Літопис Григорія Грабянки – Перлини доби Бароко – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література
Літопис Григорія Грабянки (початок 1670-х-1738) із середини XVIII ст. за популярністю затьмарив літопис Самовидця.
Світогляд Г. Грабянки сформувався під час його навчання в Києво-Могилянському колегіумі. Хоробрий козак набував бойового досвіду в багатьох військових походах. Коли ж на Лівобережжі Росія почала наступати на козацькі вольності, він у складі делегації на чолі з гетьманом Павлом Полуботком подавав прохання до царя про скасування Малоросійської колегії та відновлення виборів гетьмана. За таке зухвальство цар наказав сміливців заарештувати, і лише через п’ять років вони були звільнені з в’язниці. Патріотичні почуття Г. Грабянки відобразилися в доборі подій та їх оцінці.
В умовах поступової втрати незалежності українських земель після Визвольної війни 16481654 рр. Г. Грабянка ставив за мету нагадати сучасникам про колишню козацьку славу. Він описує історичні події від часів виникнення козацтва до 1709 р. Наслідуючи києворуську традицію, автор розмірковує над тим, “заради чого ця історія написана”. Він усвідомлює свою місію – зафіксувати в писемному джерелі ті події, свідком яких він був, щоб “славетні звершення… благополучних вождів здійснені, а особливо за Богдана Хмельницького, преславного вождя запорозького, …не пішли в забуття…”.
Упереджуючи можливі звинувачення в суб’єктивності, Г. Грабянка пише: “І хай читач не думає, що я хоч щось додаю від себе, ні – кажу тільки те, про що повідали історики, що підтвердили очевидці, а я тільки зібрав все це і записав”.
Герб Війська Запорозького з літопису Григорія Грабянки
Літопис складається з трьох частин:
І частина охоплює час від зародження козацтва до 1648 р.;
ІІ частина зображує найяскравіші події Визвольної війни 1648-1654 рр.;
ІІІ частина відтворює події від 1654 р. до 1709 р.
Коли читаєш літопис, він справляє враження добротно написаного історико-пригодницького роману. До 1663 р. події укладено у формі “сказань” – доволі розлогих оповідей, які мають свою логіку розгортання подій. До кожного з них дібрано заголовок. Починаючи від 1664 р., розповідь ведеться за роками зі значно стислішим описом подій.
У центрі уваги Г. Грабянки – постать історичного діяча гетьмана Б. Хмельницького. Автор ідеалізує його та зображує як патріота й визначного полководця. І хоч він розповідає, що виступ Б. Хмельницького був наслідком особистої образи (шляхтич Чаплинський забрав його маєток), проте автор неодноразово наголошує, що “Хмельницький… взявся за меч, боронячи Україну від тортур та принижень, людей невинних від неволі та повинностей, та свою невинність доводячи”. Таким чином, він узагальнює причини розгортання Визвольної війни 1648-1654 рр. Б. Хмельницький постає у творі як герой і національний лідер. Автор не шкодує барв: ” це була людина воістину варта звання гетьмана”, він – “славетний вождь”, “син православ’я”, з “болем у серці стежив за подіями”, народ його “радісно вітав як Господнього визволителя”, “люди руські вітали його і виходили стрічати, радісно називаючи переможцем ляхів та визволителем України з-під шляхетської неволі”, Хмельницький дбає “про добробут та цілісність України”.
За всіма подіями читач відчуває особу автора. Він, на відміну від Самовидця, не відсторонений оповідач. Зокрема це виявляється в емоційних оцінках зображеного, що поглиблює художність літопису. Літопис дослідники не вважають достовірним джерелом історичних подій. У ньому чимало фактичних помилок і неточностей. Натомість він надзвичайно цікавий з художнього боку. Автор представляє літературно опрацьовану історію України. Його цікавить не стільки послідовність подій (що важливо для історика), скільки доля України протягом тривалого проміжку часу. Він розмірковує над загальнолюдськими проблемами: Що таке рідна земля? Яка участь кожного в її збереженні? Яка роль історичної особи в історії? тощо. Твір написано церковнослов’янською мовою із вкрапленнями народних слів. Літопис є яскравим зразком барокової літератури. Для нього характерне використання прийому контрасту, символів, метафор, епітетів. Автор добирає складні синтаксичні конструкції, виклад подій подано урочисто й патетично. У творі поєднано матеріали документів (тексти угод, перелік привілеїв козакам від польського короля, промови Б. Хмельницького, листи польського короля до кримського хана тощо) і фрагменти поетичних творів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)