Державне регулювання ринку праці

Як вже говорилося, ринок праці – дуже складна система. При цьому він має величезну важливістю, як в плані економіки, так і в соціально-політичному плані. Тому не дивно, що держава бере участь у регулюванні ринку праці.

Головні цілі державного регулювання ринку праці:

1. Забезпечення повної зайнятості – тобто відсутність циклічного безробіття, при збереженні природного рівня безробіття;

2. Створення гнучкого ринку праці – тобто такого ринку праці, який може оперативно реагувати на зміни економічної ситуації і гнучко пристосовуватися до них, при цьому залишаючись стабільним і керованим. Гнучкий ринок праці – це місце, де будь-який бажаючий працювати може знайти собі робоче місце відповідно до його потреб та можливостей.

Основні напрямки державного регулювання ринку праці:

    Збільшення числа робочих місць і зростання зайнятості в державному секторі; Підготовка і перепідготовка робочої сили; Сприяння найму робочої сили (наприклад, біржі праці); Соціальне страхування безробіття (з держбюджету виділяються кошти на допомогу з безробіття).

Держава може впливати на ринок праці в двох формах;

    Активна державна політика на ринку праці (створення нових робочих місць, програми перепідготовки працівників); Пасивна державна політика на ринку праці (підтримка безробітних – виплати допомоги з безробіття).

Звичайно, пасивна підтримка безробітних важлива, але вона не мотивує працівника до пошуку роботи. Тому в перспективі активна політика переважніше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Державне регулювання ринку праці