Психіка і свідомість
Якщо психіка – властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відображення суб’єктом об’єктивного світу, то свідомість – вищий, якісно новий рівень розвитку психіки, властивий тільки людині спосіб ставлення до об’єктивної дійсності, опосередкований формами суспільно-історичної діяльності людей.
Видатний вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн (1889-1960) найважливішими атрибутами психіки вважав переживання (емоції, почуття, потреби), пізнання (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, мислення), властиві як людині, так і хребетним тваринам, і ставлення, притаманне тільки людині. Звідси можна зробити висновок, що свідомість є тільки у людини, психіка – у хребетних тварин, що мають кору головного мозку, а у комах, як і у всій гілки безхребетних тварин, як і у рослин, психіки немає.
Свідомість має суспільно-історичний характер. Воно виникло в результаті переходу людини до трудової діяльності. Оскільки людина – істота соціальна, на його розвиток впливають не тільки природні, а й громадські закономірності, яким і належить вирішальна роль.
Тварина відображає тільки ті явища або їх сторони, які відповідають їх біологічним потребам, а людина, підкоряючись високим суспільним вимогам, часто діє на шкоду власним інтересам, а іноді й життя. Дії та вчинки людини підпорядковані специфічно людським потребам та інтересам, т. Е. Побуждаются соціальними, а не біологічними потребами.
Свідомість змінюється: а) в історичному плані – в залежності від соціально-економічних умов (те, що 10 років тому сприймалося як нове, оригінальне, передове, сьогодні безнадійно застаріло); б) в онтогенетическом плані – в ході життя однієї людини; в) в гностичному плані – від чуттєвого пізнання до абстрактного.
Свідомість носить активний характер. Тварина пристосовується до навколишнього середовища, вносить до неї зміни тільки в силу своєї присутності, а людина свідомо змінює природу для задоволення своїх потреб, пізнаючи закони навколишнього світу, і на цій основі ставить цілі щодо його перетворення.
Відображення носить прогнозирующий характер. Перш ніж створити що-небудь, людина повинна уявити собі, що саме він хоче отримати.
Тільки людина може передбачити ті явища, які ще не настали, планувати способи дії, здійснювати контроль над ними, коригувати їх з урахуванням змінених умов.
Свідомість здійснюється у формі теоретичного мислення, т. Е. Носить узагальнений і абстрактний характер у формі пізнання істотних зв’язків і відносин навколишнього світу.
Свідомість нерозривно пов’язане з мовою, в якому відображаються цілі дій людей, шляхи та способи їх досягнення, відбувається оцінка вчинків. Завдяки мові людина відображає не тільки зовнішній, а й внутрішній світ, самого себе, свої переживання, бажання, сумніви, думки [12].
Тварина може сумувати при розлуці з господарем, радіти при зустрічі з ним, але сказати про це воно не може. Людина ж може позначити свої почуття словами: “Я сумую”, “Я радію”, “Я сподіваюся, що ти скоро повернешся”.
Свідомість – це те, що відрізняє людину від тварини і робить вирішальний вплив на його поведінку, діяльність і життя в цілому.
Свідомість не існує саме по собі десь всередині людини, воно формується і виявляється в діяльності.
Вивчаючи структуру індивідуальної свідомості, видатний вітчизняний психолог А. Н. Леонтьєв (1903-1979) виділив три його складові: чуттєву тканину свідомості, значення і особистісний смисл.
У роботі “Діяльність. Свідомість. Особистість “(1975) А. Н. Леонтьєв писав, що чуттєва тканина свідомості “утворює чуттєвий склад конкретних образів реальності, актуально сприймається або спливаючій в пам’яті. Образи ці розрізняються за своєю модальності, чуттєвого тону, ступеня ясності, більшою чи меншою стійкості і т. Д. Особлива функція чуттєвих образів свідомості полягає в тому, що вони надають реальність свідомої картині світу, що відкривається суб’єкту. Що, інакше кажучи, саме завдяки чуттєвого змісту свідомості світ виступає для суб’єкта як існуючий над свідомості, а поза його свідомістю – як об’єктивне “поле і об’єкт його діяльності”. Чуттєва тканина – переживання “почуття реальності”.
Значення – це те загальний вміст слів, схем, карт, креслень і т. П., Яке зрозуміле всім людям, які говорять однією мовою, що належить до однієї культури або близьким культурам, які пройшли подібний історичний шлях. У значеннях узагальнюється, кристалізується і тим самим зберігається для наступних поколінь досвід людства. Осягаючи світ значень, людина пізнає цей досвід, прилучається до нього і може внести в нього свій внесок. Значення, писав А. Н. Леонтьєв, “заломлюють світ у свідомості людини… в значеннях представлена перетворена і згорнута в матерії мови ідеальна форма існування предметного світу, його властивостей, зв’язків і відносин, розкрита сукупної суспільною практикою”. Універсальною мовою значень є мова мистецтва – музики, танцю, живопису, театру, мова архітектури.
Переломлюючи у сфері індивідуальної свідомості, значення набуває особливого, тільки йому властивий сенс. Наприклад, всі діти хотіли б отримувати п’ятірки. Відмітка “п’ять” має загальне для всіх них значення, закріплене соціальним нормативом. Однак для одного ця п’ятірка – показник його знань, здібностей, для іншого – символ того, що він краще за інших, для третього – спосіб домогтися обіцяного подарунка від батьків і т. П. Те зміст значення, яке воно набуває особисто для кожної людини, називається особистісним змістом.
Особистісний сенс, таким чином, відображає суб’єктивну значимість тих чи інших подій, явищ дійсності по відношенню до інтересів, потреб, мотивів людини. Він “створює упередженість людської свідомості”.
Розбіжність особистісних смислів тягне за собою труднощі розуміння. Випадки нерозуміння людьми один одного, що виникають через те, що одне і те ж подія, явище має для них різний особистісний смисл, отримало назву “смислового бар’єру”. Цей термін ввела психолог Л. С. Славіна.
Всі ці складові разом створюють ту складну і дивовижну реальність, яка і є людська свідомість.
Свідомість слід відрізняти від осознаваемости предметів, явищ. По-перше, в кожен даний момент усвідомлюється переважно те, на що спрямована основна увага. По-друге, крім усвідомлюваного, свідомість містить те, що не усвідомлюється, але може бути усвідомлене при постановці спеціального завдання. Наприклад, якщо людина грамотний, то він пише, що не розмірковуючи, автоматично, проте при скруті може згадати правила, зробити свої дії усвідомленими. При виробленні будь-якого нового вміння, освоєнні будь-якої нової діяльності певна частина дій автоматизується, свідомо не контролюється, але завжди знову може стати контрольованою, усвідомлюваної. Цікаво, що подібне усвідомлення нерідко веде до погіршення діяльності. Відома, наприклад, казка про сороконіжка, яку запитали, як вона ходить: які ноги пересуває спочатку, які – потім. Сороконіжка спробувала простежити, як же вона ходить, і впала. Це явище навіть отримало назву – “ефект стоноги”.
Іноді ми чинимо так чи інакше, не замислюючись. Але якщо ми замислюємося про це, то можемо пояснити причини своєї поведінки.
Явища психіки, які актуально усвідомлюються, але можуть бути усвідомлені в будь-який момент, називаються предсознател’н’мі.
Разом з тим багато переживання, відносини, почуття ми не можемо усвідомити або усвідомлюємо неправильно. Проте всі вони впливають на нашу поведінку, нашу діяльність, спонукають їх. Дані явища називаються несвідомими. Якщо предсознательное – це те, на що не направляється увагу, то несвідоме – те, що не може бути усвідомлено.
Це може відбуватися з різних причин. Відкрив несвідоме австрійський психіатр і психолог 3. Фрейд вважав, що несвідомими можуть бути переживання, спонукання, які суперечать поданням людини про себе, прийнятим соціальним нормам, цінностям. Усвідомлення таких спонукань може бути травмуючим, тому психіка будує захист, створює бар’єр, включає психологічні захисні механізми [7].
До сфери несвідомого відноситься також сприйняття сигналів, рівень яких перебуває ніби за межами органів почуттів. Відомий, наприклад, прийом “нечесної реклами”, так званий 36-й кадр. У цьому випадку в кіноплівку включається реклама якого-небудь продукту. Кадр цей свідомістю не сприймається, ми його як би не бачимо, однак реклама “працює”. Так, описаний випадок, коли подібний прийом застосовувався для реклами одного з прохолоджувальних напоїв. Після фільму його продаж різко зросла.
Між свідомістю і несвідомим, як вважають представники низки напрямків сучасної науки, немає непереборного протиріччя, конфлікту. Вони є складовими психіки людини. Ряд утворень (наприклад, особистісні смисли) в рівній мірі відносяться і до свідомості, і до несвідомого. Тому багато вчених вважають, що несвідоме слід розглядати як частину свідомості.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)