Стратегічний менеджмент як наука

Те, що конкуренція – це напружена боротьба, образно кажучи, за “місце під сонцем”, і що в будь довгострокової боротьби істотне значення набуває стратегія, відомо з дуже давніх часів, коли стратегічний менеджмент як наука взагалі відсутній, і в області прийняття стратегічних рішень панувало лише мистецтво.

З накопиченням досвіду розробки і реалізації стратегій, з розробкою елементів науково-методичного апарату, що виступають у ролі інструментальних засобів обгрунтування стратегічних рішень, в галузі стратегічного менеджменту стала складатися і зайняла значне місце наука емпіричного рівня. Сьогодні цій науці вчать, цією наукою користуються і на основі її застосування отримують суттєві практичні результати. Відносно стратегічного менеджменту як науки необхідно відзначити три важливі обставини.

По-перше, стратегічний менеджмент не дає, та й не може дати точної і детальної картини майбутнього (істини заради слід сказати, що це завдання і не ставиться перед стратегічним менеджментом).

По-друге, у стратегічного менеджменту немає формальної теорії, розпорядчої, що і як робити в певних ситуаціях. Разом з тим існує ряд рекомендацій, правил, логічних схем аналізу проблем і вибору стратегії, а також здійснення стратегічного планування і практичної реалізації стратегії.

На практиці стратегічний менеджмент – це:

S симбіоз інтуїції і мистецтва вищого керівництва визначити стратегічні цілі та вести організацію до них;

S високий професіоналізм і творчість службовців, що забезпечують зв’язок організації з навколишнім середовищем, оновлення організації і її продукції, а також реалізацію поточних планів;

S активне включення всіх працівників у реалізацію завдань організації, в пошук найкращих шляхів досягнення її цілей. В третє, для практичної реалізації стратегічного менеджменту потрібні величезні зусилля і великі витрати часу і ресурсів. Потрібно введення та здійснення стратегічного планування, яке в корені відрізняється від розробки довгострокових планів, обов’язкових до виконання в будь-яких умовах. Необхідне створення служб, здійснюють відстеження оточення і включення організації в середовище. Служби маркетингу, зв’язки з громадськістю тощо набувають виняткову значимість і вимагають додаткових витрат.

Таким чином, сучасний стратегічний менеджмент – це творчий синтез трьох складових:

1) менеджменту як науки;

2) менеджменту як мистецтва;

3) менеджменту як досвіду та реалій бізнес-практики.

В цілому стратегічний менеджмент як наука – це,

Швидше за все, філософія бізнесу та менеджменту. Але разом з тим необхідно підкреслити наступне: той, хто володіє, філософією, опиняється в ролі озброєного по відношенню до не володіє філософією, змушеному виступати в якості обеззброєного.

Стратегічний аналіз забезпечує інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень при виконанні функцій стратегічного менеджменту, включаючи інформаційне забезпечення зазначених на рис 3.4 процесів розробки та реалізації стратегії.

Розробка стратегії по праву вважається серцевиною стратегічного менеджменту і зводиться до визначення деякого набору стратегічних рекомендацій і правил прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності.

Реалізація стратегії – це сукупність робіт управлінського персоналу – менеджерів щодо практичного здійснення стратегічних рекомендацій і правил, що становлять зміст розробленої стратегії, а також зі стратегічного контролю виконання стратегії і необхідності її перегляду.

Важлива особливість стратегічного менеджменту полягає в тому, що існують стійкі зворотні зв’язки і відповідно зворотні впливу кожного процесу, зазначеного на рис. 3.4, на інші процеси і на їх сукупність в цілому, що умовно показано сполучними стрілками.

Більш докладно названі основні управлінські процеси стратегічного менеджменту розглянуті в трьох наступних частинах навчального матеріалу.

Стратегічний аналіз включає такі основні етапи:

1) аналіз весняній середовища (зовнішнього оточення), у тому числі

Аналіз макрооточення,

Аналіз безпосереднього оточення;

2) аналіз внутрішнього середовища організації;

3) сценарне планування.

При розробці цієї частини навчального посібника найбільш широко використані публікації [1] і [2], що входять до складу основної літератури для поглибленого вивчення матеріалів посібника та практичного виконання навчальних і навчально-наукових завдань з їх використанням.

З урахуванням того, що серйозна увага має бути приділена науковим методам стратегічного аналізу, найбільш доцільно спочатку розглянути зміст стратегічного аналізу, потім науково-методичні основи аналізу, після чого – сценарне планування як інтегральний процес і результат стратегічного аналізу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Стратегічний менеджмент як наука