Система мови і несвідоме
На перший погляд, цей зв’язок здається парадоксальною: мова, за визначенням, покликаний раціоналізувати все, що лежить поза полем свідомості. “Лише слова звертають поточний почуття в думку” (А. Платонов. Чевенгур).
Питання про зв’язок мови з несвідомим обговорював Р. О. Якобсон. У статті “До мовознавчої проблематики свідомості і несвідомого” [Якобсон 1978] він нагадав, що питання про несвідоме був сформульований А. І. Бодуен де Куртене і Н. В. Крушевський, і послався на слова Бодуена: “… Необхідно мати на увазі силу несвідомого узагальнення, дією якої народ підводить всі явища душевного життя під відомі загальні категорії “та Крушевського:” Мова являє щось, що стоїть в природі зовсім окремо “в силу співучасті” несвідомо-психічних явищ “[Якобсон 1978: 157-159]. Висновок Якобсона був однозначним: “… У нашому мовному побуті найглибші основи словесної структури залишаються неприступні мовною свідомості; внутрішні співвідношення всієї системи категорій – як фонологічних, так і граматичних – безперечно діють, але діють поза розумового усвідомлення та осмислення з боку учасників мовного спілкування… “[Якобсон 1978: 165].
Сучасний дослідник Г. І. Берестнев, виходячи з “трансцендентальності” людського мислення, вважає, що людина живе в двох змістовних світах. Перший – це світ мовної реальності, світ всієї навколишнього людини культури. У цьому світі мова і культура володіють людиною, визначаючи собою сферу його змістовного буття. Мова постає як основна символічна система, за допомогою якої людина об’єктивує власну думку про світі.
Другий світ, в якому живе людина, – якась змістовна позамежне, про яку відомо тільки те, що вона є. У російськомовній традиції це називалося несказанно. Це невизначений у своїх кордонах простір доконцептуальних змістів, яке не може бути описано засобами природної мови, але яке активно проявляється в повсякденному житті людини. “Невимовне – це таємничий безмежний океан латентного змісту, в якому знаходиться острівець освоєної людською свідомістю мовної дійсності; область свідомості – це “епізод” в змістовному просторі людського несвідомого; початку людської свідомості лежать за його межами “[Берестнев 2008: 62].
Між світами немає непереборної перешкоди. На думку автора статті, способом свідомого освоєння смислів, по суті знаходяться за межами свідомості, є символ. Символ – це звістка з невимовного, і за допомогою символів Невимовне саме говорить з людиною. “… І в мистецтві, і в культурології, і в історії релігій символ ще раз і на новій основі був осмислений як особливий знак трансцендентних змістів, недоступних іншим способам вираження. Звернення людини до символів необхідно з пізнавальної точки зору і становить його “когнітивний інстинкт”. У символах людську свідомість знаходить ту єдину можливу опору, яка дозволяє йому інтелектуально освоїти власний глибинний змістовний потенціал “[Берестнев 2008: 41].
Завдяки символіці трансцендентні змісту, що знаходяться за межами мови і мовного мислення і в силу цього не підвладні людському свідомості, можуть постати в музиці і поезії, в ідеях релігії та філософії, в сюжетах міфології і ритуальних діях, у формах мистецтва будь-якого часу, в архітектурних формах. У них пізнавальні витоки життя, обов’язку, мужності, щастя і долі. За Вітгенштейна, трансцендентні етика і естетика, математика і логіка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)