До Основ’яненка – Тарас Шевченко (1814-1861) – Література українського романтизму – Нова українська література
Б’ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив.
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
“Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?”
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
“Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! Дивітеся –
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла –
Вернітеся!”
– “Не вернуться! –
Заграло, сказало
Синє море. – Не вернуться,
Навіки пропали!”
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить…
Тілько ворог, що сміється…
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, –
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того – Московщина,
Кругом чужі люде.
“Не потурай”, – може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються. Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би, – був голосок,
Та позички з’їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блуджу в снігах та сам собі:
“Ой не шуми, луже!”
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло –
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.
1839
Аналізуємо художній твір
1. Яке враження справила на вас поезія?
2. У чому полягають особливості поетичного послання як жанру?
3. Чому Т. Шевченко обрав саме цього адресата для свого послання?
4. Який нарис Г. Квітки-Основ’яненка зацікавив поета?
5. До чого закликав поет свого колегу по перу?
6. Якою є основна ідея послання?
Досліджуємо самостійно
7. За допомогою яких образів автор послання передав патріотичний зміст твору? Запис у робочий зошит зробіть у зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми).
Виявляємо творчі здібності
Чи актуальні ідеї Шевченкового послання в наш час? Висловте свої роздуми в письмовій формі.
СЛОВО ПРАВДИ Й БОРОТЬБИ (ПОЕЗІЯ “ТРЬОХ ЛІТ”)
У творчому зростанні Т. Шевченка дуже важливим був 1843 рік. Тоді після багаторічної розлуки з рідним краєм поет відвідав Україну. Ще підлітком-кріпаком він залишив її не з власної волі. Згодом настав непростий період особистісного зростання. Прийшла воля, перші успіхи в малярстві й літературне визнання. В Україну повертався вже не кріпак, а відомий художник і поет.
Це була поїздка в перерві між навчанням в Академії мистецтв. Поет багато спілкувався з читачами, відвідав родичів у Кирилівці. Тоді він по-новому “відкривав” для себе Україну, бо дивився на все очима дорослої людини з неабияким духовним досвідом.
Минуло літературне становлення поета, сталися відчутні зміни в його поетичному світогляді. Т. Шевченко повною мірою усвідомлює власну причетність до національних проблем, глибоко переймається відповідальністю за долю рідного краю. Написані тоді поезії, які склали альбом “Три літа”, відзначаються безкомпромісним осудом проявів зла й несправедливості в житті українців.
Закінчивши Академію мистецтв, Т. Шевченко повернувся в Україну й усі свої сили присвятив боротьбі за волю народу. Він викривав несправедливий соціальний лад, виступав проти національного поневолення. Коли навесні 1847 року Т. Шевченка заарештували, саме його правдива поезія стала підставою для жорстокого покарання.
Поезія “Трьох літ” не лише викривальна. Вона оспівує моральну вищість усіх скривджених і знедолених. Вона також дуже складна в художньому виконанні, символічна й багатозначна. Її важко зрозуміти, сприймаючи буквально, без урахування художньої умовності.
Під умовністю зазвичай розуміють навмисне, зумовлене художніми завданнями порушення правдоподібності. Засобами створення умовності є фантастика, гіпербола, символ, алегорія. За рівнем умовності деякі викривальні твори Т. Шевченка споріднені з давніми біблійними пророцтвами. Вони так само розглядають дійсність у контексті боротьби добра і зла, але український автор до цього контексту залучає найдраматичніші моменти українського буття. Як і в пророцтвах, у багатьох творах Т. Шевченка звучить непохитна віра в оновлення життя народу.
Опрацьовуємо прочитане
1. Яку роль у творчості Т. Шевченка відіграла поїздка в Україну 1843 року?
2. Чому поет не призначав написані в той час твори для публікації?
3. Яку роль відіграє умовність у Шевченкових творах?
4. Що поєднує твори Т. Шевченка з біблійними пророцтвами?
(2 votes, average: 2.50 out of 5)