистість зовнішня реальність). Після сформування “Над-Я” в результаті інтерпретації соціальних норм, заборон і заохочень весь психічний апарат починає діяти як ціле.
Згідно з Фрейдом, головними чинниками, які керують психікою людини, є задоволення і витіснення, коли психіка відторгає неприйнятне.
Фрейд намагається з’ясувати походження онергіі несвідомого. Відповідаючи на це питання, він в 1920 р. висуває першу психоаналітичну систему, згідно з якою в основі несвідомого лежить сексуальний інстинкт – “лібідо”. Ця теорія була піддана критиці, після чого Фрейд розробив другу психологічну схему, в якій енергією несвідомого управляють “Ерос” – інстинкт життя, і “Тіатос” – інстинкт смерті.
Поведінка людини визначається інстинктом родового самозбереження. Всі інші прагнення – слідства незадоволеності і перемикання сексуальної енергії на інші обласгі. Фрейд, дотримуючись традицій соціології та антропології, здійснив біологізацію людини, звівши соціальні та психічні явища до елементарних фізіологічним і біологічним процесам.
Одна з найважливіших проблем психоаналізу – “едипів комплекс”, несвідоме потяг до батькові. Переживання цього комплексу визначає напрям формування особистості людини та її поведінку в подальшому житті.
Розширюючи сферу використання психоаналізу, Фрейд застосував його до проблем міжособистісних відносин, до психології мас, до інстинктів культури, які інтерпретував у дусі психологізму. Головна проблема, яку намагався вирішити Фрейд – проблема конфлікту людини і суспільства.
За Фрейдом, кожна людина прагне до задоволення своїх інстинктів і потягів, а суспільство придушує ці устремління, що викликає вороже ставлення людини до культури суспільства.
Принципи та методи психоаналізу Фрейд використовує для аналізу релігії і релігійності. Він звертає увагу на такі функції релігії, як ілюзорна захист людини від проявів природи і захист від несправедливостей культури. Фрейд заперечуючи цінність релігії запропонував перехід від релігійної віри до атеїзму.
На основі вчення Фрейда виникло філософське протягом неофрейдизма, яке розробили його продовжувачі А. Адлер, В. Рейх, Юнг, Е. Фромм.
Е. Фромм піддав критиці ортодоксальний фрейдизм і побудував своє вчення на поняттях соціального характеру, в якому висловлюється сукупність фундаментальних потреб людини; потреби, схожі з потребами тварин, і потреби людини. Він поставив проблему людського існування і виявив основні його суперечності: патріархат і матріархат, влада і підпорядкування, приватне і історичне буття і т. д. Мета його філософії – допомогти людині вирішити ці проблеми, а головний спосіб вирішення – культивування загальної любові. Сенс життя Фромм бачив в активному прояві лічсті у всіх сферах життя. Основним мотивом поведінки людини, на його думку, є пристрасті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)