Політика “від минулого до майбутнього” і “від майбутнього до сьогодення”
Матеріали відповідного підрозділу, що мають у відомій літературі ([1], с. 35) перед наведеним назвою додаткові слова “Зміна ментальності”, використовуються з деякими скороченнями і доцільними доповненнями.
Ментальність (менталітет) – від латинського mentalis (розумовий) – обумовлена??вихованням і освітою сукупність розумових навичок і духовних установок, що визначають спосіб мислення, властивий окремій людині або суспільній групі.
На думку Генрі Мінцберга [6], істотна відмінність між стратегічним плануванням і стратегічним менеджментом насамперед характеризується наступними двома моментами, зумовленими традиційної, вже застарілої ментальністю:
По-перше, досі далеко не всі фахівці розуміють, що стратегічне планування не є страте – гіческім мисленням, в той час як успішні стратегії як основний результат стратегічного менеджменту – це завжди стратегічне бачення як результат стратегічного мислення, але ніяк не стратегічні плани. Принагідно зауважимо, що стратегічне бачення – це образ майбутнього стану організації, який за допомогою системи істотних характеристик дає професійне якісне уявлення про досяжному бізнес-успіху організації в конкретній довгостроковій перспективі;
По-друге, стратегічне планування в реальному бізнес-практиці, особливо на першому етапі свого розвитку, фактично завжди зводилося до стратегічного програмування, тобто до детального опрацювання стратегій, які вже були прийняті і вже здійснювалися, в той час як для досягнення майбутнього бізнес – успіху в першу чергу потрібна розробка змістовно різних стратегій і їх порівняльний аналіз як істотно різних альтернатив розвитку бізнесу.
Коли компанії зрозуміли різницю між стратегічним плануванням і стратегічним мисленням, вони прийшли до того, чим насправді повинен бути процес створення стратегії: спочатку треба вловити будь-яку “страте-гічность”, яку менеджер отримує за своїми інформаційними джерелами (включаючи знання, інтуїцію зі свого індивідуального досвіду і практики інших фахівців організації, точні дані маркетингових досліджень і т. д.), а потім синтезувати “спіймані” стратегічні моменти в цілісне бачення головного напрямку, за яким має розвиватися бізнес.
На відміну від аналогічного і суттєво формалізованого стратегічного планування, стратегічного менеджменту повинен відповідати новий менталітет, основу мислення в якому насамперед складають стратегічне мислення і синтез стратегічного бачення.
Найважливішу роль в стратегічному синтезі грають ерудиція і інтуїція, творчість і мистецтво. Процес стратегічного синтезу має виключно творчу природу і практично не піддається якій-небудь реально значимої формалізації.
Таким чином, з одного боку, стратегічне планування не може і не повинно підміняти собою стратегічне мислення, стратегічне бачення і відповідну систему стратегічного менеджменту. З іншого боку, з позиції правильного стратегічного мислення стратегічне планування є необхідним елементом процесу стратегічного менеджменту. Стратегічне планування – це важлива складова частина процесу розробки стратегій як окремих підсистем ділової діяльності організації (структурних підрозділів, функціональних служб, окремих бізнесів і т. д.), так і її корпоративної стратегії в цілому.
При цьому стратегічне планування як певний елемент більш загального процесу виконує свою строго задану роль, яка є похідною від місії, дерева цілей, стратегічних пріоритетів та інших ключових елементів стратегії, формованої в рамках стратегічного менеджменту.
У підсумку можна сформулювати ключовий принцип стратегічного мислення, що виражає ментальність тих, хто здатний успішно займатися стратегічним менеджментом: “Від майбутнього до сьогодення” (табл. 2.3).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)