Мораль
1. Охарактеризуйте основні суспільні функції моралі.
Перша і основоположна суспільна функція моралі – регулятивна. Універсальність моралі як регулятора поведінки людей полягає не в тому, що вона містить чіткі приписи на всі випадки життя. Мораль скоріше дає найзагальніші вказівки, наприклад, наказує бути доброзичливим до людей. Це – не рецепт, слідування якому може принести якусь вигоду, а заклик до того, щоб бути людиною не тільки за зовнішнім виглядом, але і по суті.
Моральний вчинок відбувається не з примусу, а в силу власного переконання людини. Тому друга функція моралі полягає в тому, щоб культивувати в кожній людині почуття власної гідності, що не дозволяє здійснювати ниці, негідні людини вчинки. Цю функцію можна назвати виховної.
Моральний вигляд особистості – це її цілісна характеристика, що охоплює або зачіпає все, що робить людина, що він думає, чим він живе. Моральність людини є як би синонімом людяності. Мораль вказує кожному з нас, в якому напрямку має відбуватися наше духовний розвиток для того, щоб людяність у нас приростала, посилювалася, а не деградувала. Моральна регуляція поведінки людей виконує і ще одну дуже важливу, четверту за рахунком функцію згуртування, консолідації суспільства.
Ми на власні очі спостерігаємо ослаблення громадських зв’язків між людьми, втрату почуття людської солідарності. Тільки опора на моральність здатна вберегти нас біди, застерегти від повторення в ХХI ст. таких соціальних катастроф, якими був відзначений ХХ ст. В умовах соціальної кризи холодний розрахунок не завжди підказує найкращий шлях вирішення заплутаних і складних суспільних проблем. Моральність ж містить беззаперечний заборону на антигуманні дії, що принижують людську гідність, що загрожують життю і здоров’ю людей. У цьому можна угледіти прояви германізірующей суспільної функції моралі.
2. На прикладі конкретних художніх творів покажіть, як в них відображено пошук людиною сенсу життя, справжніх цінностей, боротьба добра і зла, зіткнення потягу і боргу.
Пошуки сенсу життя добре показані на прикладі героїв твору Л. Толстого “Війна і мир” П’єра та Андрія. Справжні цінності, боротьба добра і зла добре проявляються у творі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” в сцені, де з неба падають гроші і люди їх збирають; Ієшуа Га-Ноцрі – добро бореться з Воландом – зло.
3. Які моральні цінності закріплені в релігії?
Основні моральні цінності, які закріплені в релігії – це вимога гуманного ставлення до людей “Як хочете, що б з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними” – золоте правило моралі. У Біблії закріплені і ряд інших моральних норм: Не вбивай, Не чини перелюбу, не кради, не бреши (не свідкуй неправдиво), Шануй батька та матір, нагодуй голодних, що не ображай людей, що не гнівайся на людей марно, мирися з тими, з ким посварився, та ін.
4. Які основні етичні принципи науки?
Основними етичними принципами науки є наступні: 1. самоцінність істини; 2. орієнтованість на новизну наукового знання; 3. свобода наукової творчості; 4. відкритість наукових результатів; 5. організований скептицизм.
Принцип самоцінності істини або універсалізм увазі орієнтацію дослідника та наукової діяльності на пошук об’єктивного знання, а не на особисті, групові, корпоративні чи національні інтереси. Істина і тільки істина – основна цінність діяльності у сфері науки. Тільки одна дихотомія має значення: “істинно – хибно”, все інше – за межами науки. Який би нової або тривіальною, “очікуваної” або “незручною” не опинилася виявлена в процесі дослідження істина, вона повинна бути оприлюднена.
Новизна наукового знання. Наука існує тільки розвиваючись, а розвивається вона безперервним збільшенням та оновленням знання. Визначаючи суть наукової роботи, М. Вебер писав: “Досконале витвір мистецтва ніколи не буде перевершено і ніколи не застаріє… Навпаки, кожен з нас знає, що зроблене ним в галузі науки застаріє через 10, 20, 40 років. Така доля, більше того, такий сенс наукової роботи, якому вона підпорядкована і якому служить, і це якраз складає її специфічну відмінність від всіх інших елементів культури; всяке досконале виконання задуму в науці означає нові “питання”, воно по своїй істоті бажає бути перевершеним… Необхідність отримання нових фактів і створення нових гіпотез обумовлює обов’язкову інформованість дослідника про раніше отримані в цій галузі науки знаннях.
Свобода наукової творчості – ідеальний, але не завжди реалізовується принцип наукової діяльності. Для науки немає і не повинно бути заборонених тем, і визначення предмета досліджень є вибір самого вченого. Будь-який результат, який претендує на наукове досягнення, повинен бути уважно проаналізовано і оцінений науковим співтовариством незалежно від того, вчений з якими минулими заслугами його представляє. У реальних ситуаціях дієвість цього принципу часто обмежена як внутрішніми факторами, що діють в науковому середовищі, так і зовнішніми – етичними, соціальними та матеріальними.
Загальність чи відкритість наукових досягнень. На результати фундаментальних наукових досліджень (не плутати з винаходами) не існує права інтелектуальної власності, бо вони належать усьому людству. Автор і ніхто інший не може заборонити використовувати наукові результати або вимагати будь-якої компенсації за їх використання, окрім посилання на авторство. Відповідно, будь-який науковець, який отримав нові результати, повинен їх опублікувати, оскільки нове знання тільки тоді стає складовим елементом наукової картини світу, коли воно перевірено і визнано науковим співтовариством.
Організований скептицизм або вихідний критицизм. Принцип, який передбачає відкритість для сумнівів з приводу будь-яких результатів наукової діяльності, як своїх власних, так і публікованих іншими вченими. Це правило вимагає осмислення неявних припущень, прийнятих в якості аксіом; пильного відношення до спроб прийняти бажане за дійсне, викликаним особистою зацікавленістю або причинами етичного характеру; обережного ставлення до ймовірності невірного тлумачення результатів. Як зазначив академік М. В. Садовський “в науковій пресі ніколи не було абсолютної свободи слова, в науці ніколи не працював принцип” презумпції невинності “.
5. Чому в сучасному світі гостро стоїть завдання гуманізації науки?
Завдання гуманізації науки в сучасному світі неминуче звертає нас до питання про моральних підставах наукової діяльності. І як свого часу говорив видатний фізик і громадський діяч А. Д. Сахаров: “Вчений насамперед – людина. І тому мораль, моральні цінності найважливіше – і в особистому, і в суспільному житті, і в науковій роботі “.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)