Несвідоме і свідоме в людині
Проблема несвідомого і свідомого в людині є ніби продовженням і конкретизацією питання про співвідношення біологічного і соціального. В історії філософії і науки довгий час людина, мотиви його поведінки, само його буття трактувалися як прояв свідомого життя, т. Е. З позицій антропологічного раціоналізму. Однак з розвитком науки і філософії дослідники починаючи з Нового часу все більше уваги приділяють проблемі несвідомого, справедливо стверджуючи, що психіка людини не вичерпується свідомістю, що існує ще і величезний пласт несвідомого, що грає важливу роль в житті людини. Г. Лейбніц, І. Кант, С. К’єркегор, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше почали досліджувати психічні процеси, не усвідомлюють людиною, з’ясовувати їх роль і значення.
Безсумнівно, чільну роль в розробці проблеми несвідомого, його співвідношення з свідомістю зіграв австрійський лікар, психіатр і психолог З. Фрейд, який відкрив цілий напрям у науці – психоаналіз. З. Фрейда показав, що несвідоме є найважливіший фактор людського виміру та існування. З точки зору психоаналізу Фрейда, психіка людини включає в себе три пласта. Нижній пласт, найпотужніший – воно знаходиться за межами свідомості. У “воно” зосереджені всілякі біологічні потяги і пристрасті, головним чином сексуальні, а також витіснення зі свідомості ідеї, образи. Другий шар психіки людини – шар свідомого – “я” (ego) людини. І третій, верхній пласт – це “над-я” (super-ego) – це сфера повинності, ідеали і норми суспільства.
Особистість, вважав З. Фрейда, розривається в суперечностях між неусвідомленими потягами і спонуканнями “воно” і морально-культурної цензурою “над-я”. І Фрейд вважає, що людська свідомість “я” поступається під потужним тиском “воно”, яке цілком підпорядковане прагненню до задоволень і насолод. І, т. О. Разу, думки, почуття, вчинки людини управляються, стимулюються сексуальним потягом і сексуальною енергією (лібідо). Більше того, серед несвідомих потягів З. Фрейда виділяє і вроджену схильність до руйнування і агресії – “інстинкт смерті”, який протистоїть “інстинкту життя”. Ерос (бог кохання) і Танатос (уособлення смерті) – це дві могутні сили, що визначають поведінку людини. З. Фрейда вважає, що суперечності між біологічними потягами й соціальними нормами, несвідомим і свідомим в людині зрештою вирішуються на користь біологічного, несвідомого. І людина, з точки зору З. Фрейдаа, – це насамперед еротичне істота, кероване несвідомими інстинктами.
Швейцарський психолог К. Юнг висловив свою незгоду з цією думкою З. Фрейдаа. К. Юнг досліджував несвідоме і більш глибоко диференціював фрейдівське “воно”, в якому виділив:
1) особистісне несвідоме як відображення в психіці індивідуального досвіду людини;
2) більш глибокий шар – “колективне несвідоме” як відображення досвіду попередніх поколінь. Зміст колективного несвідомого становить архетипи – початкові, вроджені психічні структури, образи (мотиви), що лежать в основі загальнолюдської символіки сновидінь, міфів, казок, символіки художньої творчості. За К. Юнгом, сутнісне ядро особистості – єдність індивідуального і колективного несвідомого при визначальний вплив останнього, т. Е. Людина – істота архетипне.
Надалі проблеми психоаналізу розробляли А. Адлер, В. Райх, К. Хорні. Найбільш видатним представником неофрейдизму був Еріх Фромм. Він критикував теорію З. Фрейда за біологізацію несвідомого і протиставлення, антагонізм сутності людини і культури. Е. Фромм відкинув і соціологізаторства в розумінні людини. Важливим чинником розвитку людини Е. Фромм назвав “екзистенціальну дихотомію” – протиріччя між біологічної та соціальної сторонами людини. Він вважав, що людина – істота “незавершене і неповне”, т. К. В силу своєї смертності не може до кінця розвинути соціальні якості, здатні компенсувати його біологічну непристосованість. Е. Фромм вніс нові моменти в наукове розуміння проблеми співвідношення свідомого і несвідомого. Е. Фромм показав, що нова епоха – епоха ринкових відносин – породжує людини нового типу, якого він назвав людиною з “ринковим характером”. “Людина, що володіє ринковим характером, – писав Е. Фромм, – сприймає все як товар – не тільки речі, але й саму особистість, включаючи її фізичну енергію, навички, знання, думки, почуття, навіть посмішки, і його головна мета – в будь-якій ситуації зробити вигідну угоду “[23].
Щоб змінити людину, його характер і поведінку, необхідно змінити саме суспільство, вважає Е. Фромм, щоб основним принципом товариства було “бути”, а не “мати”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)