ПОЕМА “ГАЙДАМАКИ” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Ніяка інша поема не зрівняється з “Гайдамаками”. І 1768 рік встає перед нами у незрівнянній внутрішній правді і красі, у безкомпромісній боротьбі; краще смерть, безоглядна помста, аніж тяжка і безвихідна неволя.
Леонід Білецький
Вершиною раннього періоду творчості стала історична поема “Гайдамаки”. Монументальні образи цього безсмертного твору відкривають перед нами славні сторінки визвольної боротьби українського народу. Романтичний світогляд Шевченка спонукав шукати сюжети з героїчного минулого своєї країни. Доба розквіту та славної боротьби українського козацтва проти поневолювачів України, часи бурхливого політичного життя, історія найдемократичнішої з усіх відомих республік – Запорожжя, часи Гайдамаччини, напевно, останнього настільки могутнього й грізного протесту українського народу проти національного, релігійного, феодального гноблення – усе це непереборно вабило молодого Шевченка.
ПАМ’ЯТАЙМО! Історична основа поеми – події 1768 року, відомі в історії під назвою “Коліївщина”. Це літопис повстання проти утисків польського панства. Повстанці, переважно селяни, звалися гайдамаками. Під проводом запорожців на чолі з Максимом Залізняком вони протягом двох місяців винищували польську шляхту, допоки російське військо за наказом Катерини ІІ, що таємно змовилася з поляками, хитрощами придушило цей страшний для шляхти рух. Коли гайдамаки підступили до Умані, до них приєднався уманський полковник Іван Гонта зі своїми козаками, покинувши службу в польського магната Потоцького. Гайдамаки захопили Умань, але невдовзі зазнали поразки.
Опанас Сластіон. Ілюстрація до поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”
Прокоментуйте картину, відшукавши відповідні рядки з поеми.
Романтична гіперболізація подій та образів позначилася насамперед на історичній основі поеми: автор не скрізь дотримався історичної правди, бо й не ставив перед собою такого завдання. Коліївщина, власне, тривала два місяці, а в поемі події тягнуться майже рік; титаря було вбито не у Вільшаній, а в Млієві; Гонта синів не вбивав (мав лише одного сина і доньок, з родиною жив у повній злагоді); у захопленому місті саме Гонта поводився досить розважливо й шляхетно.
Чи всі історичні твори, прочитані вами, мають такі різночитання з власне історичними джерелами? Які причини такого явища і чи важливо це для читача?
Повстання гайдамаків було антифеодальним за суттю, проте це була також боротьба проти національного й релігійного гніту. Видатний літописець запорозького козацтва Дмитро Яворницький писав, що гайдамаки “мстили своїм ворогам, полякам, за економічний, релігійний і моральний гніт”.
Джерелами поеми була “Історія русів”, праця Михайла Максимовича “Оповідь про Коліївщину”, “Історія Малої Росії” Дмитра Бантиш-Каменського, праці польських істориків, які Шевченко ретельно вивчав.
Сюжет і композиція. Композиційно поема складається зі вступу, 11 основних розділів, епілога, прозової передмови і “приписів”-приміток. Сюжет розгортається двома взаємопов’язаними сюжетними лініями: перша – зародження, вибух і подальший розвиток гайдамацького повстання, друга – кохання головного героя Яреми Галайди й доньки заможного титаря Оксани. Кожна із цих ліній має свої закони композиційної побудови і розвитку – зав’язку, перипетії, кульмінаційні вершини. Більше того, сюжет, розпочавшись з історії взаємин Яреми й Оксани, поступово розгалужується, щоб утворити другу сюжетну лінію: велику соціальну й національну драму народу, який єдиним могутнім рухом рве на собі віковічні пута, щоб хоч на мить відчути себе вільним і незалежним.
Визначте кульмінаційні вершини кожної із сюжетних ліній.
Сюжетна лінія “Ярема – Оксана” розвивається в розділах “Треті півні”, “Червоний бенкет”, “Гупалівщина”, “Бенкет у Лисянці”, “Лебедин”. Починаючи з розділу “Свято в Чигирині”, на перший план виходять картини потужного загальнонаціонального повстання. Уже в розділі “Гонта в Умані” велична драма гайдамацького повстання “поглинає” історію драми особистої. У цьому й полягає виразна двоєдиність композиції, коли дві сюжетні лінії спершу розвиваються паралельно, поєднані спільними героями, історичним простором, ідеями, а потім одна повністю поглинає іншу.
Необхідно зазначити й те, що потужні епічні картини кривавого повстання поєднуються в цій поемі з глибоким ліризмом, що проймає твір від початку до кінця. Про це свідчать лірична посвята, численні ліричні відступи, ліризовані постаті героїв (насамперед Оксани) тощо.
Провідні художні образи твору – Ярема Галайда, Максим Залізняк, Іван Гонта і, поза сумнівом, сам повсталий народ. Сигнал до початку повстання сприймається людьми як велике свято – свято звільнення від польського рабства, свято волі й надії. Поет наголошує на загальнонаціональному характері повстання, що часто заперечували зарубіжні історики: “Зібралися старий, малий, убогий, багатий поєднались, – дожидають великого свята”.
За задумом автора, головну увагу в творі приділено Яремі Галайді – типовому представнику повстанців, “громади в сіряках”. Автор змалював цього героя з великою любов’ю, адже відчував глибоку спорідненість з ним. Зверніть увагу: “Отакий то мій Ярема, сирота багатий. Таким і я колись то був…”, характерним є і вибір імені для коханої дівчини головного героя.
Ярема – наймит і попихач, що терпів найдошкульнішу кривду. Історія цього героя – це історія рядового учасника грандіозної Коліївщини. Тільки в борні за волю могли “вирости крила” в цього “сіромахи”, який “гнувся, бо не знав”, що “неба достане, коли полетить”. Захоплений могутньою хвилею повстання, він прагне бути в перших лавах месників. Герой виявляє надзвичайну завзятість і силу, його лють до гнобителів рідної землі посилюється особистими мотивами (конфедерати1 викрали його кохану Оксану, вбили її батька – титаря).
Поет майстерно застосовує ліричний авторський монолог як засіб характеристики образу Яреми, за допомогою якого ніби “зливається” зі своїм героєм. Змалюванню внутрішньої краси героя підпорядкований і пейзаж. Природа так само багата на барви, звуки, так само сповнена внутрішньої затамованої сили, як і душа Яреми.
Опанас Сластіон. Ілюстрація до поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”
Процитуйте рядки з поеми “Гайдамаки”, що ілюструють цей епізод.
1 Конфедерати – члени організацій місцевої шляхти, яка була незадоволена політикою центрального польського уряду.
Іван Марчук. Тарас Шевченко. “Гайдамаки”
Пристрасно-романтичний, емоційно насичений діалог Яреми й Оксани поглиблює образ закоханого юнака, відображаючи його внутрішнє благородство, здатність тонко відчувати: “Аж верби нагинались слухать тую мову…”. Саме під час зустрічі героя з коханою в юнака “виростають крила”. Він уже відчув смак волі, а тому, вирвавши кохану з лабет ворогів, повінчавшись із нею в Лебедині, одразу повертається назад до повстанців: обов’язок здобути волю для себе і свого народу – понад усе.
Чи траплялися вам схожі на Галайду образи в інших художніх творах?
Ідейними проводирями повстання були Максим Залізняк та Іван Гонта. Вони набирають нових вояків, навчають їх, налаштовують на перемогу. Роль Залізняка Шевченко змальовує надзвичайно образно: “Ой літає орел сизий, А за ним орлята; Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп’ята”.
Проте ці герої не вивищуються над простими гайдамаками – і в бою, і на бенкеті вони разом. Ненависть до польського панства – внутрішній “нерв” гайдамацького руху. У їхніх серцях немає жалю чи співчуття до тих, хто роками списував канчуками їхні спини, знущався над матерями, сестрами, коханими, зводив зі світу старих і немічних батьків.
З огляду на це уманська драма, коли Гонта зарізав своїх дітей-католиків (хоча це вигадка), психологічно цілком відповідає духові тих жорстоких і кривавих часів. Важливо, що таке справді могло статися.
Образ Гонти дещо різниться від Залізняка, хоч обоє вони змальовані щирими патріотами, вірними синами України, людьми мужніми й відданими своїм ідеалам, як “отамани… кривавого діла”.
Чим різняться в творі Залізняк і Гонта? Процитуйте відповідні уривки на підтвердження своїх спостережень.
Серцем гайдамацького повстання, звісно, є кобзар Волох. Своїми піснями він прагне підняти бойовий дух гайдамаків, тому й зміст пісень відповідний: уславлення гайдамацького батька – Максима Залізняка, осуд українців, що живуть рабами. У розпалі повстання пісні кобзаря інші: вони покликані розважити душі вояків, допомогти відпочити після кривавих сутичок. Гонта добре розуміє значення цього співу, а тому й просить кобзаря у хвилини перепочинку утнути “веселої”, “щоб земля ломилась”.
Одним із чільних героїв поеми є сам повсталий народ. Шевченко довів, що повстання було всенародним, адже в ньому брали участь представники різних соціальних верств, які прагнули позбутися принизливого національного й релігійного гніту. Повсталих змалював автор в образах благородних птахів – “На гвалт України орли прилетіли”.
У чому, на ваш погляд, символічність цього образу?
Художні особливості поеми. Це романтична поема героїко-патріотичного змісту. У ній Шевченко традиційно для романтичного твору ідеалізує своїх героїв, позбавляючи їх іноді звичайних буденних рис на користь гіперболізації рис героїчних. І народні месники стають романтичними велетнями, національними героями.
Барвистість і образність мови, яскраві персоніфікації (“заридають чорні гори”), гіперболізація (“розлилося крові широкеє море”, “де проїдуть – земля горить”), широке використання фольклорних джерел надають поемі неповторного звучання та винятково яскравого національного колориту.
Значення поеми влучно оцінив один з найавторитетніших американських літературознавців Григорій Грабович: Шевченко прагнув “відродити, вилікувати народ, стати істинним творцем його духовного відродження”. Справді, автор намагався розбудити приспане сумління сучасників, розгорнувши перед ними широке полотно славного минулого їхніх предків: “А онуки? Їм байдуже, панам жито сіють. Багато їх, а хто скаже, де Гонти могила, – мученика праведного де похоронили? Де Залізняк, душа щира, де опочиває? Тяжко! Важко! Кат панує, а їх не згадають”.
Шевченко в “Передмові” пояснив, як слід перегорнути трагічну сторінку нашої спільної слов’янської історії: “”Слава Богу, що минуло”, – а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слов’яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом – пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря слов’янськая земля”.
Ці слова свідчать про істинну мудрість Шевченка – мислителя, пророка. Він засуджував сам факт гноблення і панування над будь-яким народом, уславлював дух свободи й прагнення до волі. Але розумів і те, що настануть нові часи й Україна мусить сильною увійти в коло братніх слов’янських народів. І трагічні сторінки історії потрібно таки перегортати, але так, щоб не повторити помилки минулого.
А як ви зрозуміли слова Шевченка?
“Гайдамаки” стали подією не лише в українській, а й у всій європейській літературі. Поему перекладено англійською, німецькою, російською, польською, чеською, хорватською та багатьма іншими мовами.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Повторюємо
1. Чому поема називається “Гайдамаки”? Коли відбувалися події, описані в ній?
2. Які дві сюжетні лінії простежуються в поемі?
3. Опишіть головних героїв твору. Прочитайте уривки, де їх схарактеризовано.
Міркуємо
1. Перекажіть історію виникнення й розвитку гайдамацького повстання (чи будь-який розділ) від імені кожного з героїв поеми.
2. Поясніть, у чому особливість композиції поеми “Гайдамаки”.
3. Підготуйте історичну довідку про Коліївщину. Укажіть, де Шевченко дотримався історичної правди, а де – домислив події. Поясніть, чим це зумовлено.
Аналізуємо
1. Визначте провідну ідею твору та засоби її художнього втілення.
2. У чому полягає драматизм поеми “Гайдамаки”?
3. Якою є роль кобзаря в розвитку сюжету поеми?
Дискутуємо
1. Обговоріть образ повсталого народу. Які емоції він у вас викликає? Чому?
2. Чи можемо ми погодитися з думками сучасників Шевченка, представників польської критики, що він є співцем “кривавого вбивства” і “рік крові”? Чому? Як насправді ставився поет до “кривавого бенкету”?
3. Як, на ваш погляд, слід “перегорнути” сторінку історії, описану в поемі Шевченка “Гайдамаки”?
РОБОТА В ГРУПАХ
Завдання учасників груп – протягом визначеного часу віднайти і записати якомога більшу кількість приказок і прислів’їв, ужитих автором у поемі “Гайдамаки”.
ВАШЕ ПОРТФОЛІО
ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ
Створіть аудіогазету під назвою “Жива поема Тараса Шевченка”. До неї можуть увійти виразно прочитані вами уривки з поеми, музичні композиції з творів за мотивами “Гайдамаків”, інтерв’ю з учителями-словесниками про значення цієї поеми для сучасних читачів-школярів, короткі діалоги-інсценізації, запропоновані шкільним драмгуртком. Якщо в школі є паралельні класи, об’єднайте свої зусилля.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Ще хлопчаком Тарас Шевченко часто бував у Мотронинському монастирі, де, за народними переказами, гайдамаки “освятили” ножі. Поруч із монастирем на цвинтарі він бачив могили гайдамаків, того червінця, який подарував гайдамаці-підліткові Максим Залізняк. Відомо також, що розглядав він і зруйновані льохи в урочищі Гупалівщина. З “Автобіографії” Кобзаря довідуємося, що в дитинстві, будучи козачком, “наспівував гайдамацькі пісні”. Отже, задум цієї грандіозної поеми зрів у душі поета доволі довго.
Поема спонукала до співтворчості багатьох митців. За інсценізацію твору бралися видатні українські режисери: Марко Кропивницький, Лесь Курбас, Гнат Юра. Десятки музичних творів написані за мотивами “Гайдамаків”. Це мелодії Миколи Лисенка, опера “Гайдамаки” Юлія Мейтуса, Всеволода Рибальченка та Михайла Тіца. Ілюстрацій до поеми теж багато: одні з перших належать пензлю Шевченкового друга Якова де Бальмена, згодом долучилися Костянтин Трутовський, Ілля Рєпін, Опанас Сластіон, Василь Касіян та ін.
Відомий також народний “Марш гайдамаків”, танок “Гонта”. За мотивами поеми знято два кінофільми: “Злива” та “Коліївщина”.
Що, на вашу думку, приваблювало митців у цій поемі?
(2 votes, average: 2.50 out of 5)