Філософське вчення про свідомість

Related posts:

1. Що таке свідомість? На рівні психології і філософії свідомість – основний і вищий процес душевного життя. Свідомість є постійна діяльність нашого “я”, розрізнення суб’єкта від об’єкта, а, говорячи словами німецького філософа В. Р. Фіхте, відмінність “Я” від “не-Я”. На науковому рівні свідомість являє собою збіг двох психологічних актів. Перший це сприймає, тобто що ми хотіли б сприйняти, зрозуміти. […]...
2. Суспільна та індивідуальна свідомість Індивідуальне свідомість являє собою свідомість особистості, формування якого відбувається за рахунок її соціалізації. Суспільна свідомість являє собою вищу форму відображення дійсності, яка не існує без суспільної взаємодії. Суспільна та індивідуальна свідомість Не слід вважати, що суспільна свідомість є сукупністю індивідуальних свідомостей, так як це явище являє собою виключно їх синтез. Суспільна та індивідуальна свідомість мають […]...
3. Свідомість – вища форма психічного стану Фундаментальна роль свідомості в людському житті знайшла своє вираження через ідеальне відображення реальності – світогляд, усвідомлення суті картини світу і людини в ньому. Поява міфологічної свідомості було обумовлено унікальними властивостями людської психіки. Названий тип світогляду отримав свій розвиток через антропогенез, в рамках якого міф постав як виникла природним шляхом громадська форма свідомості. “Міфічна свідомість, – […]...
4. Політична свідомість З появою держави і розвитком політичної організації суспільства виникає і розвивається політична свідомість. Це та частина суспільної свідомості, яка має безпосереднє відношення до політичних явищ і процесів. Політична свідомість є однією з центральних категорій політології, позначає сприйняття суб’єктом тієї частини навколишньої його дійсності яка пов’язана з політикою. Це сукупність поглядів, установок, які виражають ставлення людей […]...
5. Структура свідомості. Свідомість і мова Самосвідомість. Мозок людини – це біологічна сторона свідомості, орган, що забезпечує відображення внутрішнього і зовнішнього світу. Його робота описується засобами морфології і фізіології. Але мислить мозок, як такої, писав К. Маркс, а людина, що володіє душею і мозком. Цілком зрозуміло, що між свідомістю і біологічним станом мозку існує прямий взаємозв’язок. Але свідомість – явище соціальне, […]...
6. Суспільна свідомість і її історичні форми Поза історії взаємин суспільного буття і суспільної свідомості практично не можна зрозуміти ні суспільну природу свідомості, ні поява окремих його форм: релігії та філософії, моралі і мистецтва, науки, політики і права. Перехід від міфології до культури письмового періоду означав перехід від стадного свідомості до свідомості суспільної людини. Час культури міфу – це інкубаційний період становлення […]...
7. Філософія Аристотеля і вчення Платона Безпосереднім попередником філософії Аристотеля було вчення Платона, проте їх одразу розділило найважливіше теоретичне відмінність. За системою Платона, загальні поняття нашої свідомості (ідеї) мають самостійно існування поза примарного світу матеріальних речей. За Арістотелем же, ідеї невіддільні від речей і мають своє буття в них. Аристотель вважає, що ідея і реальне явище існують не окремо один від […]...
8. Свідомість – явище, що володіє буттям Ставлення людини до світу природи і суспільному середовищі опосередковується свідомістю. Це ставлення людини до природи якісно відрізняється від природних взаємозв’язків, які складаються між тваринами в процесі їх еволюції. Але і в людській поведінці є реакції, схожі на поведінку тварин. Вони носять переважно рефлекторний характер, пов’язаний з фізіологічними актами. А соціально-культурна сутність людини не визначається процесами […]...
9. Філософія Аристотеля як енциклопедичне вчення Філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти в творіннях Аристотеля (384-322 до н. е.), погляди якого, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античної науки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власне філософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності. Виходячи з визнання об’єктивного існування матерії, Аристотель вважав її вічною, несотворімость і незнищенною. Матерія не […]...
10. Суспільне буття і суспільна свідомість В ході діяльності люди вступають у різні відносини. Кожна базова форма громадської діяльності сприяє становленню системоутворюючого інституту житті суспільства (сфери) з властивими їй нормами, принципами, культурою, тобто системою відносин, що відображають її зміст: в економіці це пов’язано з виробництвом, споживанням, розподілом, обміном товарів і послуг; в педагогіці з процесом освіти, навчання, виховання; в науці з […]...
11. Психіка і свідомість Якщо психіка – властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відображення суб’єктом об’єктивного світу, то свідомість – вищий, якісно новий рівень розвитку психіки, властивий тільки людині спосіб ставлення до об’єктивної дійсності, опосередкований формами суспільно-історичної діяльності людей. Видатний вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн (1889-1960) найважливішими атрибутами психіки вважав переживання (емоції, почуття, потреби), пізнання (відчуття, сприйняття, увага, […]...
12. Увага і свідомість Якщо спробувати виділити те спільне, що стоїть за всіма цими прикладами зв’язку уваги і пам’яті, то не обійтися без розгляду свідомості. З одного боку, увагу необхідно для того, щоб утримати у свідомості миттєво сприйняте, минуще – інакше воно не зможе стати надбанням пам’яті. З іншого – увага може знадобитися, щоб спогад знову опинилося у свідомості, […]...
13. Вчення про буття. Поняття субстанції. Рух, простір і час План: Розвиток філософських уявлень про буття. Буття як проблема філософії. Проблема субстанції в філософії. Філософський монізм, дуалізм, плюралізм. Основні концепції часу і простору. Категорія матерії. Єдність і різноманіття матеріального світу. Детермінізм і індетермінізм. Поняття системи. Категорія закону. Розвиток філософських уявлень про дух. Проблема свідомості в історії філософії. Осягнення категорії буття, розкриває в різні часи з […]...
14. Вчення про істину Істина – продукт пізнання. Вчення про істину вибудовується в рамках гносеології. Від простого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики, такий шлях пізнання істини (В. Ленін). Істина – результат пізнавальної діяльності людини, тобто всіх її компонентів: суб’єкт – об’єкт – засоби – процес – умови – продукт – система – середовище. Тут цілком […]...
15. Свідомість і гамма-коливання Останнім часом знову відродився інтерес до проблеми фізіологічних механізмів обробки інформації в свідомості. З розділу 1.4.2 ви пам’ятаєте, що свідомість (точніше, його алгоритми) реалізується, спираючись на фізіологію – матерію. Як це відбувається? На ХХVI Міжнародному психологічному конгресі, що відбувся в 1996 році в Монреалі (Канада), проблеми свідомості був присвячений спеціальний симпозіум “Нейрофізіологія свідомості”. Однією з […]...
16. Свідомість як вища форма психічного відображення Фундаментальною характеристикою людського буття є його усвідомленість. Свідомість становить невід’ємний атрибут людського існування. Проблема змісту, механізмів і структури людської свідомості до сьогоднішнього дня залишається однією з принципово важливих і найбільш складних. Це пов’язано, зокрема, з тим, що свідомість виступає об’єктом дослідження багатьох наук, причому коло таких наук все більш і більш розширюється. Дослідженням свідомості займаються […]...
17. Психіка, свідомість, несвідоме Психіка, як головна складова кожної людини Психіка – в різних формах має особливість високо організованих живих істот і продуктів їх життєдіяльності, які забезпечують їхню орієнтацію і діяльність. Вона є невід’ємною властивістю життя. Взаємодія живого із зовнішнім світом здійснюється через якісно відрізняються від фізіологічних потреб, але невіддільним від процесів, актів психічних станів. Менталітет – це системна […]...
18. Вчення Сократа про добро Доброчесний Сократ зводив у своїй філософії до знання й оптимістично вірив, що всякий може стати доброчесним, раз він буде знати, в чому полягає добро. Всяке зло виникає лише з незнання добра, – ніхто не злий по природі і добровільно. У цих філософських поглядах Сократа поєднувалися психологічний детермінізм (неминучість переходу знання в дію, обумовленість вчинків знанням) […]...
19. Вчення Василіда Найвидатніший представник гностицизму Василид (або Базилидів), уродженець Олександрії, що вчив у першій половині II ст. н. е., в дусі більшості гностиків ставив основною ідеєю своєї системи уявлення про царстві світла і царстві темряви. Верховна істота в царстві світла, по Василид, – бог, абсолютно незбагненний і не має імені. Він існує у вічності поза спадкоємства часу; […]...
20. Вчення Аристотеля про сутність Перша з “Категорій” – сутність (oysia). У “Категорія” Аристотель виділяє “перші” сутності, якими є, з його точки зору, окремо існуючі предмети, “як наприклад окрема людина або окрема кінь” (Категорії, 5, 2а) – індивідуальний, одиничний предмет, який ми визначаємо, приєднуючи до нього предикати, що позначають якість, кількість і т. д. Але чи не парадокс перед нами? […]...
21. Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
22. Що таке міф і міфологічна свідомість – НОРМАЛЬНІ ДІТИ: АНТИЧНІСТЬ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ Ви це знаєте 1. Дайте визначення поняття “міф”. Поясніть, чим міф відрізняється від казки. 2. Як і чому виникли давні міфи? Чим вони відрізняються від пізніших наукових пояснень природних і життєвих явищ? 3. Які давньогрецькі міфи ви можете назвати? Наведіть факти, які підтверджують великий вплив давньогрецької міфології на європейську культуру. Що таке міф і міфологічна […]...
23. Вчення кініків про пізнання На противагу мегарской школі кинічеськи вчення відрізнялося практичним характером. Філософія є життєва мудрість. Тому абстрактне знання відкидається киниками безплідне непотрібне і неможливе. Мало того, доказ неможливості знання було Антісфеном істинним введенням у філософію, зверненням до істинної філософії. “Доброчесність достатня для щастя, – говорить він, – а для чесноти не вимагається нічого крім сили Сократа; від […]...
24. Вчення про державу Держава – це одна з найскладніших і найзаплутаніших тим соціальної та політичної філософії, що пов’язано в значній мірі з тим, що вона зачіпала і зачіпає інтереси людей, що знаходяться біля керма влади. Однак не тільки ідеологічна заангажованість і кон’юнктурно сть, але також теоретична багатозначність і духовна багатовимірність роблять тему держави предметом філософської та ідеологічної полеміки. […]...
25. Шкільний твір на тему – Прагнення розбудити національну свідомість у творчості Євгена Маланюка Творчість Євгена Маланюка – різноманітна й різнобарвна. Вона дісталась не лише вершин української поезії, але й вплинула на її формування як в Україні, так і за рубежем. І хоча радянська критика називала його “ворогом народу”, проте до голосу великого поета, мислителя-енциклопедиста, публіциста, історика літератури прислухалися, по-різному безумовно, реагуючи й засвоюючи його уроки. Більшу частину свого […]...
26. Вчення Бруно про безмежність Всесвіту Філософія Бруно має своїм вихідним пунктом швидше вчення Коперника, натхненним проповідником якого з’явився Джордано під час свого поневіряння по Європі; з цієї нової астрономічної теорії необхідно витікала, як філософське наслідок, нескінченність всесвіту, а разом з тим і загальний підйом духу над якої розумової вузькістю. “Очевидно, нерозумно, – говорить Джордано Бруно, – думати, подібно простому народу, […]...
27. Чи правомірно говорити про національну свідомість автора “Енеїди”? Іван Котляревський Це питання спровокував свого часу ще П. Куліш, зазначивши, що “сам Котляревський не знав добре, що він творить”. У 20-30-х pp. нашого століття відомий літературознавець Л. Білецький підсумував у питальній формі те, про що говорилося не одним дослідником “Енеїди”: “Чи в “Енеїді” Котляревського… тенденція змалювати українське козацтво була актом національної й ідейної свідомості […]...
28. Вчення Аристотеля про державу Свій суспільно-державний ідеал Аристотель викладає найбільше у творі “Політика”. За вченням Аристотеля про державу, людина живе не для себе одного, але за природою створений для суспільного життя – статеві та кровні зв’язки, язик, вроджені моральні інстинкти пов’язують його з іншими людьми. Він потребує них для найбільш успішного захисту від небезпек, для задоволення насущних потреб, а […]...
29. Моральне вчення Фіхте Згідно Фіхте, сутність нашого Я становить діяльність з подолання відсталості природи, її протидії духу. Повне звільнення духу від відсталого початку природи нездійсненно, але рухатися в цьому напрямку можливо. Нижчою, грубим імпульсом до діяльності Я є прагнення до щастя; але в ньому природа поневолює нас, ми є іграшкою пристрастей, віддаючись почуттю приємного. Розрив з цим примітивним […]...
30. Етичне вчення Аристотеля Вчення Аристотеля про моральність є практичною наукою про благо і щастя людини, що живе в суспільстві. Воно стало предтечею численних шкіл, що дотримуються принципів евдемонізма. Його мета – обгрунтування практичного значення добродійних вчинків людей. Їх пояснення Аристотель шукав у дійсного життя людей. У роботі Аристотеля “Нікомахова етика” представлені основні морально-етичні поняття і три частини етики: […]...
31. Функціональна асиметрія і свідомість Мова є латералізованние функцією, і оскільки її значення для усвідомлення досить велике, можна припустити, що взаємодія півкуль головного мозку впливає на здатність людини включати ту чи іншу інформацію в процес усвідомлення. Р. В. Сперрі, співробітник Каліфорнійського технологічного інституту, лауреат Нобелівської премії 1980, аналізуючи результати дослідження хворих з розщепленим мозком, виявив, що кожна півкуля може володіти […]...
32. Піфагорейське вчення про всесвіт Подібно індійським мудрецям, пифагорейская школа намагалася пояснити походження і пристрій всесвіту. Завдяки своїм старанним заняттям математик, філософ-піфагорійці склали собі про устрій світу поняття, ближчі до істини, ніж у інших давньогрецьких астрономів. Поняття їх про походження всесвіту були фантастичні. Піфагорійці говорили про нього так: в центрі всесвіту утворився “центральний вогонь”; вони називали його монадою, “одиниці”, тому […]...
33. Вчення Платона про душу – коротко Платонівське вчення про душу викладене в діалогах “Тімей” і “Федр”. На думку Платона, душа людини безсмертна. Всі душі створені Творцем у момент створення всесвіту. Їх число дорівнює числу небесних світил, так що на кожну душу припадає по одній зірці, яка охороняє душу в земному житті, після з’єднання з тілом. До початку земного існування душі відвідують […]...
34. Атомістичне вчення Демокріта Передумовою атомізму була потреба дати матеріальне пояснення спостережуваних властивостей речей – їх безлічі, руху і зміни. Після Зенона, що довела начебто гіпотеза про нескінченну подільність речей, простору і часу веде до непереборних протиріч і парадоксів, усяка спроба обгрунтувати реальність безлічі, роздільності речей і їх рухливості повинна була рахуватися з цим. Вчення атомізму стало спробою дозволу […]...
35. Вчення Фоми Аквінського У найбільш повному вигляді ця політична концепція підтримується і розвивається в працях середньовічного теолога, філософа і політолога Фоми Аквінського (1225-1274), засновника нового напряму в філософії Середньовіччя – томізму [8], який представляв собою найбільш раціональну форму релігійної філософії. Сучасна католицька церква використовує це вчення в якості своєї основоположної філософської системи. Головне політичне твір Фоми Аквінського – […]...
36. Атомно-молекулярне вчення ААтомно-молекулярне вчення вперше було розроблено в 18 столітті великим російським ученим М. В. Ломоносовим. У 1741 році він надав основні положення свого атомно-молекулярного вчення науковим колам в творі “Елементи математичної хімії”. Після смерті М. В. Ломоносова і аж до наших днів вчення зазнало ряд змін за формою, але ніколи – за змістом. В даний час […]...
37. Вчення Анаксимандра про походження і кінець життя Анаксимандру належить також перша глибока здогадка про походження життя. Живе зародилося на кордоні моря і суші з мулу під впливом небесного вогню. Перші живі істоти жили в морі. Потім деякі з них вийшли на сушу і скинули з себе луску, ставши сухопутними. Від тварин походить людина. Загалом все це вірно. Щоправда, людина, за вченням Анаксимандра, […]...
38. Вчення Сократа про Бога – коротко До часу Сократа філософська думка греків уже зруйнувала стару віру в людиноподібних олімпійських богів, і Сократ стоїть на повороті грецької думки до єдинобожжя; при цьому він першим став розуміти божество не як природну, а як моральну силу (бог – джерело чесноти). Ототожнення Бога з ідеєю блага і добра зближувало філософію Сократа з монотеїзмом, а в […]...
39. Роман “Маруся Чурай” Л. Костенко: історичне, ліричне, філософське… – твір з української літератури Роман у віршах “Маруся Чурай” – твір багатогранний, у ньому поєднане й епічне начало (історичні відомості), й ліричне (глибокі почуття героїв), і філософське підгрунтя. …Велике діло – писані слова! Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем. Історія – складна річ. […]...
40. Вчення Вернадського про біосферу – доповідь Біосфера – це особлива оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами. Термін був введений в 1875 р австрійським геологом Е. Зюсом у роботі “Походження Альп”, що розглядає біосферу в чисто топологічному (від грец. Topos – місце) сенсі як простір, заповнений життям. […]...