Європейська освіта в 19 столітті

У XIX ст. завершилося формування класичної педагогіки Нового часу. Як результат Просвітництва “в її полі зору виявилися невичерпні можливості і індивідуальність людини. Була усвідомлена самоцінність, неповторність особистості. У педагогіці Заходу відбувалося примноження знань, почерпнутих з філософії та інших наук про людину. Особливо уважно вивчалися цілі, зміст і методи навчання та виховання, методологія педагогічної науки. Намітився поворот до психологічного обгрунтування навчально-виховного процесу. Зароджувалися нові теорії соціального виховання, співзвучні своєму часу “(Джуринський А. Н. Історія педагогіки. С. 226).
Разом з тим на педагогіку і самі концепції освіти виразний відбиток наклало усвідомлення краху загальної програми Просвітництва. XIX століття почався в обстановці соціальних потрясінь (європейські війни і революції, громадянська війна в США). Сплеск революційного руху припав на середину століття, а закінчувався він потужним революційним валом, що захлеснув всю Європу і Росію. Освіта розвивалося при наростаючому розвитку економіки, інтенсивному зростанні промисловості і неминучому в цих умовах загостренні класових протиріч, які не могли не торкнутися освіту як в концептуальному, так і організаційному плані.
Доречно розділити освіту XIX століття на два періоди – виділяючи їх не просто хронологічно, але і відповідно соціокультурним реаліям цього суперечливого століття. Початок століття знаменується сплеском романтизму. Він був притаманний політичній свідомості, філософії і навіть науці (як своєрідна реакція на механіцизм), а тим більше мистецтву. Романтика “бурі і натиску” охопила музику Л. ван Бетховена (1770-1827), Ф. Шопена (1810-1849), Р. Шумана (1810-1856), Ф. Мендельсона (1809-1847), літературу і живопис.
Втіленням нових надій поставав Наполеон. У нього повірили не тільки гвардійці, які залишилися під його прапорами навіть після скинення імператора, а й великі мислителі, представники літератури і мистецтва. Гегель побачив у Наполеона хід по землі “світового духу”. Бетховен присвятив було Наполеону свою “Героїчну симфонію”, але саме в той ранок дізнався про те, що його герой оголосив себе імператором і, в гніві на узурпатора, порвав свою посвяту.
Своєрідним романтичним сплеском було і рух декабристів, що мало для Росії дуже далекосяжні наслідки, що не зупинені їх стратою і засланням. З іншого боку, крах Наполеона і придушення декабристів послужили суворим уроком, що переконав в ілюзорності надій, що генії-одинаки або відважні, благородні, але “страшно далекі від народу” (Ленін про декабристів) ідеалісти можуть повести за собою маси жебраків, озлоблених і неосвічених людей.
Ритм історії задавався маховиком капіталістичного виробництва, і в цій ситуації більш реалістично виступали завдання і зміст освіти. Протягом XIX ст. відбулося становлення національних шкільних систем. До кінця сторіччя у всіх країнах Європи і в США були закладені законодавчі основи нової школи. Не стала винятком і Росія.
Педагогіка XIX ст. активно спиралася на наукові результати, маючи в своїй основі вже і досить сформувалася філософію освіти. Зауважимо, що в різних країнах на цій загальній базі вона набула досить специфічні риси. Так, США уникли вантажу традицій станового освіти. У Німеччині принципи освіти і шкільні реформи стимулювалися боротьбою за її об’єднання, в Англії освітня політика була компонентом майстерногоманеврування в загальнодержавної стратегії, у Франції проблеми освіти набули особливої ​​гостроти у зв’язку з високою соціальною активністю.
Класиком педагогіки XIX століття був Песталоцці, про який розповідалося в розділі VII – оскільки в не-меншій мірі він вінчає Просвітництво. По прокладеному їм шляхи ступила педагогіка XIX століття, придбавши класиків в особі Гербарта, Фребеля, Дістервега. Нові, хоча вельми неоднозначні віяння з’явилися в освіті XIX століття вже в другій його половині. Що стосується згаданих класиків, то їм притаманні не стільки яскраві нові ідеї, скільки ретельне, кваліфіковане, досить винахідливе додаток ідей Просвітництва та німецької класичної філософії. Вельми істотно, з позицій філософії освіти, що освіта першої половини XIX століття зберігало мета, що склалася в Освіті, – збереження і зміцнення існуючого державного ладу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Європейська освіта в 19 столітті