ОДНИМ МЕНШЕ – ІГОР РОСОХОВАТСЬКИЙ
ОДНИМ МЕНШЕ
Самоскид, виїхав з воріт бази і помчав по шосе,
Розбризкуючи воду в калюжах. Пішоходи квапливо пере-
Ходили на другий бік тротуару, ближче до будинків. А ве-
Селий шофер вишкірював жовті прокурені зуби…
За спиною Віктора Миколайовича глухо грюкнули две-
Рі парадного. Він ступив шість повільних кроків згори вниз,
Зійшов на тротуар. Повз нього, перестрибуючи зразу через
Троє східців, пробіг молодий лаборант. Віктор Миколайович
Усміхнувся: колись і він не задумувався над тим, скільки
Східців веде до дверей лабораторії. Тоді він подавав на-
Дії. Минули роки, він уже літній чоловік, а й досі всього-
На-всього науковий співробітник, що не захистив канди-
Датської дисертації.
Віктор Миколайович повільно попрямував алеєю, ду-
Маючи про закінчену серію дослідів, над якими працював
Їхній відділ.
“Михайлову несолодко,-думав він-Скільки часу, зу-
Силь, а результат зовсім не той, який передрікала його тео-
Рія. Може, настав час висловити свої міркування?”
З голови ніяк не йшов той день, коли з’ясувалося, що
Подразнення групи нейронів, названих “вузлом К”, призво-
Дить до гарячкового збудження всього організму, причому
Сили його в десять разів збільшуються Піддослідні собаки
Й мавпи гнули й ламали товсті грати кліток, ніби вони бу-
Ли зроблені з дерева.
Чому ж препарати, які знімають подразнення з “вузла
К”, не діють на буйно божевільних? – питали себе співро-
Бітники лабораторії. І тільки один з них, Віктор Миколайо-
Вич, спитав інакше: а завдяки чому збільшуються сили? Це
Питання привело його до цікавої гіпотези. Якби вона під
Твердилась, то зробила б переворот у медицині.
З грюкотом і скреготом самоскид завернув за ріг, на
Проспект. Водій зупинив машину і вискочив купити цига-
Рок. На ходу розкрив пачку, сідаючи, звичним рухом губ
Перекинув цигарку в куточок рота Самоскид рвонув з
Місця…
“Засміють, чого доброго,-думав Віктор Миколайович.-
Надто це вже скидається на казку і на те, що я хочу пере-
Скочити відразу через десять східців. Але ж досліди під-
Тверджують мою гіпотезу І коли вірити індійському про-
Фесорові..”
Він зупинився перед вітриною магазину, помилувався
Новим телевізором, зітхнув. Якщо купити навіть на випла-
Ту, дружині не вистачить на путівку… А от коли він нареш-
Ті захистить дисертацію… І щоб її спокійно захистити,
Краще не здобувати репутації казкаря в науці.
“Я скажу Михайлову: в організмі має бути недоторкан-
Ний запас енергії. Тим-то його подразнення подібне до буй-
Ного божевілля без розладу свідомості. Тварина смикаєть-
Ся, звивається в конвульсіях, руйнує все навколо просто
Тому, що вивільнена енергія шукає виходу. Між іншим, цей
Нервовий центр дуже важко збудити. Згадаймо, що в момент
Смерті в організмі відбувається вибух енергії, який ми на-
Зиваємо “некробіотичним випромінюванням”. Це пропаща
Енергія. А чому б не спробувати використати її за життя?
Тільки уявіть собі результати: подовження життя, перемо-
Га над будь-якими хворобами…”
“Тепер я перенісся з галузі філософії в галузь каз-
Ки”,- остудив себе Віктор Миколайович, і йому стало со-
Ромно. Він уявив собі гострий іронічний погляд Михай-
Лова.
“Стривай, стривай! – подумки вигукнув Віктор Микола-
Йович.- А що коли цю гіпотезу подати як казку? Припусті-
Мо, як фантастичне оповідання, прочитане в якійсь збірці?
І коли я до того ж почну висміювати його, то Михайлов,
Звичайно, захоче посперечатись і почне захищати. Завтра
Ж зроблю це!”
Він не думав, що для перевірки його гіпотези досить
Було б лише двох місяців і що вже через рік-півтора ме-
Дицина мала б у своєму розпорядженні найсильніший за-
Сіб.
Губи Віктора Миколайовича ворушилися в лад думкам,
Легка усмішка осяяла обличчя. Замислившись, він ступив
З тротуару на брук…
Самоскид вискочив з-за повороту. Водій побачив перед
Машиною людську постать на шосе. Несамовито завищали
Гальма. Пізно. Губи водія посиніли, засмикались. У куточку
Рота затанцювала недокурена цигарка…
На місці аварії зібралася юрба, невдовзі під’їхала і
Швидка допомога. Лікар вискочив з машини, підбіг до по-
Терпілого. Йому знадобилося кілька хвилин, щоб пересвід-
Читись: сталося непоправне.
Санітари поклали тіло на ноші… Юрба все ще не роз-
Ходилась. Літня жінка розпачливо притиснула руки до гру-
Дей. Якийсь чоловік озвався до неї, ніби втішаючи:
– Що вдієш, одним менше…
На нього осудливо подивились, і він сердито додав:
– На землі шість мільярдів чоловік. Якщо не стане
Навіть мільйона, ніхто не помітить.
Він дуже поспішав до поліклініки на процедури. Лікарі
Казали йому, що хвороба його невиліковна, що жити йому
Лишилося зовсім небагато.
І ніхто тоді не міг знати, що проти його хвороби все ж
Є засіб – вивільнення недоторканного запасу енергії. Одна-
Че серед шести мільярдів чоловік на Землі вже не було
Того, єдиного, хто знав, як це зробити.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)