Байки Харківські – ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА 1722-1794 – ЛИЦАР ДУХОВНОСТІ: ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література
Григорія Сковороду вважають основоположником української байки. Збірка “Байки Харківські” містить тридцять прозових творів, більшість із яких подано у формі діалогів. Перші п’ятнадцять, за свідченням автора, створено “на сьомім десятку нинішнього століття”, після звільнення Г. Сковороди з Харківського колегіуму. Решта була написана 1774 р. в селі Бабаї на Харківщині. Багато сюжетів письменник запозичив в Езопа, але переосмислив зміст. У передмові до збірки автор завважує, що саме в людській натурі є приводом для зображення в байках: “Нерозумну пиндючливість зустрічають за зовнішністю, випроваджують за сміхом, а розумний жарт поважний вінчає кінець. Немає смішнішого, як розумний вигляд з порожнім нутром, і немає нічого веселішого, як смішне обличчя з прихованою діяльністю”. Отже, байки привабили Г. Сковороду, тому що за зовнішніми комічними сюжетами можна було приховати набагато глибший, світоглядний зміст.
1 У перекладі з латинської – “свобода”.
Нехитрі прозові історії, персонажами яких виступають звірі, сили природи, частини людського тіла, коштовне каміння, Григорій Савич супроводжує моральними висновками, які він називає “силою”. У ній формулюється повчання автора, що художньо розвиває його філософські ідеї.
Однією з найпопулярніших у збірці вважають байку “Бджола і Шершень”. Композиційно твір складається з двох частин – діалогу між персонажами та моралі-висновку. На початку твору Шершень кепкує з працелюбної Бджоли та не розуміє, чому вона віддана справі, адже невдячні люди користуються плодами її праці й навіть не дякують їй. У відповідь вона пояснює, що “незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати”. У “силі” (це висновок-мораль) автор пояснює сутність своєї ідеї про “сродну працю”: “Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? …І немає більшої радості, аніж жити за покликанням”.
Тема байки – діалог Бджоли та Шершня про ставлення до праці та її плодів.
Ідея – заклик до самопізнання та спорідненої праці, яка може зробити людину щасливою.
Замість висновку процитуємо думку Мирослава Поповича про Григорія Сковороду: “…він зовсім не шукав того статусу мандрівного бездомного філософа, на який його прирекло життя. Він зумів вижити і навіть бути по-своєму щасливим у тих екстремальних умовах, у яких опинився, не прийнятий чернецьки-професорською громадою до кола своїх. Він нічим не поступився і з гордою гідністю пройшов свій життєвий шлях до кінця, не виказуючи своїх страждань і слабостей. Але образ завжди всім вдоволеного мандрівного філософа із сопілочкою, щасливого тим, що є особою без постійного місця проживання, не відповідає дійсності. З вищого духовного погляду він виграв війну проти світу корисливості і пошлості, хоч і дуже дорогою ціною. Але з погляду житейського він цю війну програв, бо для того, щоб лишитися собою, мусив відмовитися від будь-яких соціальних позицій…
Церковний світ не приймав Сковороду, бо він і не був людиною церкви. Він був мислителем глибоко світським, філософом з тонким розумінням одвічних світових проблем, особистістю, здатною на самовіддане і безкорисливе служіння людям і ідеї, але не установі, будь-якій, у тому числі церковно – монастирській”.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Прокоментуйте, як ви розумієте слова Дмитра Чижевського про те, що “…життя Сковороди є його філософією, а його філософія є його життям”. Відповідаючи, спирайтеся на факти біографії письменника.
2. Прокоментуйте висновки Мирослава Поповича про життєвий вибір Сковороди. Чому з духовного погляду він виграв війну проти світу, а з житейського – програв? Як ви ставитеся до такого вибору письменника? Свою відповідь обгрунтуйте.
3. Назвіть чотири тези, що відображають ключові філософські ідеї Г. Сковороди. Поясніть, як ви їх розумієте.
4. Французький письменник-мораліст Франсуа де Лярошфуко писав, що “людина часто вважає, що вона сама керує собою, тим часом як вона є керованою, і поки її розум спрямований до однієї мети, серце непомітно веде її до іншої”. З якою філософською ідеєю Сковороди перегукується ця думка?
5. Проаналізуйте вірш Г. Сковороди “De libertate”. У яких літературних творах XVII-XVIII ст. звучить тема вольності?
6. Прочитайте й порівняйте поезії Горація “До мецената” та Сковороди “Всякому місту – звичай і права…”. За якими ознаками вони між собою схожі, а чим відрізняються? Відповідь підтверджуйте цитатами.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)