Психологічна теорія діяльності

Основні поняття і принципи. Психологічна теорія діяльності була створена в радянській психології і розвивається вже протягом більше 50 років. Вона всебічно розкрита в роботах вітчизняних психологів – Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, А. Н. Леонтьєва, А. Р. Лурія, А. В. Запорожця, П. Я. Гальперіна і багатьох ін. Психологічна теорія діяльності почала розроблятися в 1920 – початку 1930-х рр. До цього часу психологія свідомості вже відійшла на другий план і в розквіті знаходилися нові зарубіжні теорії – біхевіоризм, психоаналіз, гештальтпсихология та ряд інших. Таким чином, радянські психологи вже могли врахувати позитивні сторони і недоліки кожної з цих теорій.
Але головне полягало в тому, що автори теорії діяльності взяли на озброєння філософію діалектичного матеріалізму – теорію К. Маркса, і насамперед її головний для психології тезу про те, що не свідомість людини визначає його буття і діяльність, а навпаки, буття і діяльність визначають свідомість. Цей загальний філософський теза знайшов у теорії діяльності конкретно-психологічну розробку.
Найбільш повно теорія діяльності викладена в працях О. М. Леонтьєва, зокрема в його останній книзі “Діяльність. Свідомість. Особистість “. Ми будемо дотримуватися в основному його варіанту цієї теорії.
Уявлення про будову, або макроструктуру, діяльності хоча і не вичерпують повністю теорію діяльності, але становлять її основу. Діяльність людини має складну ієрархічну будову. Вона складається з декількох шарів, або рівнів. Назвемо ці рівні, рухаючись зверху вниз:
– рівень особливих діяльностей (або особливих видів діяльності) (детально про це див. С. 79);
– рівень дій;
– рівень операцій;
– рівень психофізіологічних функцій.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Психологічна теорія діяльності