Проблема несвідомого
В даний час наукові суперечки навколо понять “свідомого” і “несвідомого” щодо стабілізувалися і більше віднесені до проблем психіки людини.
У той же час досить очевидно, що не все у сфері людської психіки носить свідомий характер. Поняття психічного ширше поняття свідомості:
– психіка є й у тварин, але у них відсутня свідомість;
– психічне життя властива і тільки з’явився на світ дитині, але у нього ще немає свідомості;
– під час сну людина може бачити сни, які є проявом психіки (його емоційних переживань), а не свідомості;
– в спати у людини також наявні несвідоме поведінку, автоматичні дії: пішохід на вулиці, думаючи про своє, вільно лавірує в потоці людей і транспорту.
Отже життя вимагає від людини не тільки усвідомлених формальних вчинків, але і автоматичних дій, які звільняють його від постійного напруження свідомості там, де в цьому немає прямої необхідності.
Несвідомі форми поведінки засновані на прихованому обліку раніше отриманої інформації про властивості і відносини речей, коли людина діє ніби машинально, за звичкою. Діапазон несвідомого досить широкий – це відчуття, сприйняття, уявлення, коли вони протікають поза фокусом свідомості; а також інстинкти, рефлекси, навички, установки, інтуїція.
Ми відчуваємо все, що впливає на нас, але далеко не всі відчуття виявляються фактом нашої свідомості. Безліч з них залишається на периферії свідомості або навіть за його межами.
Існують два види неусвідомлених дій:
1) ніколи не усвідомлювали (тобто заздалегідь не формувався задум їх здійснення; наприклад, обхід калюжі, що попалася на шляху);
2) раніше усвідомлювані дії (тобто ставилася мета; зокрема, робота на дачній ділянці – прополка грядок, поливання їх, а інструмент для цих цілей людина бере і застосовує механічно).
Виходячи з цих двох видів, багато наших дій, перебуваючи в процесі формування під контролем свідомості, автоматизуються і потім відбуваються практично як усвідомлені. Сама свідома діяльність людини можлива лише за умови, що максимальне число елементів цієї діяльності здійснюється саме автоматично. Наприклад, студент готується до семінарського заняття, контрольної роботи або іспиту. Він бере підручники в бібліотеці, працює з літературою в читальному залі, у нього є конспекти, ручки, маркери, які він використовує в роботі, проте використовує автоматично (ніби несвідомо) на умовно-рефлексорно рівні, коли свідомість закріпило ці дії як необхідні для цього процесу. Свідоме в цьому процесі – сама підготовка студента, так як вона цільова.
У міру розвитку дитини відбувається поступова автоматизація багатьох функцій. І свідомість звільняється від якихось “турбот” про них. Коли ж неусвідомлене або вже автоматизоване насильно вторгається у свідомість, то воно бореться з ним. Коли ж впоратися з неусвідомленим неможливо, то з’являються різного роду психічні розлади – маячні ідеї, непереборний страх, стан тривоги (шизофренія, параноя). Звичка як щось несвідоме поширюється на всі види діяльності, в тому числі і на мислення за принципом: мені не хотілося думати, але думалося само собою.
Саме за рахунок непідвладних свідомості психічних явищ загальне поле психіки виявляється ширше свідомості як такого. Людська діяльність свідома лише щодо тих результатів, які спочатку існують в задумі при досягненні мети.
Однак підкреслимо, що несвідоме не є чільним в людській діяльності, воно супутнє їй, викликане свідомої і повторюваною діяльністю. Свідомість в більшості випадків може взяти під контроль звичні дії і прискорити їх, або уповільнити або навіть зупинити. Людина – це, насамперед, свідомий суб’єкт. Тому не тільки його мислення, а й емоції пронизані свідомістю.
Існує декілька концепцій несвідомого. Одна з них, викладена вище, належить нижегородському філософу Л. Зеленовій (1933); інша, досить поширена, розроблена австрійським невропатологом та психіатром 3. Фрейдом (1856-1939 рр.).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)