КАВКАЗ (1845) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Поема

Искреннему моему Якову де Бальмену

Кто дастъ главН моНй воду,

И очесНмъ моимъ источникъ слНзъ,

И плачуся и день и нощь о побиНнныхъ…

Иеремии. Глава 9, стих 1

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день Божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові –

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Б. Вальєхо. Прометей

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Не нам на прю з Тобою стати!

Не нам діла Твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати знущаються над нами,

А правда наша п’яна спить.

Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш, Боже, утомлений?

І нам даси жити!

Ми віруєм Твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І Тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

А поки що течуть ріки,

Кровавії ріки!

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю

Та й цькуємо. Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов’їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих,

Не ріки – море розлилось,

Огненне море! Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям Слава.

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Чурек1І сакля2 – все твоє,

Воно не прошене, не дане,

Ніхто й не возьме за своє,

Не поведе тебе в кайданах.

А в нас!.. На те письменні ми,

Читаєм Божії глаголи!..

І од глибо[ко]ї тюрми

Та до високого престола –

Усі ми в золоті і голі.

До нас в науку! ми навчим,

Почому хліб і сіль почім!

Ми християне; храми, школи,

Усе добро, сам Бог у нас!

Нам тілько сакля очі коле:

Чого вона стоїть у вас,

Не нами дана; чом ми вам

Чурек же ваш та вам не кинем,

Як тій собаці! Чом ви нам

Платить за сонце не повинні!

Та й тілько ж то! Ми не погане,

Ми настоящі християне,

Ми малим ситі!.. А зате!

Якби ви з нами подружили,

Багато б дечому навчились!

1 Чурек – прісний хліб кавказьких горців.

2 Сакля – житло горців.

У нас же й світа, як на те –

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує! У нас

Святую Біблію читає

Святий чернець і научає,

Що цар якийсь-то свині пас

Та дружню жінку взяв до себе,

А друга вбив. Тепер на небі.

От бачите, які у нас

Сидять на небі! Ви ще темні,

Святим хрестом не просвіщенні,

У нас навчіться!.. В нас дери,

Дери та дай,

І просто в Рай,

Хоч і рідню всю забери!

У нас! чого то ми не вмієм?

І зорі лічим, гречку сієм,

Французів лаєм. Продаєм

Або у карти програєм

Людей… не негрів… а таких,

Таки хрещених… но простих.

Ми не гішпани; крий нас,

Боже, Щоб крадене перекупать,

Як ті жиди. Ми по закону!..

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті.

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Та й лупите по закону

Дочці на кожушок,

Байстрюкові на придане,

Жінці на патинки.

Собі ж на те, що не знають

Ні діти, ні жінка!

За кого ж Ти розіп’явся,

Христе, Сине Божий?

За нас, добрих, чи за слово

Істини… чи, може,

Щоб ми з Тебе насміялись?

Воно ж так і сталось.

Храми, каплиці, і ікони,

І ставники, і мірри дим,

І перед обра[зо]м Твоїм

Неутомленниє поклони.

За кражу, за войну, за кров,

Щоб братню кров пролити, просять

І потім в дар Тобі приносять

З пожару вкрадений покров!!

Просвітились! та ще й хочем

Других просвітити,

Сонце правди показати

Сліпим, бачиш, дітям!..

Все покажем! тілько дайте

Себе в руки взяти.

Як і тюрми муровати,

Кайдани кувати,

Як і носить!.. і як плести

Кнути узловаті –

Всьому навчим; тілько дайте

Свої сині гори

Остатнії… бо вже взяли

І поле, і море.

І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну. Довелось запить

З московської чаші московську отруту!

О друже мій добрий! друже незабутий!

Живою душею в Украйні витай,

Літай з козаками понад берегами,

Розкриті могили в степу назирай.

Заплач з козаками дрібними сльозами

І мене з неволі в степу виглядай.

А поки що мої думи,

Моє люте горе

Сіятиму – нехай ростуть

Та з вітром говорять.

Вітер тихий з України

Понесе з росою

Мої думи аж до тебе!..

Братньою сльозою

Ти їх, друже, привітаєш,

Тихо прочитаєш…

І могили, степи, море,

І мене згадаєш.

2. Опрацюйте літературно-критичний матеріал до поеми “Кавказ”.

Історичний контекст. Поему “Кавказ” Т. Шевченко присвятив своєму другові Якову де Бальмену – графові, рід якого походив із Шотландії, обдарованій особистості. Яків де Бальмен як художник брав участь в оформленні рукописного альбому “Wirszy T. Szewczenka”, загинув під час загарбницької війни Росії на Кавказі.

Епіграф поеми. У цій безглуздій жорстокій війні, що тривала протягом кількох десятиріч, було вбито багато невинних людей. Це викликало в Т. Шевченка почуття болю, співчуття загиблим, які він висловив в епіграфі словами з книги пророка Єремії: “Хто дасть голові моїй воду, і очам моїм джерело сліз, і плачу і день і ніч за убитими…” (9 : 1)

Митець створив цілком оригінальну поему, яка за жанровими ознаками не відповідає класичному визначенню поеми. У ній немає сюжету – послідовного розгортання подій, немає і персонажів, тут відсутні широкі епічні картини. Твір суцільно ліричний, це – роздуми, почуття, переживання, настрої ліричного героя. Однак сміливість у змалюванні актуальних питань сьогодення, зокрема загарбницької політики Росії на Кавказі, масштабність узагальнень, глибина порушених ідей дають підстави визначати жанр “Кавказу” як політичну сатиричну поему.

В. Касіян. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка “Кавказ”

Про жанрову специфіку поеми як твору, де переважають почуття, образно писав Б. Лепкий: “”Кавказ” вибухає перед читачем як вулкан, що з нутра свого кидає то полум’я, дим, сірку, то знову гарячу лаву, у якій стопились усілякі елементи. …Ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь…”

Композиційно поема складається з окремих епізодів із ліричним, сатиричним, інвективним забарвленням – умовних 5 частин, які відділені одна від одної відступами. Упродовж усієї поеми спостерігається аритмія частин – порушення віршового розміру, викликане зміною настроїв, змістом і авторськими акцентами.

Тематика, проблематика, мотиви й ідея твору. У передмові до повного зібрання творів Т. Шевченка у 12 томах академіки І. Дзюба й М. Жулинський, аналізуючи висвітлення національного питання в Росії, констатували, що “не було на той час іншого твору, що так непримиренно викривав загарбницьку, грабіжницьку політику царизму, лицемірство й підступність його колонізаторських методів, як поема “Кавказ””. Т. Шевченко продовжує тему національно – визвольної боротьби, це пристрасний поетичний відгук на тогочасну загарбницьку імперську політику Росії на Кавказі.

Основні мотиви поеми – викриття суспільно-політичної системи Російської імперії, засудження її загарбницької політики на Кавказі, прославлення борців за волю, співчуття поневоленим народам. Поет один із перших у Росії виступив на захист народів Кавказу, підкорених російським урядом, який узявся “просвітити” горців, насаджуючи християнство як засіб зміцнення імперії. Митець показав Російську царську імперію як тюрму народів, де “од молдованина до фіна/На всіх язиках все мовчить, /Бо благоденствує!..”. Тут поет використовує оксиморон1, ужитий у сатирично-іронічному значенні, і ця фраза стала класичним прикладом для показу пригнобленого становища народів у Російській імперії.

Порівнюючи поему Т. Шевченка “Кавказ” і вірш “Сон” (“На панщині пшеницю жала…”), який ви будете вивчати незабаром, І. Франко писав, що “”Кавказ” побудований на ширшій, можна сказати, загальнолюдській основі. Усяка боротьба за волю, усяке змагання проти “темного царства” знаходить прихильника в нашім поеті. “Кавказ” – се огниста інвектива проти “темного царства” зі протилежних за значенням слів, унаслідок якого утворюється нова смислова якість (світла пітьма, крижаний вогонь).

Становища загальнолюдського, се, може, найкраще свідоцтво могутнього, усеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета”.

1 Оксиморон, оксюморон (з грецьк. дотепна нісенітниця, дотепно-безглузде) – різновид тропа, що полягає в поєднанні контрастних.

Т. Шевченко висловлює узагальнену ідею поеми – неприйняття насильства, поневолення людей, осуд загарбницьких воєн, незнищенність народу, його духовності, мови. Г. Клочек акцентує увагу читачів на пріоритеті “Кавказу” як першого у світі антиколоніального твору.

3. Прочитайте матеріал про образи-символи в поемі “Кавказ”. Випишіть у робочий зошит слова-символи та їхнє значення.

Образи-символи поеми. Як уже зазначалося, у поемі “Кавказ” відсутні конкретні образи-персонажі, проте твір розкриває ряд яскравих образів-символів: Прометея, орла й тюрми.

Прометей у давньогрецькій міфології – титан, покровитель і захисник людей, який викрав вогонь з Олімпу й віддав людям. За це Зевс жорстоко покарав його: наказав прикувати до скелі в Кавказьких горах. Щодня орел клював у нього печінку, яка за ніч виростала знову.

У Т. Шевченка Прометей – це народ. Безсмертя Прометея – безсмертя народу; це узагальнений символ нескореності народу, невмирущості його прагнень до свободи, волі, державної незалежності.

Символом Російської імперії, гербом якої був двоголовий орел, є образ орла. Цей орел, що споконвіку карає Прометея та “що день Божий добрі ребра / Й серце розбиває”, – недвозначний прозорий натяк на загарбницьку політику царського самодержавства проти вільнолюбного народу Кавказу.

Тюрма, Сибір – символи колоніальної політики Російської імперії, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні, а для національних меншин не було створено належних умов культурно-освітнього розвитку. Саме за це Росію називали “тюрмою народів”.

Прометей став одним із “вічних образів” світової літератури, що відображений у творах Гесіода, Есхіла, Овідія, П. Кальдерона, Вольтера, Й. В. Гете, П. Шеллі, Дж. Байрона, Лесі Українки, А. Малишка. Це узагальнений образ-символ незламного борця за щастя людства, ворога тиранії та водночас її жертви.

4. Виконайте завдання.

1. У поемі “Кавказ” образ Прометея – це символ

А колоніальної політики Російської імперії

Б безглуздої війни

В влади

Г нескореності народу

2. Рядки з поеми “Кавказ” За горами гори, хмарою повиті, / Засіяні горем, кровію политі, які повторюються двічі, – це

А тавтологія

Б рефрен

В риторичне звертання

Г антитеза

3. Установіть відповідність.

Мотив

Уривок

1 трагедія кровопролитної війни для родин

2 лицемірні заяви про мирні аміри самодержавців

3 право народів звертатися до Бога рідною мовою

4 віра в торжество правди та волі

А І Тобі одному/ Помоляться всі язики /Вовіки і віки.

Б Встане правда! встане воля!

В А матерних гарячих сльоз! /

А батькових старих, кровавих, /

Не ріки – море розлилось…

Г Чурек і сакля – все твоє… /

Ніхто й не возьме за своє, /

Не поведе тебе в кайданах.

Д Нам тілько сакля очі коле: /

Чого вона стоїть у вас, / Не нами дана…

4. Поясніть особливості будови й жанру твору Т. Шевченка “Кавказ”.

5. Прокоментуйте ваше розуміння епіграфа до поеми “Кавказ”.

6. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко відійшов від сюжету античного міфу, замінивши печінку, яку орел клював у Прометея, на серце? Яку роль відіграє мова в житті нації?

7. Який зміст укладено в слова: “Не скує душі живої/ І слова живого”? Яке співвідношення мови й нації випливає з поеми?

8. Поясніть значення образів-символів орла й тюрми. Прокоментуйте слова І. Франка, Б. Лепкого, М. Жулинського й І. Дзюби про поему “Кавказ”.

9. Як Т. Шевченко оцінює роль православної церкви в урегулюванні збройного конфлікту на Кавказі? Процитуйте уривки з твору на підтвердження своїх думок.

10. Який зміст закладено в завершальну частину поеми?

11. Випишіть із поеми по 2-3 приклади гіперболи й персоніфікації.

12. Поділіть поему “Кавказ” на три частини за змістом. Доберіть до кожної з них цитати з твору.

5. Виконайте домашнє завдання.

Випишіть вислови з поеми “Кавказ”, які стали крилатими. Вивчіть їх напам’ять.

1. Прочитайте поему-послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КАВКАЗ (1845) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА