“НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА…” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Цю поезію, написану в останні роки життя, Шевченко присвятив Марку Вовчку. Друг Шевченка Федір Лазаревський згадував, що, коли одного разу в товаристві Кобзар “…почав читати “Сон” (“На панщині пшеницю жала…”), усі розплакалися, а Щепкін просто ридав”.

Чим були викликані такі емоції слухачів?

Це був перший твір, написаний після заслання. Форма сну, вже одного разу використана Шевченком у поемі, знову вдало реалізувала творчий задум. Автор прагнув розповісти про найзаповітніші мрії українського народу – мрії про волю, про краще майбутнє, про гідне життя. Втомленій на панщині матері, яка “пішла в степи, пошкандибала Івана сина годувать”, сниться, що її син і “уродливий, і багатий, не одинокий, а жонатий”. Але найголовніше те, що вона бачить його вільним: “уже не панський, а на волі”.

Тоді поетові здавалася недосяжною проста людська мрія – вільно працювати на вільній, власній землі! Поетична форма сну жорстоко нагадує: про все це лише уві сні можуть мріяти уярмлені українські селяни.

Художні засоби надзвичайно сконденсовані. Одне дієслово “пошкандибала” максимально повно й глибоко характеризує стан нещасної жінки: змучена щоденною працею, вона ледве пересуває ноги. Та де й беруться сили (“розповила, нагодувала, попестила”), коли вона бачить рідного сина. Нездоланна сила материнської любові змушує забути про втому – і ось жінка ніжно пригортає до грудей своє дитя…

Поясніть, чому цей твір було присвячено саме Марку Вовчку.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА…” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА