Літопис Самійла Величка – Історично-мемуарна проза – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
(Уривок)
Сказання про війну козацьку з поляками, що через Зиновія Богдана Хмельницького, Гетьмана військ запорізьких, вісім літ точилася
Передмова до читальника
Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки. Бо чи може у печалі щось швидше стати ліком, як той же книжковий, пильно й до речі вжитий, медикамент? Спізнав я те сам, коли мав скорботу; читаючи та слухаючи книжки і дізнаючися з них про всілякі людські пригоди й біди, я вчився зносити терпляче і власні злигоди; покладався-бо на приказку – в терпінні вашім знайдеться душа ваша. Думаючи про це й оглядаючи літописні та історичні писання чужоземних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців пояснено й не затемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я побачив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх слов’яно-козацьких письменників і відтворив якусь варту пам’яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких причин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин.
Отож гідні похвали подвиги наших козако-руських предків описали не наші ледачі історики, а чужоземні: грецькі, латинські, німецькі та польські. /…/ Річ відома: як мертвої плоті ніхто, крім Божої благодаті, не воскресить, так не може людина навіть суєтну сьогосвітню славу вияснити й описати без літописних свідчень. Тим-то я й не посмів писати того, про що не мав певного знаття. І це не через лінощі, а тому, що наші козацькі літописці, наслідуючи давніх ледачих письменників, через недбальство не описали славні й великі діла своїх вождів.
ПОМІРКУЙ
– У чому Самійло Величко звинувачує своїх попередників: істориків-літописців?
– Як автори літописів описують події: як сучасники чи як історики? У чому це виявляється?
Бароко (лат. дивний, химерний) – це мистецький напрям, який панував у Європі протягом XVI-XVIII ст. Для нього характерні алегоричність, містицизм, звернення до трагічних суперечностей буття, поєднання непоєднуваного – смішного із сумним, трагічного з комічним, високого з ницим; дотепність, парадоксальність, контрастність.
Улюблені теми митців бароко – скороминущість людського життя, метафорично осмислювана в образах життя як сну, життя як театру; трагічна невлаштованість світу; фатальна підпорядкованість людської долі Божественній волі; гріховність людської природи.
Художні прийоми бароко – надмірна метафоричність, вишуканість, ускладненість мови, експерименти з формою художнього твору, елементи фантастики, використання різноманітних алегорій та символів, через які митці бароко намагались осмислити потаємний сенс звичних речей.
Поезія
Іван Величковський (бл. 1630 (1651) – 1701(1726)
Іван Величковський – український поет епохи Бароко, священик, перекладач, автор рукописних збірок “Зегар з полузегарком” (1690) та “Млеко од овці пастиру належноє” (1691). Для творів І. Величковського характерне поєднання світських і релігійно-моралізаторських тем, дотепність і особлива увага до форми вірша. У книжці “Млеко…” представлені різноманітні види курйозних (фігурних) віршів, які не можна сприйняти тільки на слух, їх треба побачити і розшифрувати…
Курйозний вірш (від фр. цікавий) – поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерне поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом. Твір, у якому переважає зоровий ефект, називається фігурним (латин, вид, образ). Такі поезії мають цікаву графічну форму: зірка, хрест, меч, трикутник, птах, чаша тощо.
Фігурні (курйозні) вірші
Рукописної книжки “Зегар1 з попузегарком2”
Минути
До зегарка належать іще і минути,
Тому їх теж не годиться аж ніяк минути.
Минути всіх спільні
Мине дитинство,
Мине отроцтво,
Мине юність,
Мине зрілість,
Мине старість,
Мине перестарілість,
Мине весна,
Мине літо,
Мине осінь,
Мине зима,
Минуть всі літа,
Минуть всі часи,
А на все мине час покаяння.
Минути злих
Мине слава,
Мине багатство,
Мине честь,
Мине п’янство,
Мине помпа,
Мине гордість,
Мине пиха,
Мине марнославство,
Минуть високії думи,
Минуть лестощі,
Минуть пестощі,
Минуть бенкети,
Минуть служби,
Минуть дружби,
Минуть жарти,
Минуть сміхи,
Минуть утіхи,
Минуть розкоші,
1 Зегар – годинник.
2 Полузегарок – годинник з напівдобовим циферблатом.
Минуть скарби,
Минуть ради,
Минуть зради,
Мине хитрість,
Мине ошуканство,
Мине заздрість,
Мине ненависть,
Мине урода,
Мине тілесна красота,
Мине мужність.
Мине сила,
Мине красномовство,
Мине удатність,
Мине справність,
Минуть кривоприсяжства,
Минуть і іншії всі марноти марнот,
Тобто вся сила людська,
Все стане нічим по смерті:
Не прибуде багатство, не зійде слава, –
Смерть-бо прийшовши, все оце погубить.
Минути добрих
Минуть хвороби,
Минуть переслідування,
Минуть муки,
Минуть біди,
Минуть смутки,
Минуть сльози,
Минуть образи,
Минуть рани,
Минуть глумління,
Мине голод,
Минуть прагнення,
Мине нагота,
Мине убозтво,
Мине каліцтво.
Мине сліпота,
Мине німота,
Мине хромота,
Минуть труди, невчаси, неспокої,
Мине усяке лихо.
Дві страшні минути
Бо промовить Господь:
“Небо і земля мимо ідуть”.
“Млеко1Од овці пастиру належнеє, або Труди поетицькії во честь преблагословенної Діви Марії составлении…”
Ехо
(Вірш, у якому, ніби луна, повторюються кінцеві склади слів).
– Что плаченій, Адаме? Земнаго ли края?
– Рая.
– Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?
– Рани.
– Не можеши ли внійти внутр його побідно?
– Бідно.
– Їли возбранен тобі вход єст херувими?
– Іми.
– Одкуду дієт ті ся сицевая досада?
– З сада.
– Кто ті в саді снідь смертну подаде од древа?
– Єва.
– Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?
– Адський.
– То сієши сльозами не без вини поле?
– Оле!
– Одселі вся будеши со трудом стяжати?
– Жати.
– Одселі тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу?
– Обу./…/
Рак літеральний (вірш, літери якого, прочитані і зліва направо, й справа наліво, виражають той самий текст).
Анна во дар бо імя мі обрадованна
Анна дар і мні сін міра данна,
Анна мі мати і та мі манна
Анна пита мя я мати панна.
1 Млеко – молоко.
Одноголосний вірш (вірш, у якому кожен склад завершується однаковим голосним, наприклад О).
СлОвО плОтОнОснО
МнОгОплОдОнОснО…
Акровірш (дивлячись на перші або виділені літери у кожному рядку, ми вгадуємо слово).
Із несОздАННа отца восіявий чисте,
ВЕЛИЧаю з матКОю тя, ВсеСладКІЙ Христе!
(заховане слово – Іоанн Величковський)
ПОМІРКУЙ
– Які незвичні віршові жанри представлені в збірці?
– Чи можна стверджувати, що автор, приділяючи увагу формі вірша, спрощує його зміст?
– Який вплив на розвиток мови мають такі поетичні експерименти?
Дмитро Туптало (1651-1709)
Дмитро (світське ім’я Данило) Туптало – видатний церковний і літературний діяч. Народився в сім’ї козацького сотника Сави Туптала, здобув освіту у Києво-Могилянській колегії. У 1668 р. став ченцем, отримавши ім’я Дмитрія. Автор чотиритомного видання книжок життя святих – “Четьї-мінеї”, оповідання про чуда ікони Богородиці Троїцько-Іллінського монастиря “Руно орошение” (1680), драматичних творів (“Комедія на Успіння Богородиці”, “Дія на страсті Христові списана”), поезій, проповідей, літопису “Від початку світобудови до Різдва Христового”. Мова творів Д. Туптала має виразні ознаки барокового стилю: сповнена епітетів, порівнянь, синонімів. Писав книжною українською та словенською мовами.
Ісусу, єдиному премудрому Богу
Ісусу, Єдиному премудРОму Богу,
МалОумНий воздАю про всіх славу многу.
Давшому И сію Мені ИсТоРІЙ спасенних
Списать вторую Книгу, в честь слуг Божественних.
Мати милосерда
Мати милосерда!
Ти єси ограда,
Од лютого врага злаго
Храниши мя всегда.
На всякій час зову,
В немощи воззову,
Воплем кріпким, Мати, тебе,
Чиста Діво, молю.
Прошу тя, всещедру,
Матер милосерду,
Глас услиши мой, плачь внуши,
Молю тя, всещедру.
Руці да воздіну
Ко твоєму Сину,
Мати, Мати преблагая,
Ходатайствуй к нему.
Тебе, Діво, молю,
Воплем кріпким зову,
Душу й серце в воздиханню –
Преклоняя главу.
ПОМІРКУЙ
– Які риси барокового стилю втілилися у творах Дмитра Туптала?
Семен Климовський (р. н. невід. – бл. 1730)
Протягом тривалого часу автор знаменитої пісні “їхав козак за Дунай” вважався легендарною особистістю. Сьогодні немає сумніву щодо достовірності цього талановитого козака Харківського полку, хоч деталі його життя назавжди залишилися таємницею XVIII століття.
Їхав козак за Дунай
Їхав козак за Дунай,
Сказав: “Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький.
Неси та гуляй!”
“Постій, постій, козаче,
Твоя дівчина плаче.
Як ти мене покидаєш, –
Тільки подумай!”
“Білих ручок не ламай.
Ясних очок не стирай.
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!”
“Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного.
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!”
ПОМІРКУЙ
– У які часи відбуваються події у творі?
– Чому козак змушений залишити кохану?
– 3 яким настроєм їде козак?
– Як дівчина сприймає розлуку з козаком? З чим це пов’язано?
– Які засоби використовує автор для зображення зворушливої сцени розлуки?
Завдання до теми
ПРИГАДАЙ
– Яким постає Богдан Хмельницький зі сторінок козацьких літописів?
– Які історичні постаті та географічні назви, що згадуються в літописах, тобі відомі?
– Період бароко в Україні ще називають терміном “козацьке бароко”. З чим це пов’язано?
– Підготуй повідомлення про розвиток козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
– Які барокові мотиви втілилися у збірці Івана Величковського “Зегар з полузегарком”?
– Яких легендарних постатей української історії та культури ти знаєш? Чим відрізняється легендарна особистість від історичної?
СТВОРИ
– Напиши акровіш, ключовим словом якого буде ім’я чи поняття, що стосується козацьких літописів або барокової поезії. Текст акровірша має пояснювати і характеризувати ключове слово.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)