Сприяння мобільності
За четвертою мети – сприяння мобільності як студентів, так і викладачів, дослідників, адміністративного персоналу вузів – істотних змін не відбулося. Як і раніше, вона визнається фундаментом для встановлення загальноєвропейського простору вищої освіти. Але саме по цьому пункту можна відзначити основна відмінність спонукальних стимулів участі в Болонському процесі основної частини європейських країн і Росії. Просторова мобільність, яка мається на увазі тут, виникає з формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в економічно єдиної, або майже єдиній Європі. Саме цей ринок праці може і повинен бути найбільш мобільним порівняно ринком “синіх комірців” (природне виняток становлять будівельники та сезонні працівники). Росія не є частиною цього єдиного економічного простору і навряд чи коли-небудь нею стане. Вона сама являє собою природну основу для економічної інтеграції ряду незалежних держав, частина з яких не входить у географічні кордони Європи.
Крім того, особливості географічного і, головне, сучасного соціального та економічного стану Росії такі, що в ній немає і ще довго не буде об’єктивних умов для існування єдиного ринку праці. Навіть при тому, що ціни на енергоносії в нашій країні значно нижчий, ніж у країнах – членах СОТ, тарифи на пасажирські перевезення вже помітно позначаються на просторової мобільності населення, особливо залученого в освіту. Ще більшою мірою це відноситься до цін на житло, включаючи його оренду.
Соціальне відставання Росії (як наслідок прискореної індустріалізації, мала вельми виборчий характер) виражається в сильній диференціації умов і способу життя в столиці (та інших великих містах) і за її межами, у стійкій тенденції до міграції населення в Центр і на Південь (туди, де можна більше заробити і дешевше прожити). У цих умовах додаткове підвищення мобільності і так найбільш рухомої частини населення (молодь студентського віку) може самим пагубним чином відбитися на довгостроковій перспективі Росії навіть в демографічному відношенні.
Нам в цих умовах було б доцільніше розвивати так звану “віртуальну мобільність”, тобто мобільність, пов’язану з органічним включенням в освітній процес, у тому числі і у вищій школі, сучасних інформаційних технологій. З їх допомогою можна було б мінімізувати час відриву учнів від “рідної домівки”, максимально наблизити саме навчання до того, що дійсно потрібно на конкретному регіональному ринку праці.
Крім того, недолік просторової мобільності в наших умовах може і повинен компенсуватися підвищеною професійною мобільністю людей з вищою освітою. Висока здатність до навчання – одне з їхніх конкурентних переваг в нашій країні. Це добре розуміють і самі молоді люди (і їхні батьки), що пред’являють підвищений попит саме на вищу освіту, і роботодавці, часто запитують у здобувачів роботи наявність вищої освіти без уточнення його професійної спрямованості (дані статистики також говорять про те, що частка людей з вищою освітою відносно невелика серед шукають роботу, тому що вони швидше її знаходять).
Регіоналізація ринку праці вищої кваліфікації в Росії пов’язана не тільки з відносним зростанням вартості переміщень і нерухомості, але і зі зникненням примусового переміщення випускників вузів шляхом їх планового розподілу. Звідси випливають три завдання вищої освіти, специфічні саме для Росії на сучасному етапі і не укладаються в “Болонський формат”:
– фундаментальність і комплексність освіти, особливо на перших роках навчання, закладають основу для професійної мобільності навчається на все життя;
– підвищена роль регіональних ВНЗ у формуванні соціального та культурного середовища, привабливою для реалізації життєвих прагнень усіх жителів регіону;
– переклад центру активності провідних столичних вузів з пошуку в регіонах сильних абітурієнтів на сприяння професійному зростанню професорсько-викладацького складу вузів по всій країні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)