Проблеми української мови та використання суржика на Україні

Коли Україна придбала незалежність, гостро стало питання державної мови. Давайте вийдемо на вулицю і запитаємо у людей: “Яка сучасна українська мова?”, або: “Що таке літературна українська мова?” – почуємо безліч різноманітних відповідей, по яких можна судити про людей. Після кількох речень відповіді можна вирішити: чи цікавиться ця людина мовою, чи вивчає вона її?! Якщо людина каже, що мова не потребує “лікування”, то сміливо можна говорити, що ця людина не знає і не вивчає мову. Розумна, ділова людина, якій не байдужі проблеми рідної мови, таке не відповість, тому що вона відчуває “нечистоплотність” мови на собі. Але ж стійте!!! Давайте повернемось в минуле, зазирнемо в історію і вирішимо, що сприяло появленню іншомовних слів?

Українська мова впродовж багатьох століть була поставлена в такі умови, що можна тільки дивуватися, як вона вижила й зберіглася взагалі. Накладене ще в другій половині XYII ст. табу великим тягарем лежало на ній майже до кінця XX ст. Зрозуміло, що кількасотрічне приниження української мови і водночас насаджування іншої, тобто російської, не могло не позначитися на усному та писемному мовленні її носіїв. Отож, у таких умовах українська мова навіть там, де вона активно функціонувала, зазнала такого негативного впливу російської, що перетворилася на суржик, “язичіє”, на мішанину українських та російських слів, кальок, а частіше всього – мовних покручів, які витворилися на базі цих двох великих мов, тобто російських слів, вимовлених на український лад, або оформлених по-російськи.

Таких прикладів можна привести безліч, однак особливо тривожить те, що частина носіїв української мови часто вживає російські слова з підкресленою бравадою, хизуючись при цьому своїми “глибокими” знаннями російської мови. Інша категорія україномовців – це люди, що не володіють українською літературною мовою і вживають російські слова, вважаючи при цьому, що це і є літературні форми. Є ще й така категорія українців, що добре володіє літературною мовою, але часто лінується, не хоче напружити пам’ять і віднайти правильний український відповідник до російського слова. І як наслідок – українсько-російський покруч.

Звичайно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу – закономірний процес; значна частина слів з однієї мови засвоюється, підпорядковується нормам і стає повноправною лексикою іншої мови. Вважається, що близько десяти відсотків слів нашої мови є іншомовними запозиченнями. Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову, перетворює її на мішанину власних слів, які не мають права громадянства в літературній національній мові і побутують лише в деяких специфічних соціальних різновидах.

Таких слів, що ввійшли до нашої мови непроханими гостями, є багато. Ми настільки звиклися з ними, що часто й не помічаємо, як вони зриваються з уст. Правда, людина, яка стежить за своїм мовленням, за його культурою і чистотою, вчиває русизмів менше, рідко хто не вживає зовсім, але більшість мовців, на жаль, не задумуються над своїм мовленням, не прислухаються до себе, внаслідок чого й виходить макаронічна мова.

Також слід зауважити, що під впливом російскої мови ігноруються лексичні, фонетичні, граматичні, акцентувальні форми, наприклад, говорять: ад, бутилка, брезгувати, карніз, блєф, магазін, бабушка, замітити, гардеробщиця, новий. український…. Ігнорується кличний відмінок: Ваня, Вася, Міша, Свєта… Відбувається проросійська вимова цілого ряду звуків і звукосполучень, це:

– оглушення дзвінких приголосних звуків у кінці слів та в кінці складів;

– м’яка вимова звука? ч? ;

– оглушення вимови дзвінкого фарингального звука? г? .

Звичайно, це не всі признаки впливу російської мови, цей ряд можна продовжувати ще дуже довго. Це найяскравіші, зримі фактори, що негативно впливають на чистоту української мови, але при детальному дослідженні можна виявити й інші, які заховані глибше, але шкоди українській мові приносять не менше.

Будемо сподіватися, що наші спостереження над шляхами і засобами приникнення в нашу мову русизмів, над формами неблаготворного впливу російського мовлення на українське стануть у пригоді усім, хто не байдужий до своєї рідної мови, хто дбає про красу і силу рідного українського слова.

Суржик / під ред. О. Сербянської.- Львів, 1994.- 235 с.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Проблеми української мови та використання суржика на Україні