Душевні спади
Так чи інакше з клієнтами доводиться розбирати причини їх “безпричинних” страждань і якось ці корені позначати, щоб ставало ясніше, де проблему простіше компенсувати, де перечекати, а де дочиста викорінити. У 2010 році на сайті вже була невелика стаття про душевні спади, коли без очевидних причин настрій псується. Зараз хочу розібрати цю тему детальніше.
Причини душевних спадів
1. Самоствердження – це щось на зразок передчасного завищення самооцінки. Неминуче викликає відкат до звичного стану. Процес відкату при цьому стає принизливим скиданням “корони”, яку наша персона на свою голову з апломбом приміряла.
Напевно, більшу частину всіх душевних спадів можна було б звести до облому фрустрації почуття власної важливості. Відсотки, що залишилися припадуть на розтин несвідомих проблемних переживань і відпускання застарілих уподобань. Інша справа, що і особиста важливість, хоч і здається поверхневої і наївною, на ділі формується з глибини несвідомого. Тому банальне зовнішнє обмеження власних понтів до великого успіху не приводить. Копати треба глибше. Поганий настрій – це поверхнева декорація душевного конфлікту.
Іншими словами, проблема завищення самооцінки навіть не в тому, що вона потім повертається на місце, а в тому, що сам цей повернення активує несвідомі програми – глибинні негативні переконання про себе і життя.
Можна сказати, що завищена самооцінка, перш ніж повернутися на повсякденний рівень, спочатку скочується нижче звичного плінтуса стану. Так відбувається з тієї причини, що високою самооцінкою ми намагаємося компенсувати глибоко вкорінене відчуття власної неповноцінності. І коли ця компенсація не спрацьовує, неповноцінність оголюється у всій красі в амплуа, яке ми приймаємо за очевидну похмуру істину.
На повсякденному рівні це і є ті самі обламані понти, коли життя ставить розпухле его на місце. А особистість в цей час все так драматизує, ніби її прилюдно роздягли і запрягли в рабський хомут. Градус драматизації пропорційний тій мірі, з якою було порушено і проявлений комплекс неповноцінності. Про те, як і звідки в нас зароджується ця субстанція, говориться в цій статті.
Багатьох ось так і мотає колами по станах – від порожнього місця до пупа землі і назад. Сьогодні людина переконаний у своїй величі, завтра в нікчемності, потім – все по новій, приймаючи кожну галюцинацію за остаточну істину.
2. Невиправдані очікування – ще одна причина душевних спадів, до якої можна було б звести мало не кожну проблему. Майже ніхто толком не розуміє, що живе в сьогоденні, а майбутнього і минулого, окрім як в наших думках, ніде немає. Для особистості цей живий факт перебування у вічному “зараз” – щось несусвітнє. Вона живе на опорах власних фантазій і передчуттів, що навівають ілюзію часу. І так уже виходить, що “реальні” події, що проходять крізь даний момент часу, раз у раз особистості нагадують про те, що всі її опори – примха. Особистість від таких осяянь тривожиться, і або занурюється в свої сни ще глибше, або намагається їх співналаштуватися з реальністю.
3. Розтин несвідомого – воно ж розширення свідомості – ще одна причина душевних спадів. У міру душевного зростання розкриваються пригнічені переживання. Те, що ще вчора було скороминущим натяком на власну неспроможність, проявляючись, може оголитися у формі конкретного “палючого” страху. Коли страх проживається, стан стабілізується.
Тобто, коли ми розширюємо усвідомлювану сферу психіки, починає розкриватися все більше несвідомих блоків, затискачів і всіляких страхів. І в такий період може здатися, ніби все стало ще гірше, ніж було. На ділі все це чимось нагадує наведення порядку в покинутому будинку. Спочатку ми прибираємо пил біля порога, і радіємо чистоті, але потім з відкрилися дверей будинку починає сипатися всякий непотріб. І можуть опуститися руки – ніби як, тільки що прибрався, а тут знову завали – і кінця і краю їм не видно.
Такі етапи незліченні. Ми входимо в будинок і прибираємо метр за метром, звільняємо приміщення за приміщенням. Поступово нашої присутності у власному житті стає більше, неявне стає явним і впорядковується.
4. Витончення сприйняття – це така, як би, “езотерична” причина. У міру просування на духовному шляху ми відкриваємося тонкої енергії. Спочатку вона приносить радість, а потім починає випалювати “гріхи” – дисонуючі пласти особистої карми. На тлі більш ясного сприйняття старі звички і прихильності здаються грубими і відкидаються.
5. Поглинання сприйняття – це процес, коли свідомість захоплюється своїми проекціями. Умовно кажучи, свідомість може звужуватися і розширюватися. Чим більше витіснене переживань у несвідоме, тим менше обсяг свідомого. А чим менше цей обсяг, тим більш вузьким стає канал сприйняття, за яким протікають образи проекцій. У вузькому каналі проекції захоплюють і обволікають свідомість, і тоді з цими проекціями відбувається ототожнення – вони сприймаються всерйоз як остаточна, непорушна реальність. Енергетика проекцій при цьому пронизує все єство, починає здаватися, ніби вся реальність навколо – саме така. Якщо проекція тривожна, світ починає здаватися небезпечним, а майбутнє приреченим. Якщо проекція радісна, світ розквітає в променях надії, а майбутнє вимальовується успішним і перспективним.
Коли поточна проекція “перетравлюється”, приходить полегшення і душевний підйом, поки свідомість знову не поглинула черговим міражем. У відносно розширеному свідомості проекції всерйоз не сприймаються, а відразу розчиняються, як низка звичайного швидкоплинного мислення, а якщо і поглинають свідомість, то ненадовго. Сама поглиненість негативними проекціями тренує свідомість, спонукає його розширюватися, щоб ці негативні слайди паче не захоплювали сприйняття.
Замість висновків
виводиПрі серйозної роботи в консультуванні, одна з головних завдань, яке я перед собою ставлю – знайти і чітко позначити поточні глибинні переконання клієнта, на основі яких забарвлюється його реальність. Завдання це непросте. Так уже влаштована наша психіка, що в несвідоме ми витісняємо все саме неприємне, тому глибинні переконання про себе і життя зазвичай ретельно прикриваються який-небудь поверхневої нісенітницею раціоналізацією – помилковим поясненням, яке підміняє істину.
Так, наприклад, людина в глибині душі може вважати себе надзвичайно особливим і очікувати від оточуючих поваги за цю свою необгрунтовану “особливість”, а на поверхні свідомості пояснювати самому собі це ірраціональне вимога своєї, нібито, красою, великим розумом, або божественної аурою. Людина може вести себе пихато, очікуючи від інших типи заслуженого визнання. А отримує у відповідь в кращому випадку байдужість, яку самому собі пояснює егоїстичною несправедливою зухвалістю оточуючих.
Нам не подобаються власні думки, а звинувачуємо ми при цьому події, в ході яких ці думки спливають. Саме так навіть нейтральне або позитивне подія може стати негативним. Такі проекції – одна з головних тем progressman. ru.
Точне виявлення глибинних проекцій – це самий початок. Вся подальша робота будується навколо їх розвінчання. У якомусь сенсі, людина повинна позбутися свого ірраціонального чарівництва, щоб знайти істину. Якщо клієнт вірить у свою божественність, або навпаки – грешность, ці помилки мають бути ретельно досліджені і скинутий, інакше невроз так і буде отруювати життя.
На позитивні ілюзії ми ведемося так само, як і на негативні. Ми можемо вважати, що гарний настрій – це щось на зразок погляду у власне світле майбутнє. Коли насправді все хороше, що в настрої є, нікуди за межі цього настрою не виходить. Точно так само і з негативними станами. Наші думки і настрої – нема про реальності. Вони – самі про себе, і виражають не реальний стан справ, а всього лише власну енергетику.
Розуміння того, що душевний спад – не реальність, а лише стан, який має свої функції, дозволяє з ним не ототожнюватися і переносити легше. В ідеалі всі деструктивні стану піддаються аналізу, викриваються і замінюються реалістичними ілюзіями поглядами. Після кожного душевного відкату ми стаємо сильніше.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)