Радянська освіта в 30-х роках
Серйозні зміни почалися в 30-і роки. До часу XVI з’їзду Комуністичної партії грамотність населення СРСР зросла до 62,6%. Вона охопила навіть околиці колишньої імперії, які придбали, нарешті, писемність і книги на рідних мовах. Тим не менш, ліквідація безграмотності ще не могла вважатися завершеною. 14 серпня. 1930 Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) і Рада Народних Комісарів (Раднарком) СРСР прийняли постанову “Про загальне початковому навчанні” “Всеобуч” охоплював не тільки дітей шкільного віку, а й переростків, які не отримали з тих чи інших причин шкільної освіти. Стали втілюватися в життя “Програми єдиної трудової школи I ступеня” для міських та сільських шкіл і постанову про введення десятирічного навчання, прийняті в 1929 р Правда, і тут не обійшлося без “перегинів”. У результаті некритичного принесення в наші умови американського “методу проектів” шкільні класи замінялися ланками і бригадами. Групування предметів навколо комплекс-проектів обернулося “клочкообразностью” повідомляються учням знань. Знання про природу і суспільство належало засвоювати в процесі виконання таких “проектів”, як “боротьба за промфінплан”, “боротьба за колективізацію” і т. д. Подібні нововведення, однак, не прижилися і навіть були засуджені.
У 1931 р вийшла постанова ЦК про скасування педагогічних експериментів 20-х рр. Тепер це обернулося духом казарми. Були припинені всі дискусії про основи і метою освіти. Справа учня – не вникати в матеріал, а визубрівать його, щоб з точністю повторити на іспиті (“Щоб від зубів відскакувало”). Студенти навіть філософського факультету МДУ вже повоєнних років зобов’язані були, скажімо, на питання лектора “Як стоїть наша партія?” Відповідати “Як скеля” – в точності словами Сталіна. Новим експериментом стала практика опитування на іспитах одного навмання обраного студента, оцінка якого виставлялася всій групі. Переслідуючи мету підвищити відповідальність, всіх змусити займатися (зубрити!), Цей експеримент цілком відповідав духу радянської освіти, де не було місця обговоренню, діалогу, обміну думками – їх, думок, просто не повинно було існувати, натомість була “лінія партії”. Відома така жарт: “Якщо і коливався, то разом з лінією партії”.
Якщо в 20-х рр. відгородження від зовнішнього світу виражалося у прийнятті штучного “декретної” часу і висилці філософів, то в 30-і рр. надовго опускається “залізна завіса”, і тепер уже ніщо не перешкоджає демагогії типу: “Нехай ми живемо гірше за інших, зате у нас найкращий у світі суспільний лад”. З гордістю повідомлялося, що за певними показниками в 30-е (40-е, 50-е, 60-і рр.) Промисловість (сільське господарство) вийшла на рівень 1 914 (!) Року – завдяки кращому в світі строю. Міцно утвердилися стереотипи “пошуку ворога”, “ненависті до інтелігенції”, до всього “нерадянського”. Постановою 1932 був встановлений і єдиний стиль у мистецтві – “соціалістичний реалізм”, з найжорсткішою цькуванням, аж до таборів і розстрілів, усіх, хто від нього відмовлявся. Жертвами репресій стали М. Зощенко, М. Булгаков, О. Мандельштам (загинув на етапі). Цей список постійно поповнювався навіть у 60-70-і рр.
Характерна доля педології, розділу педагогіки, що розвивається в Росії вже з початку століття. Переживши короткочасний злет у 20-і рр., Вона була розгромлена Постановою ЦК 1936 “Про педологічні перекручення в системі Наркомпросів”. Подібної ж долі зазнали вже після війни кібернетика і генетика – як “буржуазні лженауки”. Мракобіс – академік Т. Лисенко заявляв: “Жінка дає нам організм, а ми з нього робимо радянської людини”. Він же стверджував, що соціалістичне виховання забезпечить підвищення врожайності рослин, виходу молока і м’яса. Домігшись таким чином високих позицій, він міг утримати їх тільки цькуванням справжніх вчених, аж до Вавілова.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)