ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1. Розгляньте світлини й виконайте завдання.

A. Яким ви більше звикли бачити Т. Шевченка на фотографіях і картинах – у селянському вбранні чи в діловому костюмі?

Б. Поміркуйте, чому в різних виданнях минулого століття його здебільшого зображали як селянина, хоча значно більшу частину життя він провів у містах, зокрема в Петербурзі.

B. Що ви знаєте про Шевченка-містянина?

2. Опрацюйте відомості про життєвий та творчий шлях Т. Шевченка. Підготуйте за цим матеріалом складний план і запишіть його в робочий зошит.

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка й Катерини Якимівни Бойко. Батьки поета були кріпаками магната-поміщика генерал-лейтенанта Василя Енгельгардта. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки.

У сім’ї було семеро дітей: старші сестри Катерина й Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія (названа на честь старшої померлої сестри) і брат Йосип. Батько був не тільки хорошим хліборобом, а ще й стельмахував і чумакував, крім того, він умів читати й писати. Мати померла, коли Тарасові минуло 9 років, а ще через 2 роки хлопчик залишився круглим сиротою: помер і тато. Малий Тарас став шукати кращої долі: допомагав у школі кирилівському дякові “носити воду школярам”, де його життя було напівголодним; утік у Лисянку до диякона-живописця навчатися малярського ремесла.

Батьківська хата Т. Шевченка (реконструкція ). с. Моринці, Черкаська область. Сучасне фото

Навесні 1829 р. разом з обслугою-кріпаками Т. Шевченко як козачок молодого пана Павла Енгельгардта виїздить до м. Вільна (нині – Вільнюс), у 1831 р. – до Петербурга. У списку дворових був запис навпроти прізвища Т. Шевченка: “Здатний на кімнатного живописця”, що значною мірою вирішило його подальшу долю. Енгельгардт відправив Тараса на 4 роки навчатися малярства до художника В. Ширяєва. У 1836 р. Т. Шевченко разом із художниками розписував театр у Петербурзі. Тоді ж юнак познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Цю зустріч, за словами першого біографа митця О. Кониського, “треба вважати за найважливіший момент у житті нашого Кобзаря: вона перевела його через той Рубікон, що межував людей із кріпаками, темряву зі світлом, волю з неволею”. Пізніше І. Сошенко познайомив його з Є. Гребінкою, О. Венеціановим, В. Жуковським, К. Брюлловим, М. Вієльгорським – відомими культурними діячами того часу, які відіграли визначну роль у подальшій долі Т. Шевченка. У лютому 1837 р. Товариство заохочення художників дозволило юнаку неофіційно відвідувати навчальні класи Академії мистецтв, а у квітні К. Брюллов, знаменитий російський художник, намалював портрет В. Жуковського, який було продано за 2500 руб. – величезну на той час суму. За ці гроші Т. Шевченка викупили з кріпацтва. 25 квітня 1838 р. на квартирі К. Брюллова В. Жуковський вручив Т. Шевченку відпускну.

Відтоді він з великим бажанням слухав лекції в Академії, займався самоосвітою, користувався бібліотекою К. Брюллова й багато читав, зокрема вивчав історію України. Писав поезії, відвідував театр, виставки, музеї, швидко здобував нові знання, став надзвичайно освіченою людиною. Прийшло й визнання: нагорода срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами “Хлопчик-жебрак дає хліб собаці”, третя срібна медаль 2-го ступеня за картину “Циганка-ворожка”. Одночасно митця захопила літературна творчість.

1840 р. побачила світ поетична збірка Т. Шевченка “Кобзар”, яка містила лише 8 творів: “Думи мої…”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. Т. Шевченко став відомою людиною в Петербурзі. Слава про нього поширилася й в Україні.

Після 14 років розлуки з Україною поет разом з українським письменником Є. Гребінкою 19 травня 1843 р. вирушив до рідного краю. Під час перебування в Києві познайомився з М. Максимовичем, П. Кулішем, М. Костомаровим, із поміщиками-меценатами, які підтримували розвиток української літератури й мистецтва.

У лютому 1844 р. поет повернувся до Петербурга, щоб закінчити навчання в Академії мистецтв. У листопаді цього ж року побачив світ перший випуск “Живописної України”, до якого ввійшло шість офортів1. Художник мав намір на гроші за альбом викупити рідних із кріпацтва – не судилося…

У березні 1845 р., після закінчення навчання в Академії мистецтв, Т. Шевченкові було присвоєно звання художника.

У квітні 1845 р. поет приїхав в Україну з наміром постійно тут жити й працювати. Отримавши від Київської археографічної комісії доручення зарисувати історичні пам’ятки, він мандрував Україною, виконуючи це завдання. Створив поеми “Наймичка” і “Кавказ”. Перенісши хворобу, Т. Шевченко написав знаменитий вірш “Як умру, то поховайте…”. Ці й інші твори 1843-1845 рр. він об’єднав у рукописний альбом “Три літа”, до якого ввійшли блискучі зразки політичної лірики: поеми “Сон” (“У всякого своя доля…”), “Кавказ”, послання “Імертвим, і живим…”, поезії “Розрита могила”, “Чигрине, Чигрине…”, “Минають дні, минають ночі…”, “Давидові псалми”.

Навесні 1846 р. деякий час митець жив у Києві, де познайомився з членами Кирило-Мефодіївського братства: М. Гулаком, О. Марковичем, Д. Пильчиковим, В. Білозерським. Їх об’єднувала ідея духовної єдності слов’янських народів на засадах рівності й братерства, пробудження національної самосвідомості українського народу, бачення розвитку суспільства шляхом реформ. Вони вважали поширення освіти головною метою своєї діяльності.

Арешт і заслання (1847-1857)

Наприкінці березня 1847 р. розпочалися арешти членів Кирило-Мефодіївського братства. Причиною став донос студента університету О. Петрова попечителеві Київського навчального округу О. Траскіну про існування таємної антиурядової організації. Син жандармського офіцера Петров завоював довіру кириломефодіївців, ознайомився з програмними документами, підслуховував розмови через стіну (жив по сусідству з квартирою М. Гулака). У доносі він написав і про “вірші Шевченка, що мали своїм змістом узагалі думки явно протизаконні”. Генерал-губернатор Д. Бібіков доповів про це головному начальникові III відділу царської канцелярії О. Орлову з проханням дозволу на арешти, слідство й допити. Першим у Петербурзі заарештували М. Гулака, у Києві – О. Марковича. М. Костомарова забрали перед власним весіллям. Не добув своєї весільної закордонної подорожі й П. Куліш, якого разом із братом дружини, В. Білозерським, заарештували у Варшаві. Т. Шевченко був заарештований 5 квітня 1847 р. на дніпровській переправі, коли повертався до Києва й мав бути старшим боярином на весіллі в М. Костомарова; жандарми відібрали в нього рукописну збірку “Три літа”. Поет їхав до Києва зі світлими надіями: отримав дозвіл викладати малювання в Київському університеті св. Володимира, планував друге видання “Кобзаря”, мріяв поїхати на стажування до Італії… Проте 17 квітня 1847 р. Т. Шевченка привезли до Петербурга й ув’язнили в казематі. Тут він написав 13 поезій, об’єднавши їх у цикл “В казематі”, серед яких шедевр світової лірики – “Садок вишневий коло хати…”. Документом для обвинувачення поета був рукописний альбом поезій “Три літа”. Шеф жандармів О. Орлов радив цареві Миколі І заборонити поширення творів Т. Шевченка, бо “з улюбленими віршами в Україні могли б посіятися й згодом закорінитися думки про вигадане блаженство часів гетьманщини, про те, що буде щастям повернути ті часи, і про можливість існування України як окремої держави”. Вирок для 33-річного письменника й художника був жорстоким: “Шевченка призначити рядовим до окремого Оренбурзького корпусу. під найсуворіший нагляд, із забороною писати та малювати”.

1 Офорт – гравюра на міді або цинку з малюнком, протравлена кислотами.

У складних умовах заслання, незважаючи на заборону, митець виконав понад 300 малюнків, у яких розвинув найкращі реалістичні традиції образотворчого мистецтва: акварельні пейзажі, портрети казахів, автопортрети. Казахи надзвичайно шанують Т. Шевченка й уважають його основоположником казахського національного живопису. В останній рік заслання він створив серію малюнків “Притча про блудного сина”.

Т. Шевченко відновив поетичну творчість незадовго до звільнення, записував вірші у “захалявну1 книжку”, усупереч забороні, створив кілька повістей російською мовою, з яких збереглося 9, проте в них панує український тип художнього мислення, образотворення, національно-естетичний образ світу.

1 Захалявний – від халяви – верхня частина чобота.

Лише 1857 р. завдяки клопотанню друзів поета звільнили із заслання.

Життя та творчість останніх років (1857-1861)

Дорогою із заслання художник малював краєвиди й портрети. У Нижньому Новгороді довідався, що йому заборонено в’їзд до обох столиць. За зиму 1857-1858 рр. створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори, серед них – триптих “Доля”, “Муза”, “Слава”. Діставши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет покинув Нижній Новгород і виїхав через Москву до Петербурга. Поет жив у відведеній йому майстерні Академії мистецтв. Як художник, Т. Шевченко після заслання найбільшу увагу приділяв гравіруванню, у цьому жанрі він став справжнім новатором.

На початку 1859 р. вийшла друком збірка “Новые стихотворения Пушкина и Шевченко”. У травні поет отримав дозвіл про в’їзд в Україну. За ним установили суворий таємний нагляд. Т. Шевченко кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними, написав чимало поезій і малюнків. Поет мав намір купити ділянку землі, щоб збудувати хату й оселитися в Україні.

1860 р. вийшло друком нове видання “Кобзаря”. Рада Академії мистецтв присвоїла Т. Шевченкові звання академіка гравірування.

Поет дбав про поширення освіти серед народу, тож 1861 р. видав підручник для недільних шкіл “Букварь южнорусский”.

На початку 1861 р. поет захворів. Т. Шевченко помер 10 березня 1861 р. Його було поховано спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі Т. Шевченка відразу ж почали клопотатися, щоб виконати поетів заповіт і поховати його в Україні. 26 квітня 1861 р. домовину з тілом Т. Шевченка поїздом повезли до Москви. В Україну труну везли кіньми. Упродовж усієї подорожі люди проводжали Кобзаря в останню путь, щоб поховати “на Вкраїні милій”. Спочатку прах Т. Шевченка привезли до Києва, а потім переправили пароплавом до Канева, і тут, на Чернечій горі (тепер Тарасова), поета поховали 22 травня.

Пам’ятник Т. Шевченку на Чернечій (Тарасовій) горі. м. Канів

3. Виконайте завдання.

1. Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв у

А Києві

Б Вільні

В Харкові

Г Петербурзі

2. Для викупу Т. Шевченка з кріпацтва було виручено гроші за портрет із зображенням

А М. Вієльгорського

Б О. Венеціанова

В В. Жуковського

Г К. Брюллова

3. Установіть відповідність.

4. Перекажіть найцікавіші події життя Т. Шевченка.

5. Розкажіть про родину Т. Шевченка.

6. Що ви знаєте про кріпацтво в Україні?

7. Назвіть основні періоди життя та творчості Т. Шевченка.

8. Розкажіть про життя та творчість Т. Шевченка в роки заслання.

9. Хто з представників української та російської інтелігенції відіграв важливу роль у житті Т. Шевченка?

10. Які твори Т. Шевченка ви вивчали в попередніх класах? Про що вони? Процитуйте їх.

11. Як пов’язані між собою “Заповіт” Т. Шевченка й Чернеча гора в Каневі? У відповіді використайте цитати із “Заповіту”.

12. Розкажіть про Шевченка-художника (у розповіді прокоментуйте найвідоміші його малярські роботи).

4. Виконайте домашнє завдання.

1. Прочитайте твори Т. Шевченка “Причинна” і “Гайдамаки”.

2. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему “Тарас Шевченко – художник” (за бажанням).

До речі…

Прізвище Шевченко походить від загальної назви швець. Чи знаєте ви, хто такий швець? Перегляньте експрес-урок “Хто такий швець?” і дайте відповідь на це запитання.

Рання творчість Т. Шевченка

1. Спочатку прочитайте баладу “Причинна” й елегію “Думи мої, думи мої…”, а потім їхній огляд. Розкажіть, чи допоміг цей огляд краще зрозуміти зміст прочитаних творів.

Сюжет у баладі “Причинна” (1837) незвичайний і загадковий. У ній наявні всі основні ознаки балади як літературного жанру: похмурий колорит, казково-фантастичні елементи, романтичний пейзаж, трагічний фінал. Початок балади “Реве та стогне Дніпр широкий…” став народною піснею. Картина бурі з персоніфікованими образами (реве, стогне) змінюється картиною спокійної ночі. Біля гаю блукає біла постать – дівчина, котра не витримала розлуки зі своїм коханим козаком, який пішов у похід. Аби вона так сильно не сумувала, ворожка зробила її причинною (божевільною). З води виринають русалки – душі нехрещених дітей. Вони й залоскотали дівчину. А вранці повернувся козак і, побачивши свою кохану мертвою, з горя закінчує життя самогубством. Смерть дівчини й козака схвилювала все село – їх поховали всією громадою. Поетика балади “Причинна” багата на народнопоетичні художні засоби: епітети (біле личко, карі очі), символи (китайка, явір, сич, зозуля) тощо.

Поезія “Думи мої, думи мої…”

(1839) за жанром – елегія. Елегія – вірш журливого змісту. З цього вірша починається збірка “Кобзар”. Думами Т. Шевченко називає свої твори, тобто поезія для майстра слова – це перенесення на папір глибоких роздумів про світ, людей, правду, причини зла, сенс буття. Називаючи думи дітьми, квітами, він натякає на те, що вони йому особливо дорогі. Але чому саме думи “стали на папері / Сумними рядами…”? Причина – людські страждання, яких так багато у світі. Ліричного героя хвилюють не тільки свої страждання, а й інших людей і всього суспільства. Цей елегійний твір на початку “Кобзаря” дає зрозуміти, що у своїй творчості автор не байдужий до проблем тогочасного суспільства. У цьому ви відразу переконаєтеся, прочитавши твори Т. Шевченка за шкільною програмою.

О. Губарев. Ілюстрація до балади Т. Шевченка “Причинна”

2. Законспектуйте матеріал про Шевченкові твори на історичну тему.

Поема “Тарасова ніч” (1838) – перший із відомих творів Т. Шевченка, у якому він звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. В основі твору – історична подія: перемога козаків на чолі з Тарасом Федоровичем над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під час селянсько-козацького повстання 1630 р. Протиставлення героїчного минулого, свободолюбства, мужності й нескореності учасників визвольного народного повстання принизливому рабському становищу Шевченкових сучасників – провідний мотив цієї поеми.

Поема “Іван Підкова” (1839) присвячена легендарному козацькому ватажку, який водив своїх вояків-побратимів у морські походи (Іван Підкова – реальна історична постать). Цей ліро-епічний твір складається з 2 частин: у першій оспівано козацькі часи в Україні, а в другій безпосередньо зображено морський похід запорожців до столиці султанської Туреччини – Царграда. Якщо перша частина оповита смутком за минулими козацькими часами, то друга – велична й пафосна. На тлі грізної морської стихії козаки співають, ідуть визволяти своїх братів із неволі, тож і настрій піднесений. Морський пейзаж, яскрава сильна особистість козацького ватажка, фольклорні елементи – ознаки романтичного твору.

В основі поеми “Гайдамаки” (1841) – події, пов’язані з гайдамацьким рухом в Україні, зокрема з найбільшим повстанням 1768 р., яке відоме в історії під назвою Коліївщина (тема твору). Ватажки повстання – Іван Гонта й Максим Залізняк (вони ж – і головні герої твору). Коліївщина була відповіддю на жорстокі дії конфедератів – польської шляхти, яка рішуче виступала проти православ’я.

Поема має дві сюжетні лінії: гайдамацький рух під проводом Максима Залізняка й кохання Оксани та Яреми. Головний герой поеми – повсталий народ, він конкретизований в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця тощо. Т. Шевченко розвіяв міф істориків про гайдамаків як розбійників і лиходіїв. Для змалювання образів Залізняка й Гонти поет використав фольклорні джерела, зокрема перекази й пісні. Наймит Ярема (Галайда), ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю в нього “виросли крила, /Що неба достане, коли полетить”. Уражає чистота й глибина його любові до Оксани – дочки титаря, якого закатували до смерті конфедерати. Митець особливо тонко ліризував ті місця, у яких показано стосунки закоханих, використовуючи весь арсенал народнопоетичних засобів. Композиційно поема складається з 2 вступів, 10 розділів і епілогу (розв’язка відсутня). Основні ідеї поеми “Гайдамаки” – необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле; заклик до єднання слов’янських народів; усвідомлення того, що здобуття незалежності – ідеал історичного розвитку нації; осмислення можливостей вирішення конфліктів між народами-сусідами, історичного примирення народів; складність історичної долі українського народу.

О. Сластіон. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”. (Фрагмент)

3. Прочитайте матеріал про історію написання послання “До Основ’яненка” і художні особливості цього твору, а потім і сам текст твору.

Поштовхом до написання романтично-величального послання “До Основ’яненка” (1839) стала публікація в “Отечественных записках” нарису Г. Квітки-Основ’яненка “Головатий”, який справив на Т. Шевченка глибоке враження. Поет заохочував свого старшого побратима висвітлювати історико-героїчну, патріотичну тематику, спонукав відтворювати в усій своїй величі героїку минулого України, щоб розбудити пасивних сучасників для боротьби за соціальне й національне розкріпачення народу, не розриваючи вісь безперервності історичного часу.

Послання пройняте народнопоетичною символікою: місяць, вітер, чайка, степ, могили. Тропи також мають фольклорне походження:

Порівняння (“Чайка скиглить літаючи, /Мов за дітьми плаче…”), персоніфікація (“На тім степу скрізь могили / Стоять та сумують…”), постійні епітети (“синє море”, “червоні жупани”, “слава козацькая”). Усе це допомагає наголосити на ідеях послання: минуле має дати відповіді, як вирішити проблеми сучасності, щоб дізнатися, “Чия правда, /чия кривда /I чиї ми діти”; заклик поета оспівувати героїчне минуле народу; віра в безсмертя рідного народу, його мови, культури.



(1 votes, average: 5.00 out of 5)