“ДОЛЯ” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Цей твір – частина поетичного триптиха “Доля”, “Муза”, “Слава”, написаного 9 лютого 1858 року. Шевченко записав ці поезії до свого “Щоденника” в роки найвищого розквіту поетичного таланту, коли прагнув осмислити свій життєвий шлях і ті провідні орієнтири, які визначали його титанічний поступ.

На долю свою, що символізує життєвий і творчий шлях поета, він не нарікає. Хоч і карала неодноразово, проте була для нього “другом, братом і сестрою”, адже вдовольнила його найбільше бажання – відправила “до п’яного дяка в науку”. Відтоді і вів геніальний поет відлік своїм життєвим випробуванням. Та незгоди не зламали поета, а лише загартували його. Звертаючись до своєї долі, Шевченко говорить слова, які за ним повторили тисячі патріотів України, стаючи на шлях великої борні за її визволення:

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Усвідомивши, що чесно й гідно пройшов скрутними дорогами нелегкого життя, автор ніби поновлює душевні сили, хоча здоров’я на той час уже остаточно втратив. Поет, що й став ліричним героєм, мріє й далі йти поруч зі своєю “доленькою”, своїм “другом вбогим, нелукавим”. Адже знає, що лише на цьому шляху його чекає “…слава, А слава – заповідь моя”.

Який зміст, на вашу думку, вкладав поет в образ слави?

Цим поетичним триптихом Шевченко вкотре стверджує: його покликання на землі – “неложними устами сказати правду”, а поезія є “живущою водою” поетового життя.

Прочитайте та самостійно проаналізуйте дві інші частини триптиха. Чому Шевченко називає славу “задрипанкою, шинкаркою, п’яною перекупкою”?

Ліричні переживання та роздуми поета концентруються в образах, первинно важливих для кожного митця: погодьтеся, хто береться казати правду своєму народові, завжди замислюється і над примхами долі, і над тим, хто й що дає йому сили творити, думає про славу як неодмінний атрибут творчого визнання. Шевченко з християнським смиренням дякує долі, щиро й захоплено схиляється перед музою і з притаманною йому скромністю усвідомлює минущість слави. Про це свідчить і його лист до друга, талановитого українського драматурга Якова Кухаренка: “Нема в мене тепер нічого такого доброго послать тобі прочитать з товариством, хіба оці “Долю”, “Музу”, “Славу”, я оце недавно скомпонував їх, не знаю, як вони тобі сподобаються”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“ДОЛЯ” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА