Виховання і освіта в Московській державі

Відродження російської культури та державності пов’язано вже з Москвою. Перший етап розвитку Московської Русі пов’язаний з багатовіковою боротьбою за національну незалежність і російську державність. Татаро-монгольське іго, що тривало чверть тисячоліття, виявилося спустошливим не тільки в економічному і політичному, але й загальнокультурному плані, різко вдаривши і за освітою.
У розорених містах не було більше умов для розквітлої було книжкової культури, надовго припинилася діяльність освітніх установ. Культурна ізоляція Русі посилювалася її феодальною роздробленістю і князівськими міжусобицями. У цих умовах можливості для освіти збереглися тільки в монастирях. Крім усвідомлення своєї місії, високого обов’язку перед вітчизною, монастирі володіли рідкісної для тієї пори привілеєм, будучи звільненими від повинностей і виплати данини в орду. Якщо порівняти це положення з освітньою діяльністю європейських монастирів, то не можна не помітити, що в середньовічній, і навіть більш пізньої Європі така діяльність включала в себе і жорсткий нагляд над освітою, і зусилля, спрямовані на нерозповсюдження освіти в широких масах. Чи не такі були монастирі на Русі, буквально врятували її культуру, що дозволили пережити темні століття ярма.
Виховання на Русі споконвіку надавало величезне значення фігурі наставника. Саме такими, в найвищому сенсі, були Св. Сергій Радонезький і Стефан Пермський. Засновник і ігумен Троїце-Сергієва монастиря, Сергий (1321-1391) постає в описі літописця Єпіфанія Премудрого як “за всіх добрих людей молиться… вчителям учитель… Неложними і праведний, добрий пастир, непідкупний наставник”.
Найменше від монгольського ярма постраждали новгородські та псковські землі, де і були зроблені в XIV-XV ст. спроби відродження шкіл книжкового навчання. Дії, що проводяться в цьому напрямку єретиками – Стригольники, були, однак, присічені офіційною церквою. Так, досить небезпечною була визнана вийшла наприкінці ХV століття книга члена московського єретичного гуртка Федора Куріцин. У ній автор закликав до “самовладдя душі” і свободі розуму, бачачи шлях до них у грамоті, що відкидає догматичне заучування. Рішучі заходи церкви були викликані загрозою державі, небезпекою релігійного розколу. Давалися взнаки і те, що в педагогічній діяльності на Новгородщина і Псковщині зберігалися сліди вольності, допускалися індивідуальний підхід, відкритість. З цим також не могла миритися Москва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Виховання і освіта в Московській державі