Розвиток книгодрукування на українських землях – Світло доби Ренесансу – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література
Коли говоримо про найвизначніші відкриття людства, що здійснили переворот у розвитку цивілізації, то лідерами, безперечно, є три: винахід письма, книгодрукування та Інтернету. Зверніть увагу: усі вони пов’язані з відтворенням і поширенням людської думки.
Якщо про першотворця письма нічого не відомо, то точно встановлено автора другого революційного винаходу. Як ви добре знаєте, ним був німець Йоганн Гутенберг, який у 1456 р. надрукував на верстаті першу книжку – латинську граматику. Відтоді знання стали значно швидше поширюватися серед усіх верств населення й з елітарних стали більш доступними. Але винахід Й. Гутенберга церква сприйняла вороже, першодрукарів у всіх країнах оголошували єретиками, їх переслідували, майстерні знищували, а книжки спалювали.
На українських землях перші друковані твори церковнослов’янською мовою з’явилися наприкінці XV ст. завдяки подвижницькій праці Швайпольта Фіоля. У Кракові він підготував і видав тексти релігійного змісту Часослов, Псалтир й Осьмигласник.
У XVI ст. в Україні, що мала столітні традиції виготовлення рукописних книжок, за ініціативи братств також почали відкривати стаціонарні й пересувні друкарні в Луцьку, Кам’янці, Львові, Житомирі, Чернігові. Провідним центром книговидання стала друкарня при Києво-Печерському монастирі. Про неї відомий сирійський мандрівник Павло Алеппський у середині XVII ст. залишив такий спогад: “Біля великої церкви є гарний знаменитий друкарський будинок, що служить цій країні. З нього виходять усі їхні церковні книги чудового друку, різного вигляду й кольору, а також малюнки на великих аркушах, визначні в тій країні речі, ікони святих, вчені трактати та інше”.
Крім літератури релігійного призначення, друкарні видавали полемічні твори, проповіді, навчальну літературу для шкіл. У цей період вийшли друком визначні мовознавчі праці – перша церковнослов’янська граматика Мелетія Смотрицького та словники церковнослов’янської мови Памви Беринди й Лаврентія Зизанія. Усі вони відзначалися високою художньою якістю оформлення.
Видатним діячем слов’янського книгодрукування заслужено вважають Івана Федорова. Переслідуваний за “єресь” у Москві, де він розпочав свою діяльність, переїхав до Львова й започаткував українську друкарню. У 1573 р. І. Федоров видав книгу релігійного змісту Апостол, а в наступному році – перший у Східній Європі підручник для навчання Буквар. Пізніше він прийняв запрошення від князя Острозького працювати в його маєтку. Людина із широким європейським мисленням, патріот і меценат, князь створив умови для роботи І. Федорова, підтримував його матеріально. Саме в цей період першодрукар підготував шість книг, одна з яких – шедевр друкарського мистецтва Острозька Біблія.
Незважаючи на прогресивність книгодрукування, воно ще тривалий час продовжувало підтримувати середньовічні традиції. Ренесансного ж змісту книгодрукування почало набувати з друком літератури наукового та світського характеру, а особливо коли в мові текстів дедалі більше почали з’являтися живі розмовні елементи.
Іван Томашевич. Диякон Іван Федоров
Отже, діяльність братств, шкіл, колегіумів та академій, друкарень сприяли українському національному та культурному відродженню, слугували збереженню національної ідентичності, поступово готували в українському суспільстві підгрунтя до засвоєння нових прогресивних ідей протягом наступних століть.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)